Посада: доцент Науковий ступінь: кандидат географічних наук Поштова скринька: m.proskurnyak@chnu.edu.ua Тематика наукових досліджень: Ландшафтознавча, ландшафтознавчі дослідження сучасних та історичних, природних і культурних, карстових і ерозійних ландшафтів, проблем і напрямів їх збереження. Окрема наукова увага до збереження природної і культурної спадщини ландшафтів міст і містечок Буковини, Поділля та Покуття. Напрямки наукових досліджень: Ландшафтознавство; Ландшафтознавче картографування; Карстологія і карстові ландшафти; Культурне ландшафтознавство. Наукові профілі: Курси, що читає: Ландшафтознавство; Прикладне ландшафтознавство; Географія ґрунтів; Методологічні проблеми природничої географії. Інформація про досягнення у професійній діяльності (відповідно до п.38 ліцензійних умов провадження освітньої діяльності) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20   Додаткова інформація: Закінчив Чернівецький державний університет в 1988 р. Два роки працював інженером картографічної лабораторії кафедри Фізичної географії. Викладацьку діяльність розпочав у 1990 р. Захистив кандидатську дисертацію “Структура закарстованих ландшафтів (на прикладі окремих регіонів лісостепу Східно-Європейської рівнини)” в 1996 р. Вчене звання доцента отримав у 2000 р. Науковець в галузі ландшафтознавства й карстології, кандидат географічних наук, доцент кафедри. Турист, романтик. Закоханий у культурні ландшафти, карстові і некарстові, сучасні та історичні. Напрямок…

20-21 квітня 2021 року відбулась щорічна студентська наукова конференція.  22 студенти кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії взяли активну участь у двох підсекціях – підсекції  географії та підсекції з середньої освіти (географії). Заслухано широке розмаїття доповідей з різних напрямів географічних досліджень, які охоплюють не лише терени України, але й сусідніх держав. Доповідачами стали студенти третього, четвертого та п’ятого курсів спеціальності «Географія» та Середня освіта (Географія). Юні науковці у своїх доповідях намагались розкрити власний підхід до вирішення і обґрунтування наукових питань у контексті геологічних, геоморфологічних, палеогеографічних, кліматологічних і ландшафтознавчих досліджень; розв’язання проблемних питань охорони природи й шкільної географічної освіти. Доповіді найстарших студентів відзначились ґрунтовним науковим баченням, а у доповідях молодших студентів помітний запал до наукових пошуків і бажання до польових досліджень. Бажаємо наснаги на подальші відкриття і чекаємо всіх на нових зустрічах на факультеті та у полі!

Динамічний світ вимагає постійних удосконалень та адаптації до нових викликів, пов'язаних із почастішанням і масшабністю проявів надзвичайних ситуацій зокрема. Кафедрою запропоновано на розгляд нову освітню програму, що відповідає викликам часу і яка спрямована на інтерпретацію та менеджмент георизиків. Думка кожного небайдужого громадянина і природолюба  дуже цінна. Просимо долучитися до поліпшення нової освітньої програми, пройшовши невелике опитування. Ознайомитись із документом можна ТУТ Відповіді приймаються до 26 квітня. Дякуємо!

Світ каменів настільки різноманітний, що не спеціаліст не в змозі охопити всю область знань про них… Однак, ті, хто зможе правильно навчитися «читати» їх, розкриють перед собою красу та багатство каменю, завдяки чому він залишається незамінним матеріалом усіх часів! Камінь – тверда, нековка складова частина земної кори, що утворює суцільні маси або окремі шматки. Для ювеліра – це дорогоцінний камінь, для будівельника – будівельний матеріал, з якого вимощують вулиці та будують будинки. Однак, геологи, які займаються наукою про Землю, називають об’єкти свого вивчення не «камінням», а гірськими породами та мінералами Гірською породою, або просто породою називають поєднання (агрегат) мінералів природного походження. Наука, що вивчає гірські породи називається петрографія. Мінерали (з латинського minera – руда, mina – шахта) – це природні хімічні сполуки або самородні елементи, що утворились внаслідок різноманітних фізико-хімічних процесів у земній корі та на її поверхні. Наука, що займається вивченням мінералів називається мінералогія. Кристал – однорідне за складом тіло визначеної геометричної форми із закономірною внутрішньою будовою – кристалічною решіткою. Структура кристалічної решітки визначає різноманіття фізичних властивостей кристалів, і тим самим мінералів. Розділ науки, що вивчає кристали називається кристалографією.…

20-21 квітня 2021 року відбудеться щорічна студентська наукова конференція. Студенти нашої кафедри виступатимуть у двох секціях 1) секція з географії; 2) секція з середньої освіти (географії). Засідання секції з географії відбудеться 20 квітня о 13.00 в онлайн-режимі за посиланням Засідання секції з середньої освіти (географії) 20 квітня о 13.00 в онлайн-режимі за посиланням Зважаючи на онлайн-формат проведення конференції, прохання укласти доповідь у 5-7 хвилин і зосередитись на презентації основних результатів досліджень. З детальнішою інформацією про зміст і порядок проведення конференції можна ознайомитись у Програмі студентської конференції За матеріалами конференції підготовлений електронний та друкований збірник. Електронний збірник уже доступний Матеріали студентської наукової конференції (20 – 21 квітня 2021 року) Друкований примірник ви зможете отримати безпосередньо від наукових керівників. Успіхів у наукових пошуках і звершеннях!  

