Кам’яновугільний період (карбон) – п’ятий геологічний період палеозойської ери тривалістю близько 60 млн років. Почався 358,9 ± 0,4 млн років тому, а закінчився 298,9 ± 0,15 млн років тому. Кам’яновугільний період поділяється на два субперіоди – Міссісіпій і Пенсільваній, в кожному з яких виділяють епохи - нижню, середню і верхню. Тектоніка На початку кам’яновугільного періоду значна частина земної суші була зібрана в два величезних суперматерики: Лавразію на півночі і Гондвану на півдні. Протягом пізнього карбону обидва суперматерики неухильно зближалися один з одним. Цей рух призвів до формування нових гірських ланцюгів, що утворилися по периферії континентів і які були буквально затоплені потоками лави, що виливалася з надр Землі. Клімат помітно охолов, і, поки Гондвана «перепливала» через Південний полюс, планета пережила щонайменше два періоди зледеніння. Впродовж кам’яновугільного періоду кілька разів змінювались обриси материків і океанів, виникали нові гірські хребти, моря, острови. На початку карбону відбувалося значне опускання суші. Море затопило значні площі Атлантії, Азії, Гондвани. Зменшилися площі великих островів. Зникли під водою пустині північного континенту. Клімат став дуже теплим і вологим. У нижньому карбоні починається значний горотвірний процес: формуються Арденн, Гарц, Рудні…

Існує 3 основних кільця, названих індексами A, B і C. Вони помітні без особливих проблем із Землі. Є і більш слабкі кільця – D, E, F. При детальному огляді у великому розширенні – кілець виявляється безліч. Між кільцями існують щілини, де немає часток. Ту щілину, яку можна побачити в середній телескоп із Землі (між кільцями А і В), названо щілиною Кассіні. У ясні ночі можна побачити навіть менш помітні щілини. Внутрішні частини кілець обертаються швидше за зовнішні. Ширина кілець сягає 400 тис. км, однак їхня товщина не перевищує кількох десятків метрів. Крізь кільця можна побачити зірки, хоча їхнє світло при цьому помітно слабшає. Всі кільця складаються з окремих шматків криги різних розмірів: від пилинок до кількох метрів в поперечнику. Ці частинки рухаються з практично однаковими швидкостями (близько 10 км/с, їх швидкості так добре врівноважені, що сусідні частинки видаються нерухомими по відношенню одна до одної), й лише іноді відбуваються зіткнення між ними. Під дією супутників кільце трохи вигинається, перестаючи бути плоским: видно тіні від Сонця. Та все ж таки частинки повільно переміщаються в різних напрямках – зі швидкістю 1–2 мм/с. Зовнішній…

The third meeting of the student club on Thursday, April the 8th is about distinguishing between formal and informal writing for academic purposes. As always, everyone is invited to join online here. We will also try to use the Grammarly application to improve our skills in academic writing. Meanwhile, some common issues to remember while writing: Looking forward to seeing your academic writing!

Про роботу геологів існують найрізноманітніші уявлення. Одні вважають їх експедиції мало не приємною прогулянкою, чимось подібною до туристичного походу; інші, уявляючи собі нелегку працю геологів, вважають, що все це компенсується привабливою силою романтики. Чи так це? Звичайно, і якась частка романтики, і постійна спрага новизни ніколи не залишають геолога, але головне не в цьому. Перш за все робота в полі – це цілеспрямована праця дослідника, до того ж нелегка, що вимагає фізичної витривалості і загартування, наполегливості, організованості і терпіння, праця, пов’язана з безліччю незручностей, далеко не звичайних, але завжди цікавих, захоплюючих і які підкорюють геолога назавжди. Кожна робота по-своєму цікава і своєрідна. Професія геолога зазвичай пов’язана з тривалим перебуванням в тайзі або пустелі, серед гірських хребтів або мальовничих долин, в тундрі чи спекотних степах південних широт. У ще мало освоєних людиною місцях трапляється всяке: серйозне і смішне, приємне і сумне, вдача нерідко чергується з невдачею, запобігти якій не завжди вдається. І часто лише від захопленості і працьовитості, витримки і розважливості, вміння приймати правильні і швидкі рішення в усіх несподіваних ситуаціях залежить успіх справи. Саме такі повороти подій і частково особисті…

