У першому семестрі (2021-2022 н.р.) викладачами кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії викладається 19 дисциплін: Годзінська, Ірина Леонідіївна, к.геогр.н., асист. (1. Геоморфологія); Добинда, Ірина Петрівна, к.геогр.н., асист. (1. Основи раціонального природокористування; 2. Ретроспективна географія з основами етнографії); Кирилюк, Сергій Миколайович, к.геогр.н., доц. (1. Фізична географія материків та океанів; 2. Інноваційні технології навчання географії у сучасній школі; 3. Оцінка ландшафтів методами природної індикації; 4. Основи фізики Зенмлі; 5. Ксенографія з основами астрономії); Поп'юк, Яна Анатоліївна, к.геогр.н., асист. (1. Загальне землезнавство; 2. Фізична географія материків та океанів; 3. Загальна та регіональна геодинаміка; 4. Закономірностиі розвитку географічної оболонки); Проскурняк, Мирослав Михайлович, к.геогр.н., доц. (___); Присакар, Віталій Борисович, к.геогр.н., доц. (1. Основи геохімії); Рідуш, Богдан Тарасович, д.геогр.н., проф. (1. Геоморфологія; 2. Загальна та регіональна геодинаміка; 3. Закономірностиі розвитку географічної оболонки); Ходан, Галина Дмитрівна, к.геогр.н., асист. (1. Геоекологія; 2. Основи ландшафтної екології; 3. Географічні основи природокористування); Холявчук, Дарія Іванівна, к.геогр.н., доц. (1. Загальне землезнавство; 2. Метеорологія і кліматологія); Чернега, Петро Іванович, к.геогр.н., доц. (1. Геологія з основами геоморфології; 2. Геологія загальна та історична з основами геоморфології; 3. Геологія і геоморфологія з основами грунтознавства; 4. Основи…

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Положення про студентський науковий гурток (далі - Положення) визначає порядок організації роботи студентського наукового гуртка, його завдання, функції, компетенції членів та керівництва. 1.2. Студентський науковий гурток – організаційне утворення, учасниками якого є широке коло здобувачів вищої освіти географічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, які виявили бажання опанувати навичками проведення наукових досліджень. Діяльність наукового гуртка спрямована на здобуття та поглиблення студентами знань та умінь, пов’язаних з проведенням природничо-географічних досліджень із застосуванням передового світового досвіду, залученням їх до міжнародних наукових подій, організацій та співпраці у галузі. 1.3. Науковий гурток діє згідно з чинним законодавством України, Статутом ЧНУ ім. Ю. Федьковича, Положенням про географічний факультет ЧНУ ім. Ю. Федьковича та цим Положенням. 1.4. У своїй діяльності науковий гурток керується принципами рівноправності членів гуртка, самоврядування, відкритості та прозорості діяльності, поєднання науково-дослідної роботи з навчальним процесом. Метою роботи студентського гуртка є сприяння в підвищенні рівня наукової підготовки студентів, розвиток наукового світогляду та мислення, аналітичних здібностей студентів, розширення їхнього кругозору та ерудиції, сприяння академічній мобільності та інтеграції здобувачів у міжнародний освітній та науковий простір, підготовка висококваліфікованих конкурентоспроможних кадрів для підтримки та…

Зовсім недавно, якусь сотню з гаком років тому, коли говорили про сонячну активність, то на увазі, насамперед, мали сонячні плями. Якщо навіть не занурюватися в глиб століть, можна згадати, що ще в Стародавній Русі крізь дим лісових пожеж люди бачили темні плями на Сонці. Вони їх боялися, вважаючи, що це погане знамення. Значно пізніше, на початку XVII століття Галілей вперше спрямував телескоп на Сонце. Так почалися більш-менш регулярні спостереження сонячних плям. З середини XIX століття спостереження вже ведуться щодня, якщо дозволяла погода, а початок 21-го ознаменувався роботою космічних сонячних обсерваторій. Більше ста років присвятили дослідники Сонця вивченню сонячних плям. Але ми аніскільки не погрішимо проти істини, якщо візьмемося стверджувати, що і тепер серед явищ сонячної активності важко знайти більш складні й багато в чому незрозумілі утворення, як сонячні плями. Перелік переконливих, на перший погляд, висновків про їхню природу невеликий. Тому і розпочнемо з цих, так би мовити, азбучних істин. Сонячні плями являють собою відносно холодні місця сонячної фотосфери. Їх температура на 1500–2000° С нижче температури навколишнього середовища. Зважаючи на такий контраст вони здаються нам темними. Плями мають тарілкоподібну форму з…

