Працею «Природа Українських Карпат» започатковано серію регіональних монографій із дев’яти книг. У восьми монографіях цієї серії досліджено природу адміністративних областей заходу України. Перша з них – «Природа Львівської області» – опублікована в 1972 р., а остання – «Природа Закарпатської області» – в 1981 р. У передмові до «Природи Львівської області» науковий редактор зазначає мету і завдання такого типу видань, тому подаємо її повністю: «Автори цієї роботи поставили перед собою завдання – дати таку характеристику природних умов Львівської області, у якій, з одного боку, на підставі сучасних даних були б охарактеризовані окремі компоненти природи (геологія, рельєф, клімат, води, рослинний та тваринний світи та ґрунти), а з другого, – ті територіальні природні комплекси, що утворюють ці компоненти, і закономірності їх поширення на території області». Зрозуміло, що таке «кредо» було визначено для всіх інших монографій регіонального масштабу. Усі книги серії: 1972 - 1981 Природа Львівської області Природа Івано-Франківської області Природа Волинської області Природа Ровенської області Природа Чернівецької області Природа Тернопільської області Природа Хмельницької області Природа Закарпатської області

Геренчук, К. (Ред.). (1979). Природа Тернопільської області. Львів : Вища школа, 167. Тернопільська область займає західну частину Подільської височини, яку часто називають плато, оскільки вона відзначається рівнинністю поверхні та значними абсолютними висотами. Середня висота області 326 м, максимальна 443 м (біля м. Бережани), а мінімальна, при впаданні Збруча у Дністер, – 116 м. Таким чином, амплітуди абсолютних висот у області перевищують 300 м. У цілому ж поверхня Тернопільської області має суцільний нахил з півночі на південь, від так званих Кременецьких гір до Дністра, і цьому нахилу підпорядковується переважна більшість річок області – усі ліві притоки Дністра. Тільки верхів’я трьох річок (Стиру, Горині та Вілії) течуть на північ до Прип’яті. У колективній монографії узагальнені матеріали по геології, рельєфу, корисних копалинах, кліматі, поверхневих і підземних водах, рослинності, тваринному світі, ландшафтах області. Розглянуті також питання охорони природи і раціонального використання природних ресурсів. Призначена для широкого кола спеціалістів – співробітників проектних організацій, учителів, викладачів природничих наук, студентів університетів, педагогічних і сільськогосподарських інститутів, краєзнавців, всіх, хто замається питаннями охорони природи. ЗМІСТ Передмова Загальний огляд Геологічна будова та корисні копалини Четвертинні відклади Підземні води Геоморфологія Клімат…

Геренчук, К. (Ред.). (1976). Природа Ровенської області. Львів : Вища школа, 156. Ровенщина була заселена з давніх часів, про що свідчать численні археологічні пам’ятки та старовинні міста (про Дубровицю є згадка в літописах 1005 р., про Дубно – 1100 р., про Клевань – 1113 р.), а також значні зміни в природному середовищі: вирубки лісів, розорання степових ділянок тощо. Область розташована на північному заході республіки. її географічне положення визначається такими координатами: крайня північна точка (с. Прикладники Зарічнянського району) – 51°58' пн. широти; крайня південна (с. Дружба Червоноармійського району) – 50°01' пн. широти; крайня західна (с. Боремель Млинівського району) – 25°01' сх. довготи і крайня східна точка (с. Кам’яне Рокитнівського району) – 27°38' сх. довготи. У колективній монографії узагальнені матеріали по геології, рельєфу, корисних копалинах, кліматі, поверхневих і підземних водах, рослинності, ґрунтовому покриві, тваринному світі та ландшафтах, описані природні райони, розглянуті питання охорони природи. Книга призначена для вчителів, спеціалісті сільського господарства, співробітників проектних організацій. Може бути використана студентами, природолюбами. ЗМІСТ Передмова Загальний огляд Геологічна будова та корисні копалини Підземні води Геоморфологія Клімат Поверхневі води Рослинність Ґрунти Фауна хребетних Природні комплекси і ландшафтні…

