Архей (з грецької (archios) – стародавній) – геологічний еон, який передує протерозою. Верхньою межею архею прийнято вважати час близько 2,5 млрд років тому (±100 млн), нижньою – 3,8–4 млрд років тому. Розпливчастість нижньої межі архею пояснюється 2-ма підходами щодо її визначення. За першим – вона відзначена появою найдавніших організмів, близько 3,8 млрд років тому. Згідно з другою – нижньою межею слід вважати остаточне формування земної кори та гідросфери у попередньому еоні – Катархеї, про який йшлося у випуску «Яким був догеологічний етап розвитку Землі». Загалом архей тривав приблизно 1,5 млрд років. Архей, за сучасними уявленнями, поділяється на 4 періоди: еоархей, палеоархей, мезоархей та неоархей, які виділені лише хронологічно. Еоархей – нижній період архейського еону, що охоплює часовий інтервал від 4-х до 3,6  мільярда років тому. Еоархей примітний тим, що є часом остаточного формування гідросфери та появою перших прокаріот, строматолітів і найдавніших гірських порід. Наступний період після еоархею – палеоархей. Це час формування першого суперконтиненту в історії Землі – Ваальбари і єдиного Світового океану. До цього часу належать і перші віднайдені залишки живих організмів (бактерій) і слідів їхньої життєдіяльності. Палеоархей тривав…

Закінчила географічний факультет в 2000 році. Захистила докторську дисертацію «Закономірності формування та гідролого-гідрохімічний режим боліт постгляціальних територій України та Польщі» в 2013 р. Доктор географічних наук, науковий експерт в Комітеті геологічних наук Інституту Геології Польської АН. Тематика наукових досліджень - оцінка впливу гідрологічних чинників на гідрохімічний режим річок і боліт; оцінка якості поверхневих і підземних вод; дослідження антропогенної трансформації хімічного складу вод суходолу.

Доктор геолого-мінералогічних наук, доктор географічних наук, доктор технічних наук, професор, академік Академії наук Вищої школи України, академік Академії гірничих наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2014). Голова Державної комісії України з запасів корисних копалин. Професор Рудько Г.І. є засновником медичної геоекології. Автор понад 500 наукових праць, з них 62 монографії, понад 40 методичних розробок для гео¬лого-розвідувальної галузі, 15 підручників для вузів.

Закінчив географічний факультет в 1961. Захистив докторську дисертацію на тему “Реконструкція плейстоценових ландшафтів і клімату басейну Дніпра, Дністра і Дунаю”у 1994 р. З 1994 по 2002 – завідувач кафедри геоморфології та палеогеографії Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Академік екологічної АН, з 2002 року професор. Досліджував четвертинні відклади України, проводив реконструкцію палеоландшафтів і клімату плейстоцену, займався міжрегіональною кореляцією четвертинних відкладів Європи. Співавтор Стратиграфічної схеми антропогену України, яка використовується при великомасштабному геолого-геоморфологічному та інженерно-геологічному зніманні для будівництва, меліорації та пошуків корисних копалин. Віце-президент Українського географічного товариства у 2000–2004 роках.

Закінчила географічний факультет в 1982 році У 2008 - захистила докторську дисертацію на тему «Еколого-прогнозна оцінка природно-господарської різноманітності Карпато-Подільського регіону України». Доктор географічних наук, професор. З 2008-го - завідувач кафедри соціальної географії та рекреаційного природокористування. Автор шести монографій і трьох навчально-методичних посібників.

Закінчив географічний факультет в 1975 р. Захистив докторську дисертацію “Антропогенні ландшафти Правобережної України: історико-географічний аналіз, регіональні структури, оптимізація”. Завідувач кафедрою фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, академік екологічної АН. Сфера діяльності – природнича (фізична, історична, антропогенна) географія та ландшафтознавство (натуральне, історичне, антропогенне). Автор більш, ніж 400 наукових і науково-популярних праць, з яких 20 монографій та навчальних посібників.

Закінчив Чернівецький університет у 1958 році. Доктор географічних наук (1994), професор. У 1998 - 2005 – завідувач кафедри фізичної географії та раціонального природокористування. Наукові дослідження в галузі ландшафтознавства, геоекології, геохімії, екології людини (медичної географії). Застосував принципи та методи еколого-геохімічного аналізу геосистем західного регіону України, зокрема Буковини. Вперше в Україні розробив методику визначення інтегрального показника екологічної небезпеки ландшафтних систем.