Вчення про геосистеми зобов’язує нас внести корективи в популяризацію географічних знань і в програми шкільної географії. За кордоном Какела і Хрістоферсон (Kakela, Christopherson, 1972) зробили це лише частково. У нас в країні в шкільній географії і в області енциклопедичних знань це питання поки замовчують. При таких умовах постановка питання про логічні основи вчення про геосистеми, про зміни, з ними пов’язані, в змісті фізичної географії, а також перспективи застосування її даних на практиці видається своєчасною. Автор прагнув хоча б згадати основні (в тому числі невирішені і проблематичні) питання, що стосуються вчення про геосистеми, з тим щоб привернути до них увагу і провізорно намітити абрис перспективної тематики з фізичної географії в її сучасному розумінні. З часів Михайла Ломоносова (1711–1765) й Іммануїла Канта (1724–1804) уявлення про зміст фізичної географії змінювалося неодноразово відповідно до еволюції наук про Землю та Космос і прогресуючим розвитком загальної методології. Гнучкість наукових концепцій – показник їх життєвості. Визнання вчення про геосистеми стрижнем сучасної фізичної географії (без її колишніх розділів, які знайшли самостійне місце в циклі наук про Землю) не повинно викликати сумнівів і коливань, оскільки воно цілком закономірно і…

Синій кит – типовий планктоноїд: він харчується численними рачками у верхній товщі моря. У водах Антарктиди кити споживають виключно планктон. Коли одного разу вирішили перевірити вміст шлунка кита, у ньому знайшли 425 кг крилю. У водах Арктики кити харчуються трьома видами рачків. У крижаній воді міститься більше кисню й вуглекислого газу, аніж у теплій, тому й життя в холодних водах часто значно багатше та різноманітніше, ніж у тропічних. Синій кит здатний розвивати швидкість до 50 км/год. Їжу він звичайно заковтує, пірнаючи. На глибині приблизно 500 м може перебувати до двох годин. Щоразу після тривалого перебування на глибині кит повинен виринати, щоб набрати повітря. Потім він повертається на поверхню, у величезних кількостях заковтуючи планктон. Наполовину прикривши пащу, тварина викачує воду, затримуючи поживний планктон в щілинах китового вуса. Пластинки китового вуса колись використовувались для виготовлення корсетів і німецькою мовою називались «кістки кита». Насправді ж – це пластинки, які складаються з рогової тканини, а не кістки, як вважали раніше. Кити, як і деякі інші морські тварини, походять від наземних ссавців. Мільйони років тому достатня кількість їжі привернула, ймовірно, цих тварин до води. Внаслідок…

The second meeting of the club "Naturally" is dedicated to creating a successful CV, the most important  marketing material of yourself You are welcome to join at the permanent link. We will work on an official website of the European Union for creating professional CVs. You will have to register here and fill in the basic information about yourself. Then we'll explore all the resources for creating your unique CV. Reminder: here are the top skills to include in your CV: Soft skills: Effective communication Teamwork Responsibility Creativity Problem-solving Leadership Extroversion People skills Openness Adaptability Geographic skills: GIS Expertise Design Skills Environmental Management Resource Finder Multiculturalist Multidisciplinary Generalist Field Researcher Market researcher Education skills: Updated curriculum knowledge Research & Data analysis Communication Educational platforms (software like Moodle) Stress management Technological & digital literacy Patience Critical thinking Enthusiasm Motivation Let's work together on our best professional versions!

