Коротка історія досліджень космосу сповнена кумедних, а іноді і невеселих подій, непорозумінь і несподіваних відкриттів. Поступово виник якийсь фольклор, яким фахівці обмінюються під час зустрічей. Часто він пов’язаний з несподіванками в поведінці космічних апаратів. Недарма в колах дослідників космосу народилася напівжартівливе, напівсерйозне формулювання закону Мерфі-Чізехолма: «Все, що може зіпсуватися, – псується. Все, що не може зіпсуватися, псується теж». Одна з суто наукових статей в журналі «Science» так і починалася: «Відповідно до закону Мерфі...» Але на щастя, буває і навпаки. Випадок, про який ми розповімо, швидше відноситься до такого дивного везіння. Важко сказати, скільки тут правди, але наукова канва цієї історії цілком достовірна. Точному знанню положення космічного апарату біля далекої від Землі планети сприяють не лише засоби радіонавігації, а й передані апаратом телевізійні зображення, на яких видно супутники на тлі зірок. Отримувані відносні положення небесних тіл вводяться в обчислювальну машину, яка уточнює координати апарату. Одна з легенд розповідає, що коли «Вояджер-1» наближався до Юпітера, ЕОМ вказала керівниці експерименту на помилку у магнітній стрічці із записом зображення супутника Іо, яку вводили в ЕОМ. Причина була незрозумілою, але в врешті-решт вченій вдалося з’ясувати,…