Геренчук, К. (Ред.). (1972). Природа Львівської області. Львів : Вища школа, 152. Львівська область відзначається великою різноманітністю природних умов і багатством природних ресурсів. На її території с рівнини і гори, поширені поліські, лісостепові і лісолучні ландшафти: її надра багаті покладами нафти і горючих газів, кам’яного вугілля і самородної сірки, різноманітних солей і мінеральних вод тощо. Така різноманітність природних умов і природних ресурсів області зумовлена її географічним положенням, геологічною будовою і характером поверхні. Колективна монографія є узагальненням надзвичайно широких, але розпорошених у різних виданнях відомостей про рельєф, геологію, корисні копалини, клімат, поверхневі та підземні води, рослинність, ґрунтовий покрив, тваринний світ і ландшафти Львівської області. Це перша монографія, в якій на сучасному науковому рівні охарактеризована природа області, описані природні райони та ландшафти, ґрунтовно розглядаються питання охорони природи. Книга придасться учителям, студентам, туристам, спеціалістам сільського господарства, працівникам проектних організацій, усім, хто цікавиться природою рідного краю. ЗМІСТ Передмова Загальний огляд Геологічна будова і корисні копалини Геоморфологічні райони Клімат Поверхневі та підземні води Рослинність Ґрунти Фауна хребетних Природні ландшафти та райони Питання охорони природи Література ПДФ-версія книги:

Геренчук, К. (Ред.). (1980). Природа Хмельницької області. Львів : Вища школа, 152. Поверхня території Хмельницької області – це висока рівніша, плато, але з різною орографічною будовою? Найвищою його частиною є центральна смуга, на якій розміщені верхів’я Південного Бугу з його притоками (Бужком, Плоскою, Вовком, Іквою тощо) та верхів’я Случі. Абсолютні висоти тут перевищують 320 м, піднімаючись у багатьох місцях до 360...380 м. Ріки врізані неглибоко, долини мають переважно положисті схили, до яких прив’язана розгалужена сітка балок. Західну частину цієї смуги А. Тілло (1890) назвав Авратинською височиною, її ще звуть Верхньобузькою (від Волочиська до Летичева). На північ і південь від Верхньобузької височини абсолютні висоти поверхні області знижуються. Північніше Шепетівки, у басейні р. Корчик, вони мають 220...240 м і утворюють рівнину, вкриту пісками та лесовидними піщанистими суглинками. Цю рівнину В. Д. Ласкарев (1914) назвав Ганнопільським плато. її називають ще Шепетівською рівниною. На південь від Шепетівської рівнини знаходиться Горинь-Слуцька, або Північноподільська лесова хвиляста височина з середніми висотами 300 м над рівнем моря. Височина виразно відділяється 20...30-метровим уступом від Шепетівської рівнині!. Уступ тягнеться по лінії сіл Кунів – Плужне та міст Шепетівка – Полонне,…

Геренчук, К. (Ред.). (1975). Природа Волинської області. Львів : Вища школа, 147. Волинська область має рівнинну поверхню, середня висота якої 195 м н. р. м., отже, дещо вища від середньої висоти рівнинної частини республіки в цілому. Найвища точка поверхні Волині досягає 292 м н. р. м. і розташована на півдні області, недалеко від с. Бужани Горохівського району; найнижча її точка – в долині р. Прип’ять, біля устя р. Стохід і піднімається на 139 м н. р. м., отже, відносна різниця у висотах між південним і північним краєм області становить 150 м. Віддаль між цими двома крайніми за висотою точками дорівнює по прямій 180 км, отже похил поверхні області на перший погляд може здатися досить значним (близько 0,8 м на 1 км віддалі). Насправді похили поверхні області різноманітні і, як правило, значно менші від вказаної величини. Особливо незначні похили поверхні спостерігаються в її поліській частині, де максимальні відносні висоти не перевищують 60 м, а здебільшого не досягають 30 м. Тільки в південній, лісостеповій частині області відносні висоти становлять 100 м, що створює порівняно значні похили поверхні, особливо між ріками та їх…

