Історична географія в Україні : Матеріали Всеукраїнського наукового семінару пам’яті професора Володимира Круля (21–22 вересня, 2023) / За ред. Б. Рідуш, С. Кирилюк. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т., 2023. – 128 с. Збірник матеріалів Всеукраїнського наукового семінару пам’яті професора Володимира Круля «Історична географія в Україні», присвячений внеску професора Володимира Круля у цю науку, актуальним питанням розвитку ретроспективної географії, поступу її теоретичних і методичних основ, географічно-ретроспективним особливостям території України, а також формуванню і вдосконаленню картографічних досліджень і географічної освіти загалом. Для фахівців у галузі географічних і суміжних наук. ПДФ-версія матеріалів Всеукраїнського наукового семінару пам’яті професора Володимира КРУЛЯ «Історична географія в Україні»:

У вересні 2023 року викладачі кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії Чернівецького національного унівесритету імені Юрія Федьковича взяли участь у Літній школі «Підтримка викладачів географії у вищих навчальних закладах», що відбулась у м. Ватра-Дорней (Румунія) на базі Університету Сучави. Школу організовано за підтримки університетів Салфорда, Йорка, Бангору та Честера (Велика Британія) спільно з асоціацією GeoConcept (Румунія) в рамках ініціативи Центральноєвропейської ініціативи для підтримки географічної освіти в Україні в умовах воєнного часу. Програма стажування охоплювала теоретичну та практичну підготовку з розробки і впровадження віртуальних польових екскурсій (Virtual Field Trips) — цифрових освітніх ресурсів, що забезпечують інклюзивний доступ до польових навичок незалежно від обставин. Учасники опанували інструментарій платформ ThingLink та ArcGIS StoryMaps, відпрацювали технологію 3D-зйомки в польових умовах Буковинських Карпат та ознайомились із кращими практиками британських і центральноєвропейських університетів. Команда кафедри з кураторами школи Презентація кафедри у теоретичній частині Літньої школи Практична складова Літньої школи Викладачі кафедри разом з кураторами-викладачами Салфордського університету та Університету Йорка під час тренінгу – підготовки до польової екскурсії Колектив кафедри поділився здобутками та викликами у проведенні польових навчальних практик та експедицій до та під час війни в…

Свою назву рубін отримав за червоний колір (лат. ruber – червоний). Тільки в 1800 році було встановлено, що рубін і сапфір є різновидами корунду. До цього часу рубіном називали і червону шпінель, і гранат (та іменували карбункулами). Головним хромофором в рубіні є хром, коричнюваті відтінки надає залізо. Колір рубінів варіює як на різних, так і в межах одного родовища. Найбільші родовища рубінів знаходяться у М’янмі, Таїланді, Шрі-Ланці та Танзанії. Таїландські рубіни зазвичай мають коричнюватий відтінок та видобуваються з глинистого гравію на південний-схід від Бангкока, в окрузі Чангвада. Шахти досягають 8 м. В Шрі-Ланці родовища рубінів розміщені у південно-західній частині острова, в районі Ратнапура. Рубіни цих розсипів (місцева назва «іллам») полуничного кольору. Дуже часто дорогоцінні камені добувають тут прямо із дна річок – піску та гальки. Танзанійські рубіни включені у декоративну зелену породу (цоізитовий амфіболіт) яку тут добувають. Лише окремі кристали рубінів придатні для огранки. Рубіни в долині річки Умбра, на північному сході країни мають фіолетовий та коричнюватий відтінок.   Колір: червоний, з різними відтінками Колір риски (порошку): білий Твердість: 9 Густина: 3,97–4,05 Спайність: відсутня Злам: дрібнораковистий, нерівний, крихкий Сингонія: тригональна…

Шановні колеги! 21–22 вересня 2023 року запрошуємо до участі в науковому семінарі пам’яті професора Володимира Круля (1959–2021). Володимир Петрович – видатний географ, наукові доробки якого мають велике теоретичне і практичне значення у галузі географічного краєзнавства, ретроспективної географії та демогеографії. Для участі у семінарі слід надіслати до 15 вересня 2023 року заявку та тези доповідей на електронну пошту cult_land@ukr.net. Форму заявки наведено в інформаційному листі. Наукові напрями роботи семінару: Теорія і методологія історичної географії; Історична географія і голоцен; Розвиток картографічних досліджень та географічної освіти. Окремо запланована меморіальна частина з виступами-спогадами (рекомендований час виступу – до 15 хв).

