Поняття про екологічні системи – одне з основних вчень про біосферу. Бельгійський учений П. Дювіньо дав таке визначення екосистемі: «Функціональна система, що включає у собі сукупність живих істот та їх довкілля, називається екологічною системою». Екосистема зазвичай є складною єдністю взаємодіючих між собою рослин і тварин, що існують у певних умовах зовнішнього середовища. Біосферу Землі можна розглядати як сукупність всіх екосистем, між якими існують різні взаємодії. Отже, під терміном «екосистема» маються на увазі, по-перше, наземні екосистеми у вигляді природних ландшафтів та їх частин; по-друге, водні екосистеми річок, озер, морів. Довгий час поняття «природний ландшафт» було суто описовим. Потім у нього почали вкладати уявлення про закономірне поєднання природних особливостей: рельєфу, клімату, вод, ґрунтів, рослинного покриву, тваринного населення, які «зливаються в єдине ціле і типово повторюються протягом конкретної зони Землі» (Л.С. Берг). Однак у поняття «екосистема» включають і більші підрозділи: географічні пояси та зони. Це тундра, тайга, тропічні ліси, савани, пустелі. Нарешті, екосистемою, мабуть, можна назвати всю біосферу, пов’язану воєдино внаслідок взаємодії між окремими біологічними кругообігами. Термін «біогеоценоз» запропонував радянський вчений В.М. Сукачов у 1948 р. Це поняття близьке до поняття «екосистема». Воно…

Найактивніша речовина в біосфері – жива речовина. Кількість живої речовини у біосфері дуже невелика порівняно з неживою, неорганічною речовиною. Однак саме жива речовина відіграла вирішальну роль у формуванні сучасної біосфери, оскільки вона щорічно відтворює близько 10% своєї загальної маси. Ця маса створюється, перетворюється та розкладається. Перебуваючи у постійному кругообігу, жива речовина залучає до цього кругообігу великі маси мінеральних речовин, які виявляються біогенними, оскільки «народжені життям». Не тільки загальний біологічний кругообіг в цілому, а й кругообіги окремих хімічних елементів, будучи вкрай швидкими і мобільними, відіграють вирішальну роль у всій динаміці біосфери. Основні з них: кругообіг кисню, вуглецю, азоту. Всі біогенні кругообіги (цикли) використовують досить обмежену енергетичну базу – сонячне світло, що забезпечує фотосинтез. Внаслідок фотосинтезу утворюється первинна біологічна продукція – живе тіло рослин. За проведеними підрахунками, зелена рослинність далі за умови максимального припливу атмосферного вуглекислого газу засвоює не більше 5% сонячної енергії, що надходить на земну поверхню; зазвичай ця величина виявляється ще меншою – від 0,1 до 1%. Поблизу земної поверхні, у областях найбільшої щільності біосфери, тобто в «плівках життя», умови появи найпростіших форм життя та розвитку були найбільш сприятливі. Але…

Сучасна структура біосфери та межі проживання сучасних організмів сформувалися не відразу. Вони результат довгої історії Землі, починаючи від її виникнення і до сучасного стану. Докази розвитку біосфери численні та беззаперечні. Це, перш за все, викопні залишки давніх організмів. Вивчаючи такі залишки, вчені вже давно встановили головні етапи – ери та періоди – в історії розвитку рослинного покриву та тваринного населення Землі. Ці дані стали основою загальноприйнятої геологічної хронологічної шкали. У найдавніші архейську і протерозойську ери життя було представлено найпримітивнішими, нижчими формами (рис. 1). Ерою палеозою (тобто стародавнього життя) називають геологічний час, коли існували вже різноманітні організми в морі, а на суші з’явилася розвинена рослинність. У мезозойську епоху (тобто епоху середнього життя) Землі пишно розвивалася вища рослинність. Сушу заселили великі плазуни: динозаври, плезіозаври, літаючі ящери, стародавні крокодили та ін. У кайнозої (тобто в епоху нового життя) з’явилася різноманітна рослинність, з якої розвинулася сучасна. Серед тваринного населення сформувалися його вищі представники – ссавці. У другій половині кайнозою з’явилися і предки сучасної людини. Безсумнівно, всі такі великі зміни у складі земної флори і фауни мали дуже важливе значення для розвитку біосфери. Виникнення життя…

