«...Ідуть каравани безкрайніми пісками пустелі Гобі. Сонце приховано жовтою пеленою пилу. Далеко від берегів Янцзи до кушанських царств, і немає до них видимих протоптаних стежок. Важко, ох як важко довелося б караванщикам, якби вони не захопили з собою білий глиняний горщик, який вони бережуть дужче за весь свій дорогий вантаж, хоча немає в ньому ні золота, ні перлів, ні слонової кістки. У посудині на дерев’яному поплавці лежить коричневий камінь, що «любить залізо». Він, повертаючись, увесь час вказує мандрівникам бік півдня, а це, коли Сонце закрите хмарами або не видно зірок, рятує їх від багатьох бід, виводячи до колодязів і допомагає…