У практиці було помічено, що стрілка магнітного компаса не завжди встановлюється точно у напрямку Полярної зірки. Спершу це пояснювали помилками самого приладу. Але з часом стало зрозуміло, що справа не в компасі, а саме магнітне поле не завжди орієнтоване на північ. Воно спрямоване під деяким кутом до географічного меридіана, тобто, як почали говорити пізніше, може мати схилення. Христофор Колумб, ведучи свої каравели до ще невідомих американських берегів, вперше встановив, що магнітне схилення не залишається постійним, а змінюється від місця до місця. Це відкриття, що зіграло виняткову роль розвитку науки про земний магнетизм, ледь не коштувало життя самому уславленому адміралу. Ось що сталося протягом кількох тижнів вересня і жовтня 1492 р. після того, як моряки іспанської експедиції, втративши цілий місяць на ремонт однієї зі своїх каравел,…

Серед визнаних вчених світу, творчість яких досягла розквіту в першій половині ХІХ століття, однією з найяскравіших постатей був Карл Фрідріх Гаус (рис. 1). Рано розпочавши свою наукову діяльність, він досить скоро досяг великих успіхів у багатьох розділах математики і по праву одержав ім’я «короля математиків». Не менших успіхів він досяг і в астрономії. У 24 роки Гаус знайшов напрочуд простий, але тим не менш точний спосіб обчислення орбіт планет за вимірами її положення на небосхилі всього в декількох точках. І коли астрономи «втратили» виявлену ними раніше малу планету Церера, він застосував цей спосіб для обчислення її орбіти. Відразу ж відомий німецький астроном Генріх Ольберс, направивши телескоп у точку, обчислену молодим дослідником, виявив, здавалося, «назавжди втрачену» планету. Це була сенсація, яка утвердила Гауса серед найвизначніших європейських…

Придворний лікар англійської королеви Вільям Гілберт не тільки користувався славою лікаря, який глибоко знає свою справу, але був чи не найвидатнішим натуралістом свого часу (рис. 1). Вчений витратив 18 років життя і майже весь свій стан на досліди з вивчення загадкових явищ магнетизму і зробив при цьому чимало відкриттів, що прославили його ім’я. Результати проведених ним численних дослідів з намагніченими тілами він виклав у праці, надрукованій у лондонській друкарні в 1600 р. У шести книгах свого твору він докладно розповів про взаємодію магнітного каміння між собою і з залізними предметами, про орієнтацію по меридіану намагнічених сталевих пластинок і голок, про поведінку магнітів при їх нагріванні та про інші прояви магнітних сил. Ці дослідження настільки об’ємні і різноманітні, що із сучасників були підстави назвати Гілберта «батьком…

«...Ідуть каравани безкрайніми пісками пустелі Гобі. Сонце приховано жовтою пеленою пилу. Далеко від берегів Янцзи до кушанських царств, і немає до них видимих протоптаних стежок. Важко, ох як важко довелося б караванщикам, якби вони не захопили з собою білий глиняний горщик, який вони бережуть дужче за весь свій дорогий вантаж, хоча немає в ньому ні золота, ні перлів, ні слонової кістки. У посудині на дерев’яному поплавці лежить коричневий камінь, що «любить залізо». Він, повертаючись, увесь час вказує мандрівникам бік півдня, а це, коли Сонце закрите хмарами або не видно зірок, рятує їх від багатьох бід, виводячи до колодязів і допомагає прямувати вірним шляхом». Ось який запис було зроблено в одному китайському літописі майже 4 тис. років тому. Виявляється, вже тоді в Китаї була відома здатність…

Багато століть поспіль дослідники прагнуть зрозуміти, чому у земної кулі є магнітне поле, що являють собою могутні джерела, які його породжують, як глибоко вони заховані в надрах Землі? І для сучасних учених це, як і раніше, продовжує, значною мірою, залишається таємницею. Тим часом, розгадавши її, вдалося б не тільки вирішити найважливіше пізнавальне завдання, але й більше дізнатися про утворення і розвиток нашої планети, а також про виникнення та еволюцію інших планет Сонячної системи. З давніх-давен земне магнітне поле цікавило найвидатніших учених. Воно вражало їх уяву як унікальне явище природи, використання якого обіцяло великі можливості щодо вирішення низки важливих практичних завдань. Першою з них була орієнтація під час далеких подорожей, особливо при похмурій погоді, коли не видно Сонця або зірок і напрямок руху не можна визначити…