Геренчук, К. (Ред.). (1978). Природа Чернівецької області. Львів : Вища школа, 160. Хоч територія Чернівецької області невелика, однак вона відзначається великою різноманітністю природних умов, чітко поділяючись на три частини: північна частина (між ріками Дністер і Прут) лісостепова рівнина з середньою абсолютною висотою близько 230 м н. р. м., середня частина (між рікою Прут і краєм Карпат) – Передгір’я з висотою майже 350 м н. р. м. і гірська частина – Карпати з середньою висотою приблизно 900 м н. р. м. Таким чином, територію Чернівецької області можна уявити собі у вигляді трьох великих східців, що піднімаються на південь. У колективній монографії узагальнені матеріали досліджень по геології, геоморфології, корисним копалинам, клімату, поверхневим і підземним водам, рослинності, тваринному світі, ландшафтам області, розглянуті питання охорони природи і використання природних ресурсів. Книга призначена для широкого кола спеціалістів: співробітників проектних організацій, вчителів і викладачів природничих наук, студентів педагогічних і сільськогосподарських вузів, краєзнавців, всіх, хто займається питаннями охорони природи. ЗМІСТ Передмова Загальний огляд Геологічна будова та корисні копалини Геоморфологія Клімат Поверхневі води Рослинність Ґрунти Фауна хребетних Природні комплекси Природні райони Охорона природи Список літератури ПДФ-версія книги:

Паламарчук, М.М., Паламарчук, А.М. (1988). Агропромышленные комплексы: географические аспекты. Москва : Знание, 48. Показані сутність, фактори і закономірності формування агропромислових територіальних комплексів. Подано їх типізацію. Викладені теоретичні основи структури АПК. Характеризуються галузі, функціональна і територіальна структура АПК. Розглянуті напрямки покращення територіальної організації АПК. Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів народних університетів, працівників агропромислової сфери, планових органів і наукових закладів, викладачів вищих навчальних закладів. ЗМІСТ Вступ Сутність, фактори і закономірності формування територіальних АПК Типологія агропромислових територіальних комплексів Теоретичні основи структури територіальних АПК Структура агропромислового комплексу Покращення територіальної організації агропромислових комплексів Висновки Література ПДФ-версія книги:

Берлянт, А.М. (1990). Геоизображения и геоиконика. Москва : Знание, 48. Інтеграція ідей і методів – одна з головних тенденцій розвитку сучасної науки. На стику картографії, аерокосмічного зондування і машинної графіки формується новий науковий напрямок – геоіконіка, що вивчає весь спектр геозображень нашої планети: карти, знімки, тривимірні моделі тощо. Розказано про властивості геозображень, сферах їх застосування в науках про Землю, представлені перспективи взаємодії геоіконіки і геоінформатики. Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів народних університетів, вчителів, читачів, що цікавляться проблемами сучасної картографії. ЗМІСТ Вступ. Давня кам’яна мапа Геозображення – графічні моделі планети Системи геозображень Масштаб часу і простору Генералізація геозображень Феномен географічного образу Геоіконіка – проект нового наукового напрямку Замість висновків. Геоіконіка і геоінформатика Людина і камінь ПДФ-версія книги:

Юденич, О.М. (1958). По річках України. Київ : Учбово-педагогічне видавництво «Радянська школа», 375. У книзі розглядаються ріки з більш значними притоками Чорного, Азовського та Балтійського морів: Дніпро (з того місця, де він входить у межі України), Південний Буг, Дністер, Дунай, ріки Кримської області, Сіверський Донець, малі річки, які безпосередньо впадають у Чорне та Азовське моря та Західний Буг і інші притоки Вісли. Розповідається також і про канали, що сполучають річки, і міжрічкові волоки, які існували за старих часів. Книга розрахована на учителів географії та широкі кола читачів. Вона принесе користь і туристам та юним «краєзнавцям». ЗМІСТ Від автора Вступ Загальна характеристика рік України Дніпро та його притоки від Сходу до Києва Дніпро від Сожу до Прип’яті Дніпро від Прип’яті до Києва Київ Дніпро та його притоки від Києва до Запоріжжя Дніпро від Києва до Трубежа Дніпро від Трубежа до Росії Дніпро та його притоки від Росії до Тясмину Дніпро від Тясмину до Псла Дніпро від Псла до Ворскли Дніпро від Ворскли до Орелі Дніпро від Орелі до Самари Дніпро від Самари до Запоріжжя Дніпро та його притоки від Запоріжжя до…