У 1884 р. в США відвідувачі виставки бавовни в Новому Орлеані милувалися надзвичайно екзотичною водною рослиною, привезеною з Венесуели, яка демонструвалася на виставці як нова декоративна культура для басейнів й акваріумів. Ця рослина і справді гарна. На поверхні води плавають розетки листків оригінальної форми. Черешки їх при основі бульбовидно здуті, вище звужуються і на верхівці мають великі нирковидні пластинки. Як своєрідні поплавці вони підтримують рослину на воді. Високі квітконоси підносять над листками пишні колосовидні суцвіття глибокошестилопатевих бузкових, синювато-пурпурових і білих квіток. Ейхорнія товсточерешкова (Eichornia crassipes Solms) на своїй батьківщині росла у водоймах басейну річки Амазонки. Через схожість яскравих суцвіть із суцвіттями садового гіацинту, рослина дістала назву «водяний гіацинт». Дехто з відвідувачів виставки, повертаючись додому, придбав заморську диковину. Звичайно, ніхто тоді не підозрював, що цим було покладено початок однієї з найбільших катастрофічних навал зелених «завойовників». Милування красивою квіткою тривало. Спочатку її розводили в США, а потім і в багатьох інших країнах. Її розводили в ставках маєтків і парків, в оранжереях й акваріумах. Розмножується водяний гіацинт переважно вегетативно, причому дуже швидко. Спостерігали, наприклад, що від двох рослин за 23 дні утворилося 30…

З 2019 по 2021 р. триває участь кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії  у трьохсторонньому міжнародному науковому проєкті 09-AUF, ACTIVNEIGE «Снігові лавини в Румунських та Українських Східних Карпатах»). Науковий проєкт фінансовано Універститетською Франкофонською Агенцією (AUF) під керівництвом  Університету Бабеш Боляй (Клуж-Напока, Румунія) у партнерстві з Університетом Нанта (Нант, Франція). Співпраця здійснюється через наукових кооординаторів: Іонела Джорджіана Пакіта (Університет Бабеш-Боляй, провідна установа проєкту), Богдан Рідуш (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, перший партнер-член консорціуму), Армель Деколн (Університет Нанта, другий партнер- член консорціуму). З української сторони учасниками також виступили доцент кафедри Дарія Холявчук та аспірант Олесь Рідуш. Загальна мета проекту – пояснення активності снігових лавин на території Румунських Східних Карпат (гори Родна, гори Марамуреш) та Українських (масиви Чорногора, Боржава) з метою вдосконалення управління людською діяльністю у національних парках та заповідних об’єктах, створених на цих територіях, з використанням дендрохронологічних даних. У червні, липні та жовтні 2019 року учасниками проекту здійснені польові експедиції для збору зразків для лабораторного аналізу у Румунських (масив Родна) та Українських Карпатах (Чорногірський хребет, хребет Боржава). Локації, призначені для вибірки дерев вибиралися відповідно до дендрогеоморфологічного потенціалу. Відбирались дерева, пошкоджені механічним…

Робота студентського наукового гуртка «Ксенограф» стартує у вересні 2021 року. Діяльність гуртка відбуватиметься у кількох площинах: Практична площина – члени гуртка відповідно до плану роботи гуртка (нижче) здійснюватимуть періодичні ксенографічні й астрономічні спостереження за допомогою телескопа Arsenal Synta 130/650 EQ2 (130650EQ2); займатимуться фотографуванням астрономічних об’єктів; виконуватимуть аналіз одержаних матеріалів й обговорюватимуть результати спостережень. Теоретична площина – члени гуртка відповідно до плану роботи гуртка вивчатимуть специфічні особливості природи Сонячної системи, які не висвітлюються в межах курсів, що читаються на географічному факультеті, а саме «Ксенографія з основами астрономії», «Фізична географія Сонячної системи», «Основи фізики Землі» тощо. Науково-дослідна площина – члени гуртка виконуватимуть науково дослідну роботу посередництвом виконання індивідуальних наукових проєктів, написанням наукових статей і тез доповідей. План роботи студентського наукового гуртка «Ксенограф» на 2021/22 н.р. Вересень 2021 Заходи 1 Узгодження плану діяльності студентського гуртка. Вересень 2021 2 Ознайомлення студентів з актуальними напрямками досліджень і спостережень у межах гуртка. 3 Обговорення, узгодження та затвердження тематик науково-дослідних робіт студентів. 4 Обговорення актуальності та концептуальних питань науково-дослідних робіт: визначення мети, завдань, предмету та об’єкту дослідження. Спостереження 5 Молодик. Супутник не освітлюється сонячним світлом, тому не…