Нижче наведено робочі програми дисциплін, що читаються для освітньої програми (ОП) Геосистеми та георизики, спеціальності 103 Науки про Землю, галузі знань 10 (Природничі науки), рівня вищої освіти першого (бакалаврського). Робочі програми розподілені по курсах із зазначенням обов’язкових дисциплін, спеціалізованих практик, вибіркових дисциплін, дисципліни загальноуніверситетського списку тощо. Робоча програма навчальної дисципліни як внутрішній нормативний документ визначає навчально-методичні засади діяльності кафедри; на її основі розробляються підручники та навчальні посібники, у тому числі й для самостійного вивчення дисципліни, інші матеріали методичного характеру, що допомагають успішно опанувати матеріал програми. Робочі програми І курсу: Вибіркові дисципліни: Акутальні питання історії та культури України Загальне землезнавство Геоекологія Основи раіонального природокористування і охорони природи Вища математика з основами математичної статистики Топографія з основами геодезії Геологія загальната історична Географія грунтів з основами грунтознавства Картографія, геоматика з основами ДЗЗ Загальна гідрологія з основами океанології Іноземна мова (за професійним спрямуванням) Українська мова (за пофесійним спрямуванням) Фізико-географічна практика (гідрологічна, грунтознавча, геологічна) Практика топографічна Вибіркові дисципліни: Фізичне виховання за видами спорту Робочі програми ІІ курсу: Обов’язкові дисципліни: Іноземна мова (за професійним спрямуванням) Технології психологічної допомоги в екстремальних ситуаціях Метеорологія і кліматологія Географічні інформаційні…

Хто міг уявити, що так швидко настане час, коли сама Земля «розповість» магнітологам про стан її магнітного поля на протязі найдавніших геологічних епох. Проте, кілька десятиліть тому було виявлено методи, які дозволяють визначати з високою надійністю магнітне поле нашої планети практично з моменту її створення. Звісно, ці методи не з’явилися раптово, вони стали результатом ретельного дослідження магнітних властивостей гірських порід. Ще в молодших класах школи на уроках географії розповідали, що всі відомі гірські породи можна поділити на три великі групи – осадові, вулканічні та метаморфічні породи. Пригадаємо їх відмінні особливості. Осадові – це породи, які утворилися з дрібних частинок матеріалу земної кори, а також залишків рослин, планктону, риб і тварин. Вапняки, глини, пісковики, гіпси, кам’яна сіль – це найпоширеніші осадові породи (рис. 1). Їх можна бачити як на суходолі, так і на дні океанів і морів. Осадові породи лежать шарами різної товщини від кількох кілометрів до кількох метрів і менше. У товщі осадових порід містяться такі корисні копалини, як нафта, кам’яне вугілля тощо. Вивержені (вулканічні) породи утворилися при затвердінні розплавлених мас, які виходили на поверхню Землі з її надр (рис.…

На певний момент увага вчених була спрямована на гіпотези про походження геомагнітного поля, які передбачали існування в Землі розділених електричних зарядів різних знаків. При цьому заряди одного знаку вважалися розподіленими по всьому її об’ємі, а іншого – лише по її поверхні. Ці заряди при добовому обертанні планети могли утворювати замкнуті токові контури, які, за думкою авторів гіпотез, повинні були формувати магнітне поле Землі. Такі гіпотези відкидалися вже тому, що вони не надавали переконливих пояснень причин, які спричиняли розділення земних зарядів. Німецький фізик Т. Шломка і американський фізик В. Сванн, захищаючи гіпотези «зарядних» появи геомагнітного поля, намагалися обґрунтувати це розділення за допомогою деяких їх власних умоглядно «відкритих» нових законів електрики. Перший автор пропонував, щоб однаково заряджені частинки взаємодіяли однаково, а другий автор – щоб частинки з різними зарядами взаємодіяли інакше, ніж передбачено формулою Кулона. Отримані Шломкою та Сванном результати, на підставі припущених закономірностей, теоретично дозволяли розрахувати зміщення зарядів і, здається, переконували в правдоподібності розглянутих гіпотез. Але вчені-магнітологи досить швидко остаточно відмовилися від цих гіпотез, оскільки в іншому випадку довелося б поставити під сумнів незаперечність закону Кулона. Протягом двох століть його застосування…

