Свою назву рубін отримав за червоний колір (лат. ruber – червоний). Тільки в 1800 році було встановлено, що рубін і сапфір є різновидами корунду. До цього часу рубіном називали і червону шпінель, і гранат (та іменували карбункулами).

Головним хромофором в рубіні є хром, коричнюваті відтінки надає залізо. Колір рубінів варіює як на різних, так і в межах одного родовища. Найбільші родовища рубінів знаходяться у М’янмі, Таїланді, Шрі-Ланці та Танзанії.

Таїландські рубіни зазвичай мають коричнюватий відтінок та видобуваються з глинистого гравію на південний-схід від Бангкока, в окрузі Чангвада. Шахти досягають 8 м. В Шрі-Ланці родовища рубінів розміщені у південно-західній частині острова, в районі Ратнапура. Рубіни цих розсипів (місцева назва «іллам») полуничного кольору. Дуже часто дорогоцінні камені добувають тут прямо із дна річок – піску та гальки. Танзанійські рубіни включені у декоративну зелену породу (цоізитовий амфіболіт) яку тут добувають. Лише окремі кристали рубінів придатні для огранки. Рубіни в долині річки Умбра, на північному сході країни мають фіолетовий та коричнюватий відтінок.

Колір: червоний, з різними відтінками Колір риски (порошку): білий Твердість: 9 Густина: 3,97–4,05 Спайність: відсутня Злам: дрібнораковистий, нерівний, крихкий Сингонія: тригональна Кристали: шестигранні депірамідальні, таблитчасті, рідше призматичні Хімічна формула: Al2O3, оксид алюмінію Прозорість: непрозорий, прозорий Світлозаломлення: 1,766–1,774 Двозаломлення: –0,008 Дисперсія: 0,018 Плеохроїзм: сильний від жовтувато-червоного до насиченого карміново-червоного Лінія спектру поглинання: 694,2; 692,8; 668; 659,2; 610-500; 476,5; 475; 468,5 Люмінесценція: сильна, карміново-червона

Найціннішими є рубіни «кольору голубиної крові» – чисто червоні з легким пурпурним відтінком. Забарвлення часто розподіляється нерівномірно: плямами або смугами. Твердість рубінів чітко змінюється в залежності від напрямку в кристалах, що необхідно враховувати в процесі огранки. Висока твердість дозволяє використовувати його не ювелірні властивості в якості абразиву. Слугує основною складовою частиною наждаків. Часто в рубінах зустрічаються включення, які не є дефектами каміння, а навпаки – є свідченням їхнього природного походження. Характер включень (мінерали, канали та ін.) є індикатором родовищ. Включення голочок рутилу надають камінню ніжний шовковистий відлив, шліфування кабошоном – ефект «котячого ока» або прояв астеризму (під час відшліфовки на виробі з’являється фігура шестипроменевої зірки, що є дуже цінною ознакою коштовного каміння).

Ювелірні рубіни утворюються в результаті контактового метаморфізму доломітових вапняків під дією гранітів. Породи, які вміщують їх є доломітові мармури. Однак, вміст рубінів у таких породах дуже низький для промислового видобутку. Добувають рубіни, в основному, з алювіальних розсипів. Висока щільність рубінів дає змогу збагачувати піщано-галечникові річкові відклади внаслідок промивання. Методи видобутку рубінів у наш час залишаються таким ж примітивним, як і сотні років тому.

Рубін належить до найдорожчих ювелірних каменів. Крупні зразки зустрічаються рідко. Найбільший рубін ювелірної якості важив 400 кар; був знайдений у М’янмі та розбитий на три частини. До числа найгарніших та всесвітньо відомих рубінів належать:

1. «Рубін Едуарда» – 167 кар (Британський музей природної історії, Лондон);
2. Зірчастий рубін «Ріва» – 138,7 кар (Смітсонітський інститут, Вашингтон);
3. Зірчастий рубін «Де Лонга» – 100 кар (Американський музей природної історії, Нью-Йорк);
4. Рубін «Мир» – 43 кар, отримав назву за те, що був знайдений у 1919 році, під час закінчення першої світової війни.

Багато рубінів прикрашають королівські регалії та старовинні сімейні дорогоцінності.

Література:

1. Шуман, В. (1986). Мир камня. Горные породы и минералы (в 2-х т, Т. 1). Москва : Мир.