Кам’яновугільний період (карбон) – п’ятий геологічний період палеозойської ери тривалістю близько 60 млн років. Почався 358,9 ± 0,4 млн років тому, а закінчився 298,9 ± 0,15 млн років тому. Кам’яновугільний період поділяється на два субперіоди – Міссісіпій і Пенсільваній, в кожному з яких виділяють епохи - нижню, середню і верхню. Тектоніка На початку кам’яновугільного періоду значна частина земної суші була зібрана в два величезних суперматерики: Лавразію на півночі і Гондвану на півдні. Протягом пізнього карбону обидва суперматерики неухильно зближалися один з одним. Цей рух призвів до формування нових гірських ланцюгів, що утворилися по периферії континентів і які були буквально затоплені потоками лави, що виливалася з надр Землі. Клімат помітно охолов, і, поки Гондвана «перепливала» через Південний полюс, планета пережила щонайменше два періоди зледеніння. Впродовж кам’яновугільного періоду кілька разів змінювались обриси материків і океанів, виникали нові гірські хребти, моря, острови. На початку карбону відбувалося значне опускання суші. Море затопило значні площі Атлантії, Азії, Гондвани. Зменшилися площі великих островів. Зникли під водою пустині північного континенту. Клімат став дуже теплим і вологим. У нижньому карбоні починається значний горотвірний процес: формуються Арденн, Гарц, Рудні…

Існує 3 основних кільця, названих індексами A, B і C. Вони помітні без особливих проблем із Землі. Є і більш слабкі кільця – D, E, F. При детальному огляді у великому розширенні – кілець виявляється безліч. Між кільцями існують щілини, де немає часток. Ту щілину, яку можна побачити в середній телескоп із Землі (між кільцями А і В), названо щілиною Кассіні. У ясні ночі можна побачити навіть менш помітні щілини. Внутрішні частини кілець обертаються швидше за зовнішні. Ширина кілець сягає 400 тис. км, однак їхня товщина не перевищує кількох десятків метрів. Крізь кільця можна побачити зірки, хоча їхнє світло при цьому помітно слабшає. Всі кільця складаються з окремих шматків криги різних розмірів: від пилинок до кількох метрів в поперечнику. Ці частинки рухаються з практично однаковими швидкостями (близько 10 км/с, їх швидкості так добре врівноважені, що сусідні частинки видаються нерухомими по відношенню одна до одної), й лише іноді відбуваються зіткнення між ними. Під дією супутників кільце трохи вигинається, перестаючи бути плоским: видно тіні від Сонця. Та все ж таки частинки повільно переміщаються в різних напрямках – зі швидкістю 1–2 мм/с. Зовнішній…

The third meeting of the student club on Thursday, April the 8th is about distinguishing between formal and informal writing for academic purposes. As always, everyone is invited to join online here. We will also try to use the Grammarly application to improve our skills in academic writing. Meanwhile, some common issues to remember while writing: Looking forward to seeing your academic writing!

Про роботу геологів існують найрізноманітніші уявлення. Одні вважають їх експедиції мало не приємною прогулянкою, чимось подібною до туристичного походу; інші, уявляючи собі нелегку працю геологів, вважають, що все це компенсується привабливою силою романтики. Чи так це? Звичайно, і якась частка романтики, і постійна спрага новизни ніколи не залишають геолога, але головне не в цьому. Перш за все робота в полі – це цілеспрямована праця дослідника, до того ж нелегка, що вимагає фізичної витривалості і загартування, наполегливості, організованості і терпіння, праця, пов’язана з безліччю незручностей, далеко не звичайних, але завжди цікавих, захоплюючих і які підкорюють геолога назавжди. Кожна робота по-своєму цікава і своєрідна. Професія геолога зазвичай пов’язана з тривалим перебуванням в тайзі або пустелі, серед гірських хребтів або мальовничих долин, в тундрі чи спекотних степах південних широт. У ще мало освоєних людиною місцях трапляється всяке: серйозне і смішне, приємне і сумне, вдача нерідко чергується з невдачею, запобігти якій не завжди вдається. І часто лише від захопленості і працьовитості, витримки і розважливості, вміння приймати правильні і швидкі рішення в усіх несподіваних ситуаціях залежить успіх справи. Саме такі повороти подій і частково особисті…

Вчення про геосистеми зобов’язує нас внести корективи в популяризацію географічних знань і в програми шкільної географії. За кордоном Какела і Хрістоферсон (Kakela, Christopherson, 1972) зробили це лише частково. У нас в країні в шкільній географії і в області енциклопедичних знань це питання поки замовчують. При таких умовах постановка питання про логічні основи вчення про геосистеми, про зміни, з ними пов’язані, в змісті фізичної географії, а також перспективи застосування її даних на практиці видається своєчасною. Автор прагнув хоча б згадати основні (в тому числі невирішені і проблематичні) питання, що стосуються вчення про геосистеми, з тим щоб привернути до них увагу і провізорно намітити абрис перспективної тематики з фізичної географії в її сучасному розумінні. З часів Михайла Ломоносова (1711–1765) й Іммануїла Канта (1724–1804) уявлення про зміст фізичної географії змінювалося неодноразово відповідно до еволюції наук про Землю та Космос і прогресуючим розвитком загальної методології. Гнучкість наукових концепцій – показник їх життєвості. Визнання вчення про геосистеми стрижнем сучасної фізичної географії (без її колишніх розділів, які знайшли самостійне місце в циклі наук про Землю) не повинно викликати сумнівів і коливань, оскільки воно цілком закономірно і…