Сапфір – від грец. ζαφείρως – sappheiros – синій камінь. Сапфірами в давнину називали усі сині камені – від сапфіра до лазуриту. На початку ХІХ ст. виявилося, що сапфір та рубін є ювелірними різновидами корунду. Спочатку сапфіром іменувалася лише синій різновид, прозорим корундам інших кольорів, окрім червоного, приписували особливі, суто торгові назви. Наприклад, зелений корунд називали східним перидотитом або східним смарагдом, жовтий – східним топазом тощо. Такого типу назви нерідко призводили до непорозумінь. Сапфір є мінералом магматичного походження, що утворюється у вигляді порфірових вкраплень у базальтах і лампрофірах, в лужних пегматитах і при гідротермально-метасоматичних процесах у прожилках слюдистих плагіоклазів. Особливо…
Свою назву рубін отримав за червоний колір (лат. ruber – червоний). Тільки в 1800 році було встановлено, що рубін і сапфір є різновидами корунду. До цього часу рубіном називали і червону шпінель, і гранат (та іменували карбункулами). Головним хромофором в рубіні є хром, коричнюваті відтінки надає залізо. Колір рубінів варіює як на різних, так і в межах одного родовища. Найбільші родовища рубінів знаходяться у М’янмі, Таїланді, Шрі-Ланці та Танзанії. Таїландські рубіни зазвичай мають коричнюватий відтінок та видобуваються з глинистого гравію на південний-схід від Бангкока, в окрузі Чангвада. Шахти досягають 8 м. В Шрі-Ланці родовища рубінів розміщені у південно-західній частині острова,…
Першою країною, де були знайдені алмази у вигляді розсипів, є Індія (копальні Ґолконди). Саме тут були знайдені та стали світовими знаменитостями такі алмази, як «Кох-і-Нор», «Орлов», «Шах Ак-Бар», «Тадж-е-мах», «Агра» та багато інших. Але досі немає ясності про місцезнаходження цих копалень, які, зрозуміло, трималися в таємниці. Фахівцям відомо, що вони були десь на схід від плато Декан. Сама фортеця Ґолконда була знаменита своїм алмазним ринком, куди з’їжджалися торговці коштовним камінням (рис. 1). Розташована на гранітному пагорбі висотою 120 м. Ґолконда складається з чотирьох різних фортець, що містять в загальному рахунку 87 бастіонів, деякі з яких досі забезпечені гарматами. Крім них,…
Свою назву алмаз отримав за його твердість (від грец. «аdamas» – нездоланний). Твердість алмазу при шліфуванні у воді за Розівалем в 140 разів вища, ніж у корунду. Також кожна грань алмазу різна за твердістю. Це дозволяє шліфувати алмаз алмазом, точніше алмазним порошком, в якому наявні частинки відмінної твердості. Необхідно враховувати, що досконала спайність по октаедру вимагає особливої обережності при встановленні алмазу в оправу. Алмазний блиск є важливою діагностичною ознакою (рис. 1). Зустрічаються алмази здебільшого у кімберлітових трубках, рідше у лужних породах (лампроїтах), а також накопичуються у розсипах. До 1871 р. алмази видобували виключно у розсипах. Випадково, у Південній Африці, були…
Є головним породоутворюючим мінералом, коштовним та технічним каменем. Завдяки своїм фізичним властивостям стійкий до механічного та хімічного вивітрювання (розчиняється лише в плавиковій кислоті), а тому є найрозповсюдженішим мінералом на Землі. Як породоутворюючий мінерал зустрічається, як правило, тільки мутний, молочний або жильний кварц. Твердість за шкалою Мооса – 7, густина – 2,6, блиск може бути скляний або масний, колір риски – білий, злам – раковистий або занозистий, спайність відсутня. Кристали кварцу утворюють тригональну сингонію, зазвичай стовпчасті, мають форму шестигранної призми з ромбоедрами на кінцях граней. Інколи, дрібні кристали («діаманти») мають псевдобіпірамідальний вигляд. Найбільші родовища: гори Фіхтель (Німеччина), Альпи, Урал, Бразилія, о.…
