Першою країною, де були знайдені алмази у вигляді розсипів, є Індія (копальні Ґолконди). Саме тут були знайдені та стали світовими знаменитостями такі алмази, як «Кох-і-Нор», «Орлов», «Шах Ак-Бар», «Тадж-е-мах», «Агра» та багато інших. Але досі немає ясності про місцезнаходження цих копалень, які, зрозуміло, трималися в таємниці. Фахівцям відомо, що вони були десь на схід від плато Декан.

Сама фортеця Ґолконда була знаменита своїм алмазним ринком, куди з’їжджалися торговці коштовним камінням (рис. 1). Розташована на гранітному пагорбі висотою 120 м. Ґолконда складається з чотирьох різних фортець, що містять в загальному рахунку 87 бастіонів, деякі з яких досі забезпечені гарматами. Крім них, в фортецях є вісім воріт, чотири підйомних мости, безліч аристократичних палат, залів, храмів, мечетей, сховищ, стайнь тощо. Одна з фортець раніше служила як державна в’язниця і скарбниця британсько-індійської васальної держави Хайдарабад. 2000 років Індія утримувала статус єдиної країни, де видобувати ці дорогоцінні камені, а також монополістом-постачальником алмазів на світовий ринок.

1725 р. ввідзначається першими знахідки алмазів на Південно-Американському континенті у бразильському штаті Мінас-Жерайс, поблизу сучасного м. Діамантина. У 1843 р. в Бразилії (штат Баія) був відкритий карбонадо-буровато-чорний мікрокристалічний агрегат алмазу (завдяки високій в’язкості він користується високим попитом у промисловості). Бразилія на деякий час захоплює лідерство у постачанні алмазів на світовий ринок (рис. 2). Тут, в основному, розробляються алювіальні розсипи, а також кімберлітова порода з алмазами.

Починаючи із кінця ХІХ ст. провідне місце у виробництві алмазів зайняла Південна Африка (рис. 3). Перший алмаз там був знайдений у 1867 р. на витоках р. Оранжевої. Спочатку експлуатувалися лише розсипні родовища, а згодом і кімберлітові трубки. Наразі у Південній Африці відомо близько 250 трубок, приурочених до крейдових відкладів. Однак, лише деякі із них вміщують алмази (рис. 4).

Південно-Африканські копальні, провідні видобувачі алмазів з трубок, перейшли до підземних виробок, щоб запобігти небезпечному обвалу гірських порід. Цей спосіб видобутку передбачає буріння шахти поблизу жерла, а далі за допомогою квершлагів повністю, без залишку вилучають алмазоносну породу. Утворені порожнини засипають пустою породою, застосовуючи автоматичну систему руйнування. Найвідомішими алмазоносними копальнями у Південній Африці є «Бюлтфонтейн», «Де Бірс», «Дютойтспан», «Фінч», «Ягерсфонтейн», «Прем’єр».

Вміст алмазів різний у кімберлітових трубках. В середньому з 1 т материнської породи добувають 0,5 кар алмазів. Однак деякі родовища рентабельні з вмістом 0,2 кар/т.

Поряд із трубками в Південній Африці є потужні алмазоносні алювіальні розсипи. Вони утворилися в результаті того, що уся ця місцевість в ході геологічного часу піддавалась промиву. Верхні частини алмазоносних трубок, які досягли палеоповерхні, також зазнали розмиву, вивільнивши алмази. Вода транспортувала їх разом з річковими відкладами в інші райони. Відповідно, виникли вторинні родовища у річкових долинах, на древніх терасах рік і, навіть на узбережжі Атлантичного океану, в зоні, яка донедавна була зоною прибою.

У Росії кімберлітові трубки були відкриті лише в середині минулого століття – у Якутії (Саха). Це відкриття започаткувало «Алрос» – сьогодні світового лідера з видобутку алмазів.

Кар’єр розташований в місті Мирний (Якутія) та є одним з найбільших у світі (рис. 5). Глибина – 525 м; діаметр – 1,2 км. Була відкрита 13 червня 1955 року геологами Амакінської експедиції Ю.І. Хабардіним, Е.Н. Елагіна та В.П. Авдеєнко.

Знаменита радіограма, передана ними керівництву експедиції про виявлення кімберліту, була кодованою:

«Закурили трубку мира зпт табак отличный тчк Авдеенко зпт Елагина зпт Хабардин тчк».

Видобуток алмазоносної кімберлітової руди припинено в червні 2001 року. На даний час ведуться роботи по будівництву підземної шахти з однойменною назвою, для відпрацювання підкар’єрних залишків, виїмка яких відкритим способом нерентабельна. За роки розробки відкритим (кар’єрним) способом з родовища видобуто алмазів, за неофіційними даними, на 17млрд доларів США, вивезено близько 350 млн м³ породи.

Найвідомішими алмазоносними кімберлітовими трубками у Якутіїї є «Удачна», «Інтернаціональна», «Ботуобінська» і «Нюрбінська».

У сучасному світі для видобутку алмазів використовують різноманітну техніку. Найпростіше – промивка – вилучають порівняно важкі алмази із пухкої «жовтої землі». Щільні кімберліти спочатку подрібнюють в дробильних апаратах, а далі вимивають породне борошно у вигляді шламу, щоб отримати концентрат алмазів та інші важкі мінерали. Раніше алмази відбирали із цього концентрату вручну, однак тепер все автоматизовано. Під час пропускання концентрату через вібростоли, поверхня яких змащена потужним шаром жиру, алмази залишаються на цьому жировому прошарку. Окрім того, алмази відщеплюють за допомогою електростатичної сепарації, оптичного відбору з допомогою фотоелементів або ж використовують люмінесценцію алмазів під дією рентгенівського проміння.