Біосфера – життєве середовище для людства. Її основні компоненти: ґрунти і гірські породи, води, рослинний покрив, тварини. Це природні ресурси, необхідні для життя і господарської діяльності людини. Людина і людство виникли під час розвитку сучасної біосфери та органічно пов’язані з нею. Але водночас людство займає у біосфері особливе місце. Воно виокремилося на ранніх етапах історії первісної людини і ствердилося з плином часом. Людиноподібні мавпи – найближчі родичі людини серед сучасного тваринного населення біосфери. Їхні представники (горили, шимпанзе, орангутанги, гібони) живуть переважно у тропічних лісах. У цих природних екосистемах вони займають певне екологічне місце як типові консументи. Залишки найдавніших пралюдей – гомінід – виявлені у Східній Африці. Їхній вік – 4–5 млн років. Вчені припускають, що мешкали древні пралюди у тропічних лісах, середовище життя у них…

Розглянемо тепер основні процеси, що відбуваються у біосфері з хімічної точки зору. Це розширить наші знання про біологічний кругообіг речовин. Біосфера є єдністю «живих» (тобто що містяться в організмах) і «неживих» (що перебувають поза організмами) хімічних елементів, що залучаються до сфери життя. Наземними рослинами залучено до життєвих циклів 340 млрд. т різних хімічних елементів. Це величезна кількість! Натрій, калій, кальцій, марганець, залізо, алюміній та багато інших елементів беруть участь у загальному біологічному кругообігу. Вміст цих елементів у рослинній масі Землі зростає від високих широт до низьких та від ландшафтів із надлишком вологи до посушливих ландшафтів. У рослинності океану хімічних елементів міститься порівняно небагато – 36•106 т, тобто лише 0,001% кількості, наземної рослинності. Цікаві підрахунки кількості мінеральних речовин, що містяться в рослинності (фітомасі) різних географічних поясів,…

Поняття про екологічні системи – одне з основних вчень про біосферу. Бельгійський учений П. Дювіньо дав таке визначення екосистемі: «Функціональна система, що включає у собі сукупність живих істот та їх довкілля, називається екологічною системою». Екосистема зазвичай є складною єдністю взаємодіючих між собою рослин і тварин, що існують у певних умовах зовнішнього середовища. Біосферу Землі можна розглядати як сукупність всіх екосистем, між якими існують різні взаємодії. Отже, під терміном «екосистема» маються на увазі, по-перше, наземні екосистеми у вигляді природних ландшафтів та їх частин; по-друге, водні екосистеми річок, озер, морів. Довгий час поняття «природний ландшафт» було суто описовим. Потім у нього почали вкладати уявлення про закономірне поєднання природних особливостей: рельєфу, клімату, вод, ґрунтів, рослинного покриву, тваринного населення, які «зливаються в єдине ціле і типово повторюються протягом конкретної…

Найактивніша речовина в біосфері – жива речовина. Кількість живої речовини у біосфері дуже невелика порівняно з неживою, неорганічною речовиною. Однак саме жива речовина відіграла вирішальну роль у формуванні сучасної біосфери, оскільки вона щорічно відтворює близько 10% своєї загальної маси. Ця маса створюється, перетворюється та розкладається. Перебуваючи у постійному кругообігу, жива речовина залучає до цього кругообігу великі маси мінеральних речовин, які виявляються біогенними, оскільки «народжені життям». Не тільки загальний біологічний кругообіг в цілому, а й кругообіги окремих хімічних елементів, будучи вкрай швидкими і мобільними, відіграють вирішальну роль у всій динаміці біосфери. Основні з них: кругообіг кисню, вуглецю, азоту. Всі біогенні кругообіги (цикли) використовують досить обмежену енергетичну базу – сонячне світло, що забезпечує фотосинтез. Внаслідок фотосинтезу утворюється первинна біологічна продукція – живе тіло рослин. За проведеними підрахунками,…

Сучасна структура біосфери та межі проживання сучасних організмів сформувалися не відразу. Вони результат довгої історії Землі, починаючи від її виникнення і до сучасного стану. Докази розвитку біосфери численні та беззаперечні. Це, перш за все, викопні залишки давніх організмів. Вивчаючи такі залишки, вчені вже давно встановили головні етапи – ери та періоди – в історії розвитку рослинного покриву та тваринного населення Землі. Ці дані стали основою загальноприйнятої геологічної хронологічної шкали. У найдавніші архейську і протерозойську ери життя було представлено найпримітивнішими, нижчими формами (рис. 1). Ерою палеозою (тобто стародавнього життя) називають геологічний час, коли існували вже різноманітні організми в морі, а на суші з’явилася розвинена рослинність. У мезозойську епоху (тобто епоху середнього життя) Землі пишно розвивалася вища рослинність. Сушу заселили великі плазуни: динозаври, плезіозаври, літаючі ящери, стародавні…

