Гаусс переконливо показав, що магнітне поле, яке спостерігається на поверхні нашої планети, майже повністю зобов’язане джерелам, розташованим усередині земної кулі. Цим були підтверджені припущення Гільберта та інших кмітливих учених, що саме Земля породжує магнетизм навколо неї. Але, як і раніше, залишалося відкритим питання: що являють собою ці джерела, яка ж природа магнетизму Землі? Намагаючись знайти механізм, який керує процесом намагнічування земної кулі, вчені йшли перевіреним шляхом багатьох поколінь природодослідників. Шлях цей завжди починався зі створення гіпотез – наукових припущень, припущень про закони, що лежать в основі досліджуваних природних явищ. Відомо, наприклад, що Ісаак Ньютон не визнавав гіпотез (рис. 1). «Гіпотез я не вигадую», – писав він. Насправді ж великий творець класичної механіки широко користувався ними, тлумачачи результати своїх досліджень, і досліджень інших учених. Він, зокрема, висував певні припущення для пояснення закономірностей, що стосуються природи світла, руху планет, падіння тіл та інших фізичних явищ. Та як справжній природознавець він і не міг інакше! Чи міг він не задуматися про причину відкритого ним закону всесвітнього тяжіння? Ньютон послідовно висуває кілька припущень про походження сил тяжіння. Так, спочатку він вважав, що тяжіння тіл…