Першим об’єктом у каталозі Шарля Месьє, який нараховує понад 100 астрономічних об’єктів, значиться Крабоподібна туманність – залишок вибуху наднової SN 1054, який спостерігався на Землі у 1054 році. Французький астроном Шарль Мессьє народився 26 червня 1730 року. Натхненний з дитинства спостереженням комет і сонячних затемнень в його рідному місті Бадонвіль, він став астрономом і мисливцем за кометами. Мессьє зібрав і ретельно описав свої спостереження. Поки вчений полював за кометами, що «пролітали» над Францією, він склав відомий тепер список місцеположень з близько ста нерухомих туманних дифузних об’єктів. Хоча ці об’єкти й були схожі на комети, проте вони не зміщувалися щодо зірок, і Мессьє зрозумів, що це не комети, які він шукає. Тепер цей список добре відомий астрономам як каталог найяскравіших і найкрасивіших туманностей, зоряних скупчень і галактик. Об’єкти списку Мессьє досі мають «Мессьє + номер». Блиск наднової конкурував з яскравою Венерою. Її було видно неозброєним оком майже два роки, хоча практично зовсім не зафіксована у європейських хроніках. Чимало вчених підкреслюють дивина цього упущення, адже на 1054 рік припала схизма – остаточний розкол католицької і православної церков. Інші, навпаки, вказують на зрозуміле…

Верби в Україні можна побачити майже скрізь. Оспівані в народних піснях, легендах, оповіданнях, вони стали невід’ємною частиною рідного краю. Одна з найпоширеніших в Україні верб – верба ламка (Salix fragilis L.) – невисоке дерево з пишною кроною. Верба ламка легко розмножується вегетативно. Достатньо закопати кілок у вологий ґрунт біля колодязя чи ставка, і незабаром він зазеленіє. Верба ламка росте дуже швидко, не боїться морозів, живе до 75 років. В минулому вербовим частоколом обсаджували ставки, розмежовували поля і сіножаті. З деревини виготовляли різні вироби, кору використовували для дублення, гілки для плетіння. Росте верба ламка по берегах річок, на вологих луках, у заплавних лісах, край доріг, часто разом з іншими видами цього роду. І кому спаде на думку, що ця рослина родом з гірських лісів північних і північно-західних районів Малої Азії. Поновити історію заселення Європи цим видом тепер майже неможливо. Достовірні дані щодо того, в яку країну і коли потрапила верба ламка найперше, відсутні. Найвірогідніше, що її свідомо завезли з метою культивування ще у візантійську, а можливо, і в римську епоху. Вважають, що первісним центром могли бути Балкани або Італія. Верба ламка…

Давно не було дощу? Ця фраза може набути різного інтонаційного змісту посеред літа залежно від обставин чи вашого заняття. 11 років тому у цей час над Північною Італією почав формуватися молодий циклон, що за дві доби досяг регіону Чорного моря. Заблокований на сході та півночі антициклоном, він став малорухомим баричним утвором, що разом із системою фронтів тривалий час був активним над півднем України. Підживлюючись теплими вологими повітряними масами з Чорного моря та холодним повітрям з півночі, циклон неодноразово набував нової сили над західним регіоном. Дуже сильні дощі призвели до катастрофічного підвищення рівнів води на карпатських ріках, підйому ґрунтових вод та накопичення в низинах стічних вод. Збитки перевищили 15 млн. грн. В період з 19 по 30 червня на низькогірних метеостанціях і гідропостах зафіксовані двох-трьохмісячні суми опадів. Така їх тривалість зумовила перенасичення ґрунтів водою, через що активізувалися зсуви ґрунтів та дестабілізація тріщин гірських порід в селенебезпечних, гірських районах області. 2010 рік став одним із найнебезпечніших з точки зору катастрофічних повеней у Центрально-Східній Європі. У травні-червні зафіксували найсильніші паводки як у Центральній, так і Східній Європі: Польщі, Австрії, Чехії, Німеччині, Угорщині, Словаччині,…

Пермський період – шостий геологічний період палеозойської ери тривалістю близько 47 млн років. Почався 298,9 ± 0,15 млн років тому, а закінчився 251,9 ± 0,024 млн років тому. Пермський період поділяється на три епохи: Цисуралійську, Гваделупійську і Лопінгійську. Тектоніка Тектонічна активність в пермському періоді сприяла виникненню динамічного і сильно розчленованого рельєфу. Найбільш складним і контрастним рельєф став у другій половині пермського періоду в північній півкулі, переважно в тих місцях, де завершувалися герцинські складкоформуючі рухи й активно протікали екзогенні процеси. На платформах розташовувалися слабко горбисті рівнини і низовини, розділені хвилястими і вирівняними височинами. Великі гірські споруди сягали висоти 2000–3000 м. На платформах у ранньому пермському періоді існувала доволі добре розвинена гідрографічна мережа. Області активізації платформ і каледонід представляли собою вирівняні, проте піднесені поверхні з відносно глибоко врізаними долинами річок і розгалуженою яружно-балковою системою. Високі хребти, гірські масиви і глибокі міжгірські та передгірні улоговини були характерні для областей активного здіймання в межах складчастих поясів, ускладнених процесами потужної денудації. У міжгірських улоговинах розташовувалися озера, а передгірні улоговини обрамлялися великими конусами виносу уламкових гірських порід. У межах Гондвани зазнали поширення поверхні та низовини з…