Біосфера – це земний простір, в якому існує життя. Які ж межі цього простору? За теорією академіка В.І. Вернадського, верхня та нижня межі біосфери визначаються факторами земного середовища, які уможливлюють або лімітують існування живих організмів. Верхньою межею біосфери Вернадський вважав озоновий екран – шар озону в атмосфері, розташований в середньому на висоті 20 км від Землі. Озоновий екран затримує більшу частину ультрафіолетового випромінювання Сонця, що згубно діє на живі організми. Нижня межа біосфери, за вченням Вернадського, проходить на глибині 3–3,5 км нижче поверхні земної кори. Вона визначається такою температурою земних надр, за якої життя неможливе. За таку межу Вернадський прийняв температуру +100 °С. Товщина біосфери, таким чином, становить трохи більше 20 км. Але насправді життя Землі не займає навіть цього простору. Воно довго не може…

Зоненштайн, Л.П. (1984). Тектоника плит и минеральные ресурсы. Москва : Знание, 48. Як пояснити дрейф континентів і походження основних форм рельєфу нашої планети? Чому продовжують розширюватися Атлантичний та Індійський океани и зменшується Тихий океан? На ці питання, об’єднавши дані багатьох наук про Землю, змогла відповісти наука про тектоніку плит. У брошурі розповідається про розвиток сучасної геотектоніки. У ній наведені нові цікаві дані про тектоніку плит нашої планети. Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів університетів і читачів, що цікавляться цією проблематикою ЗМІСТ Метод рудознавців ще живий Наука в пошуках рецепта прогнозу пошуку корисних копалин Глобальні структури Землі Сейсмічні пояси і межі літосферних плит Два типи взаємодії плит Межі плит контролюють вулканізм Межі плит – зони концентрації тектонічної і магматичної активності Як далеко і як швидко…

Нестеров, И.И., Рябухин, Г.Е. (1984). Нефтяные и газове месторождения мира. Москва : Знание, 48. У брошурі розглядається питання про світові запаси нафти і газу. Висвітлена геологія, історія відкриття нафтових і газових родовищ Західного Сибіру. Даються короткі відомості про нафтові і газові родовища Близького і Середнього Сходу та Північної Африки – багатих нафтових районів світу. Розглядаються проблеми видобутку нафти з великих глибин і акваторій. Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів університетів, читачів, що цікавляться даними проблемами. ЗМІСТ Вступ Чи багато нафти і газу в надрах земної кулі? Родовища нафти і газу в Західному Сибіру Нафтові і газові родовища Близького і Середнього Сходу та Африки Деякі проблеми підвищення ефективності пошуку нафти і газу Короткий словник геологічних термінів Література ПДФ-версія книги:

Засухин, А.А. (1984). География внешней торговли СССР. Москва : Знание, 48. Брошура актуальна лише як ретроспективне джерело! У брошурі показані структура і географія зовнішньої торгівлі з країнами світу: країнами, що розвиваються і з промислово розвинутими країнами. Значна увага приділена іншим питанням зовнішньоекономічних зав’язків, спеціалізації і кооперації, науково-технічній співпраці, а також підготовці професіоналів. Брошура розрахована на лекторів, читачів, що цікавляться питаннями міжнародних економічних зв’язків. ЗМІСТ Зовнішня торгівля на службі миру і прогресу Вступ Економічна і науково-технічна співпраця з країнами Економічна співпраця з країнами, що розвиваються Торгово-економічна зв’язки з промислово розвинутими країнами ПДФ-версія книги:

Що таке біосфера? Майже сто років тому видатний вчений академік Володимир Іванович Вернадський створив вчення про біосферу. Але саме поняття, а також термін «біосфера» належать не Вернадському. Знаменитий австрійський геолог Зюсс набагато раніше назвав оболонку Землі, населену живими організмами («біо» грецькою – «живе»). На думку Вернадського, Зюсс висловив «нове, дуже велике емпіричне узагальнення, всіх наслідків якого він не передбачав». У 1924-1926 pp. Вернадський опублікував свої перші праці про біосферу. В них він дав пояснення різноманітним фактам, спостереженням природи, намітив шляхи подальших досліджень. Вчений узагальнив усе це, і в результаті виникло цілісне вчення про біосферу. Сутність своєї концепції Вернадський пояснив так: «На земній поверхні немає хімічної сили постійно діючої, а тому і більш могутньої за своїми кінцевими наслідками, ніж живі організми, взяті в цілому». Біологічний кругообіг…