Закінчив географічний факультет в 1959 р. Захистив докторську дисертацію на тему “Прісноводні молюски і кореляція верхньокайнозойських алювіальних відкладів півдня Східно-Європейської платформи”. Визнаний фахівець викопних прісноводних молюсків з неоген-четвертинних відкладів півдня Східної Європи. Їм присвячені численні статті та чотири монографії. Ним описано один новий рід, два підроди і 48 видів прісноводних молюсків. Президент Палеонтологічного товариства HAH України, голова Національного стратиграфічного комітету України, член Науково-технічної ради з досліджень Антарктики, член Комісії HAH України з проблем наукової спадщини академіка В. І. Вернадського, голова секції нафти і газу Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, головний редактор Збірника наукових праць Інституту геологічних наук НАН України. Доктор геолого-мінералогічних наук, директор Інституту Геології, заслужений діяч науки і техніки України, двічі лауреат Державної премії України, лауреат премії HAH України ім. П. А. Тутковського. Петро Гожик був першим директором українського Центру антарктичних досліджень (нині - Національний антарктичний науковий центр), у 1993-1999 рр.

Доктор геолого-мінералогічних наук, професор. Випускник кафедри фізичної географії та раціонального природокористування 1982 року. Захистив докторську дисертацію у 1996 році. З 1982 по 1986 рік працював на посаді гідрогеолога у Львівській геолого-розвідувальній експедиції. У період з 1987 по 1995 рік був директором Кунгурського карстового стаціонару на Уралі (Уральське відділення Академії наук СРСР, потім Росії). З 1991 по 1996 рік працював на посаді доцента географічного факультету Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича. З 1996 року працює на посаді професора у наукових закладах Польщі: 1996-2014 – Сілезький університет, 2014-2018 – Вища Школа ім. Яна Павла II. Від року 2018 – професор Варшавського університету, керівник Закладу Геоекології. У 2010 році отримав титул професора бельведерського. Наукові зацікавлення – фізична географія (теоретичні та методологічні проблеми, ландшафтознавство, культурний ландшафт), карстологія та спелеологія, геотуризм. Багаторічний дослідник карстових явищ та печер Західної України, а також інших регіонів Европи і світу. Основні регіони досліджень, окрім Західної України, це Балканський півострів, регіон Червоного моря, південно-західний Китай та Гімалаї. Автор понад 400 наукових праць, у тому числі 30 книг і брошур – монографій, енциклопедій, словників, наукових посібників і ін. Лауреат декількох наукових…

Посада: доцент Науковий ступінь: кандидат географічних наук Поштов скринька: i.dobynda@chnu.edu.ua Curriculum vitae (CV): Тематика наукових досліджень: Історико-культурна складова рекреаційного потенціалу Волинської області; географо-краєзнавчі аспекти заселення регіону; ретроспективно-географічний аналіз заселенських процесів; краєзнавчі особливості регіонів; культурні ландшафти; природоохоронні території України та світу. Напрями наукових досліджень: Історична географія; Краєзнавство; Етнографія; Країнознавство; Охорона природи; Культурні ландшафти; Біогеографія. Наукові профілі: Web of Science ORCID ResearchGate Google Schoar Курси, що читає: Курс Дистанційно Семестр ОК Силабус Краєзнавство Перейти 6 В ↓ (106 Гео.) Теорія і методологія географічної науки Перейти 8 О ↓ (106 Гео.) ↓ (014 Сер. Осв.) Географічні основи етногенезу Перейти 9 В ↓ (014 Сер. Осв.) Ретроспективна географія з основами етнографії Перейти 7 В ↓ (014 Сер. Осв.) Основи раціонального природокористування та охорони природи Перейти 1 О ↓ (106 Гео.) ↓ (014 Сер. Осв.) Ретроспективна географія з основами етногеографії Перейти 7 В ↓ (014 Сер. Осв.) Шкільне географічне краєзнавство Перейти 6 В ↓ (014 Сер. Осв.) Біогеографія Перейти 4 О ↓ (106 Гео.) ↓ (014 Сер. Осв.) Візуалізація у викладанні географії Перейти 9 В ↓ (014 Сер. Осв.) Дослідницька діяльність у вивченні географії Перейти…