І знову наші улюблені Українські Карпати на загальногеографічній практиці студентів-географів першого та другого курсів упродовж 2-9 липня. Ми знову перетнули Передкарпатську височину, Вододiльнi, Полонинсько-Чорногiрськi, Мармароськi, Вулканiчнi Карпати, Закарпатську низовину та Зовнішні Карпати. Разом зі студентами ми подолали відстань у понад 1000 км, щоб охопити усе різноманіття Українських Карпат. Ми «пробігли» десятки кiлометрiв полонинськими хребтами, «раділи» зливі разом з буковими пралісами, вловлювали гірсько-долинні вітри під Карстовим мостом, блукали туфовими лабіринтами у серці Вулканічних Карпат, відчували силу цілющих карпатських термальних та мінеральних вод, шукали прохолоду у високогірних озерах, випробовували дощовики у наймокріших місцях Карпат, моніторили паводки та зливові опади. В останній день, повертаючись у рідне Передкарпаття, лило як з відра. Але цим уже не здивуєш бувалих студентів-географів після тижня у різноманітних польових умовах. Вони готові до нових викликів і ще недоступніших вершин і долин.

Якщо хочуть навести приклад вченого із винятковими здібностями фізика-теоретика, незмінно називають ім’я Альберта Айнштайна (рис. 1). І це слушно. Чи можна назвати іншого вченого, який вніс і чітко обґрунтував такі глибокі революційні ідеї природознавства, як він? Але Айнштайн мав дар не тільки геніального дослідника природи, що робить відкриття «на кінчику пера»; він мав також величезний талант її випробувача, що дослідним шляхом вивчає закони навколишнього світу, і, що ще менше відомо, яскраво вираженим обдаруванням інженера-винахідника. Це дозволило йому отримати більше двох десятків патентів на винаходи, які відіграли помітну роль у подальшому розвитку техніки, і виконати низку тонких фізичних вимірів на створених ним оригінальних приладах. Розробка приладів, що дають можливість здійснювати будь-які дослідження зі значно більшою чутливістю або точністю у порівнянні з існуючими, як правило, призводить до значних досягнень у тій чи іншій галузі науки і техніки. Коли ж вдається створити прилади з особливими, принципово новими якостями, які здатні надійно фіксувати невловимі раніше зміни фізичних процесів, тобто ввести в практику інструменти з іншими можливостями, то це практично завжди веде до відкриттів, що знаменують собою переворот у найбільш важливих областях наших знань про…

Першою країною, де були знайдені алмази у вигляді розсипів, є Індія (копальні Ґолконди). Саме тут були знайдені та стали світовими знаменитостями такі алмази, як «Кох-і-Нор», «Орлов», «Шах Ак-Бар», «Тадж-е-мах», «Агра» та багато інших. Але досі немає ясності про місцезнаходження цих копалень, які, зрозуміло, трималися в таємниці. Фахівцям відомо, що вони були десь на схід від плато Декан. Сама фортеця Ґолконда була знаменита своїм алмазним ринком, куди з’їжджалися торговці коштовним камінням (рис. 1). Розташована на гранітному пагорбі висотою 120 м. Ґолконда складається з чотирьох різних фортець, що містять в загальному рахунку 87 бастіонів, деякі з яких досі забезпечені гарматами. Крім них, в фортецях є вісім воріт, чотири підйомних мости, безліч аристократичних палат, залів, храмів, мечетей, сховищ, стайнь тощо. Одна з фортець раніше служила як державна в'язниця і скарбниця британсько-індійської васальної держави Хайдарабад. 2000 років Індія утримувала статус єдиної країни, де видобувати ці дорогоцінні камені, а також монополістом-постачальником алмазів на світовий ринок. 1725 р. ввідзначається першими знахідки алмазів на Південно-Американському континенті у бразильському штаті Мінас-Жерайс, поблизу сучасного м. Діамантина. У 1843 р. в Бразилії (штат Баія) був відкритий карбонадо-буровато-чорний мікрокристалічний агрегат алмазу…