«…я дуже хочу вас захопити, хочу, щоб ви почали цікавитись горами і каменеломнями, шахтами і копальнями, щоб ви почали збирати колекції мінералів, вирушили з міста, подалі, до течії річки, до її високих кам'янистих берегів, до вершин гір або скелястих берегів моря ... і, в мертвих скелях, пісках і каменях ми навчимося читати великі закони природи…» О. Ферсман «Занимательная минералогия», 1928 р. У 1657 році норвезький природознавець М. Ешольт (Mikkel Pederson Escholt) у книзі «Геологія Норвегії» (Geologia Norvegica) вперше увів термін «геологія».  Геологія (від давньогрецького γῆ — земля, і λογος — наука) – вчення про Землю, її склад, будову та розвиток під дією процесів, що відбуваються у її зовнішніх та внутрішніх сферах. Впродовж ХІХ-ХХ століть геологія поділилась на ряд взаємопов’язаних між собою наукових дисциплін, кожна з яких має визначений об’єкт та методи дослідження (мінералогія, петрографія, кристалографія, гідрогеологія, динамічна геологія, історична геологія та ін.). Повсякденна господарська діяльність людського суспільства спирається на досягнення вчення про Землю, тому, напевно, перша неділя квітня присвячена одній з найважливіших та, на сьогоднішній день, такій не легкій професії, як ГЕОЛОГ. У наш час, коли подорожувати можна навіть не…

Наразі накопичено значний матеріал досліджень, який може бути покладений в основу вчення про географію океану, особливо з точки зору фізичної географії. Це в першу чергу значні матеріали експедиційних досліджень, що проводилися в останні десятиліття різними країнами в найрізноманітніших районах океанів. Вивчалися питання фізики і хімії океану, його геологія і біологія, морська метеорологія тощо. Уявлення про географію океану накопичувалися давно. Вони містили відомості, які надходили від мореплавців і рибалок, про конфігурацію берегів, погоду, течії, льодові явища, глибини і властивості ґрунту, про розподіл риб й інших тварин. Зараз ведуться різнобічні дослідження морів і океанів. Вони включають вивчення дна (розподіл глибин, рельєф, ґрунт), гідрології (температура, солоність вод, течії, прозорість, колір), метеорології, гідрохімії (кисень, біогенні речовини), біології (планктон, бентос, риби). Отже, представляється доцільною і своєчасною постановка питання про створення географії Світового океану. До визначення її змісту, очевидно, слід підходити так само, як до географії суші. Відомо, що остання складається з фізичної та економічної, а кожна з них – із загальної та регіональної. Географія океану повинна досліджувати чимало питань, які не розробляються ні фізикою моря, ні гідрохімією, ні геологією моря, ні морською біологією. У географії…

Це перша книга трьохтомної серії, яка висвітлює життя і діяльність п’ятдесяти двох географів, мандрівників та мореплавців. Всі статті про окремих великих людей географічної науки розміщені в хронологічному порядку. Статті побудовано за тезисним принципом – висвітлені лише основні біографічні та професійні віхи видатних географів, мандрівників та мореплавців з розстановкою акцентів на найважливіших їхніх здобутках. Видатні вітчизняні географи, мандрівники та мореплавці: У 3-х ч. / За ред. Діброви О.Т. –К.: Державне учбово-педагогічне видавництво «Радянська школа», 1951. – Частина 1. – 188 с. Перейти до повнотекстової версії ЗМІСТ Афанасій Нікітін Єрофей Павлович Хабаров Семен Іванович Дежньов Василь Прончищев Харитон Прокопович і Дмитро Яковлевич Лаптєви Вітус Берінг Олексій Ілліч Чиріков Степан Петрович Крашенінніков Михайло Васильович Ломоносов Григорій Іванович Шеліхов Василь Михайлович Головнін Юрій Федорович Лисянський Іван Федорович Крузенштерн Отто Євстафійович Коцебу Фаддей Фаддейович Беллінсгаузен Михайло Петрович Лазарєв Фердінанд Петрович Врангель Федір Петрович Літке Генадій Іванович Невельськой Костянтин Іванович Арсеньєв Єгор Петрович Ковалевський Олексій Павлович Федченко Микола Михайлович Пржевальський Микола Миколайович Міклухо-Маклай Василь Васильович Юнкер Іван Дементійович Черський Михайло Васильович Пєвцов Іван Васильович Мушкетов Василь Васильович Докучаєв Степан Осипович Макаров Дмитро Іванович Менделєєв Всеволод Іванович…