24 травня 2023 р. з метою розширення та узагальнення практичних знань з предметів природничого характеру, Проскурняк Мирослав Михайлович та Годзінська Ірина Леонідівна організували польовий семінар для студентів першого курсу географічного факультету спеціальностей «Географія», «Середня освіта (Географія)» і «Геосистеми та георизики». Програма польового семінару передбачала виїзну оглядову екскурсію по маршруту: м. Чернівці – м. Снятин – м. Яремча – с. Татарів – с. Поляниця та піший вихід на гору Хом’як. Такий маршрут дав можливість отримати загальні уявлення про природні особливості значної частини Зовнішнього та Вододільно-Верховинського масивів Українських Карпат. Під час польового семінару студенти першого курсу мали змогу ознайомитися із характерними рисами орографічної будови передгірських та гірських територій Чернівецької та Івано-Франківської областей. У ході оглядової екскурсії вони отримати знання про історію розвитку і формування Карпатської гірської споруди,…

У минулому році колективом кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії для поціновувачів географічної науки серед старшокласників було започатковано Наукову школу «Я – географ». У Науковій школі «Я – географ» викладачі кафедри ознайомили учасників з особливостями окремих напрямків географії у п’яти секціях: «Я – планетолог», «Я – кліматолог», «Я – геолог», «Я – природозахисник», «Я – палеогеограф». За результатами роботи наукової школи «Я – географ» представники від кафедри Яна ПОП’ЮК та Ірина ДОБИНДА перемогли у Всеукраїнському конкурсі «Молодий вчений року» у номінації 7 «Наукова школа (неформальна освіта)».

Відповідно до традицій кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії географічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбувся черговий науковий семінар. Його проведення практично збіглося з Днем науки, який святкують 20 травня. У науковому семінарі взяли участь викладачі кафедри, аспіранти та студенти. Результати своїх досліджень представили: Дарина ШКАЄВА, аспірантка кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії (науковий керівник – к.геогр.н., доц. Холявчук Д.І.). Тема доповіді: «Несприятливі гідрометеорологічні явища Північної Буковини та адаптація до них за часів Австро-Угорської імперії» Дарія ХОЛЯВЧУК, доцент кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії. Тема доповіді: «Дослідження змін довкілля: гірський вимір». Дякуємо доповідачам за активну науково-дослідницьку діяльність та представлені результати, а учасникам семінару – за фахову дискусію та рекомендації щодо подальших досліджень! Всім бажаємо подальших наукових пошуків і відкриттів під мирним небом України!

21 травня 2023 року атмосфера у сквері поблизу Резиденції ЧНУ імені Юрія Федьковича була сповнена цікавістю і новими знаннями. Науковці нашого Університету презентували гостям заходу різноманітні грані наук, демонстрували свої наукові доробки, розкривали зацікавленим слухачами захопливу і доступну науку. Географію під відкритим небом популяризували викладачі Богдан Рідуш, Дарія Холявчук, Сергій Кирилюк, Яна Поп’юк, Ірина Добинда, аспіранти Володимир Зеленчук, Уляна Костюк, Василь Шавранський та студенти кафедри фізичної географії, геоморфології та палеогеографії Ірина Бузинська, Оксана Осачук. Учні та гості заходу мали можливість спробувати себе у ролі фахівця-метеоролога, ознайомившись з особливістю роботи цифрової метеостанції, специфікою акумуляції та обробкою даних. Зацікавленість викликали також експерименти визначення експрес-тестами з допомогою кондуктометрів твердості води, рН-ґрунту, освітленості, радіаційного фону, а також визначення вмісту нітратів в овочах і фруктах. Відвідувачі мали змогу зануритися і…

Сумарна радіація – це сума прямої (на горизонтальну поверхню) та розсіяної радіації: Q = S'+ D. Склад сумарної радіації, тобто відношення між прямою і розсіяною радіацією, змінюється в залежності від висоти Сонця над горизонтом, прозорості атмосфери та хмарності. До сходу Сонця сумарна радіація повністю складається з розсіяної радіації, а при малих висотах Сонця – переважно з неї. Із збільшенням висоти Сонця частка розсіяної радіації в складі сумарної при безхмарному небі зменшується: при куті Сонця над горизонтом 8° вона складає 50 %, а при 50° – лише 10–20 %. Чим прозоріша атмосфера, тим менша частка розсіяної радіації в складі сумарної. В залежності від форми, висоти та кількості хмар частка розсіяної радіації збільшується. Коли Сонце закрите щільними хмарами, сумарна радіація складається лише з розсіяної. При незначній, або…