Пермський період – шостий геологічний період палеозойської ери тривалістю близько 47 млн років. Почався 298,9 ± 0,15 млн років тому, а закінчився 251,9 ± 0,024 млн років тому. Пермський період поділяється на три епохи: Цисуралійську, Гваделупійську і Лопінгійську. Тектоніка Тектонічна активність в пермському періоді сприяла виникненню динамічного і сильно розчленованого рельєфу. Найбільш складним і контрастним рельєф став у другій половині пермського періоду в північній півкулі, переважно в тих місцях, де завершувалися герцинські складкоформуючі рухи й активно протікали екзогенні процеси. На платформах розташовувалися слабко горбисті рівнини і низовини, розділені хвилястими і вирівняними височинами. Великі гірські споруди сягали висоти 2000–3000 м. На…
Смара́гд (від лат. smaragdus, грец. σμάραγδος, smáragdos), або ізумру́д (від перс. زمرّد, zumurrud, тур. zümrüt) – давній термін, що застосовувався до мінералів зеленого кольору… Найдавніші назви мінералів належать до східних, грецьких та латинських мов, і не підпорядковуються єдиній системі. Перші назви пов’язували із зовнішніми ознаками, перш за все кольором, також місцезнаходженням та таємничими силами, які, нібито, приховані у каменях. Деякі із них виникли від так званого «жаргону» гірників, наприклад кварц або колчедан. Однак більшість, все ж таки, мають свою унікальну історію назви… Найбільшу групу мінералів налічують ті, що названі на честь видатних світових особистостей, тобто мають так звані персональні назви.…
Світ каменів настільки різноманітний, що не спеціаліст не в змозі охопити всю область знань про них… Однак, ті, хто зможе правильно навчитися «читати» їх, розкриють перед собою красу та багатство каменю, завдяки чому він залишається незамінним матеріалом усіх часів! Камінь – тверда, нековка складова частина земної кори, що утворює суцільні маси або окремі шматки. Для ювеліра – це дорогоцінний камінь, для будівельника – будівельний матеріал, з якого вимощують вулиці та будують будинки. Однак, геологи, які займаються наукою про Землю, називають об’єкти свого вивчення не «камінням», а гірськими породами та мінералами Гірською породою, або просто породою називають поєднання (агрегат) мінералів природного…
Кам’яновугільний період (карбон) – п’ятий геологічний період палеозойської ери тривалістю близько 60 млн років. Почався 358,9 ± 0,4 млн років тому, а закінчився 298,9 ± 0,15 млн років тому. Кам’яновугільний період поділяється на два субперіоди – Міссісіпій і Пенсільваній, в кожному з яких виділяють епохи - нижню, середню і верхню. Тектоніка На початку кам’яновугільного періоду значна частина земної суші була зібрана в два величезних суперматерики: Лавразію на півночі і Гондвану на півдні. Протягом пізнього карбону обидва суперматерики неухильно зближалися один з одним. Цей рух призвів до формування нових гірських ланцюгів, що утворилися по периферії континентів і які були буквально затоплені…
«…я дуже хочу вас захопити, хочу, щоб ви почали цікавитись горами і каменеломнями, шахтами і копальнями, щоб ви почали збирати колекції мінералів, вирушили з міста, подалі, до течії річки, до її високих кам'янистих берегів, до вершин гір або скелястих берегів моря ... і, в мертвих скелях, пісках і каменях ми навчимося читати великі закони природи…» О. Ферсман «Занимательная минералогия», 1928 р. У 1657 році норвезький природознавець М. Ешольт (Mikkel Pederson Escholt) у книзі «Геологія Норвегії» (Geologia Norvegica) вперше увів термін «геологія». Геологія (від давньогрецького γῆ — земля, і λογος — наука) – вчення про Землю, її склад, будову та розвиток…