«Хіба геологія може бути цікавою? Що можна знайти в ній такого, що захопило б допитливий молодий розум, змусило б його задуматися і побажати далі й далі знайомитися з каменем?..» Уже понад 50 років, з далекого 1966 року, в перший тиждень квітня відзначають професійне свято безмежно відданні своїй справі – Геологи та Геологині. Професія геолога завжди була, є і буде однією з найбільш захоплюючих, престижних та шанованих в усьому світі. Що правда, вони уже не схожі на дослідників минулого століття – з молотком у руках і рюкзаком за плечима, які долаючи багатокілометрові переходи відкривали безцінні родовища мінералів та гірських порід. Як і будь-яка інша наука, геологія пішла далеко вперед. Наразі, арсенал геолога складають сучасні комп’ютерні технології та новітнє обладнання. «Польовий або романтичний сезон» – так геологи називають експедиційні виїзди, коли вивчають будову та склад гірських порід, щоб виявити поклади корисних копалин. Ця унікальна професія приваблює найрізноманітніших людей та поєднує в собі щоденну напружену роботу, глибокі теоретичні знання й безцінний досвід польових геологічних досліджень. Можливо саме тому у геології кожний шукає щось своє… P.S. … а величезними родовищами, відслоненими прожилками кварцу чи…

Біосфера – це земний простір, в якому існує життя. Які ж межі цього простору? За теорією академіка В.І. Вернадського, верхня та нижня межі біосфери визначаються факторами земного середовища, які уможливлюють або лімітують існування живих організмів. Верхньою межею біосфери Вернадський вважав озоновий екран – шар озону в атмосфері, розташований в середньому на висоті 20 км від Землі. Озоновий екран затримує більшу частину ультрафіолетового випромінювання Сонця, що згубно діє на живі організми. Нижня межа біосфери, за вченням Вернадського, проходить на глибині 3–3,5 км нижче поверхні земної кори. Вона визначається такою температурою земних надр, за якої життя неможливе. За таку межу Вернадський прийняв температуру +100 °С. Товщина біосфери, таким чином, становить трохи більше 20 км. Але насправді життя Землі не займає навіть цього простору. Воно довго не може існувати ні високо в атмосфері, ні глибоко в надрах земних. Живі організми лише туди потрапляють і деякий час там існують. У сучасній біосфері життя в основному зосереджена на земній поверхні та поблизу неї. Найгустіші скупчення живої речовини Вернадський назвав «плівками життя». На суші це, перш за все, ґрунти та рослинний покрив нашої планети, його тваринний…

Зоненштайн, Л.П. (1984). Тектоника плит и минеральные ресурсы. Москва : Знание, 48. Як пояснити дрейф континентів і походження основних форм рельєфу нашої планети? Чому продовжують розширюватися Атлантичний та Індійський океани и зменшується Тихий океан? На ці питання, об’єднавши дані багатьох наук про Землю, змогла відповісти наука про тектоніку плит. У брошурі розповідається про розвиток сучасної геотектоніки. У ній наведені нові цікаві дані про тектоніку плит нашої планети. Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів університетів і читачів, що цікавляться цією проблематикою ЗМІСТ Метод рудознавців ще живий Наука в пошуках рецепта прогнозу пошуку корисних копалин Глобальні структури Землі Сейсмічні пояси і межі літосферних плит Два типи взаємодії плит Межі плит контролюють вулканізм Межі плит – зони концентрації тектонічної і магматичної активності Як далеко і як швидко рухаються плити Рух плит і дрейф континентів Теорія тектоніки плит Тектоніка плит в геологічному минулому Як утворюються руди Рудний процес на океанічному дні Рудоутворення в зонах субдукції Корисні копалини і межі літосферних плит Геодинамічні ситуації і корисні копалини Магматична і металогенічна зональність Пасивні континентальні окраїни Тектоніка плит і родовища нафти Дрейф континентів допомагає в пошуках…

Нестеров, И.И., Рябухин, Г.Е. (1984). Нефтяные и газове месторождения мира. Москва : Знание, 48. У брошурі розглядається питання про світові запаси нафти і газу. Висвітлена геологія, історія відкриття нафтових і газових родовищ Західного Сибіру. Даються короткі відомості про нафтові і газові родовища Близького і Середнього Сходу та Північної Африки – багатих нафтових районів світу. Розглядаються проблеми видобутку нафти з великих глибин і акваторій. Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів університетів, читачів, що цікавляться даними проблемами. ЗМІСТ Вступ Чи багато нафти і газу в надрах земної кулі? Родовища нафти і газу в Західному Сибіру Нафтові і газові родовища Близького і Середнього Сходу та Африки Деякі проблеми підвищення ефективності пошуку нафти і газу Короткий словник геологічних термінів Література ПДФ-версія книги:

Засухин, А.А. (1984). География внешней торговли СССР. Москва : Знание, 48. Брошура актуальна лише як ретроспективне джерело! У брошурі показані структура і географія зовнішньої торгівлі з країнами світу: країнами, що розвиваються і з промислово розвинутими країнами. Значна увага приділена іншим питанням зовнішньоекономічних зав’язків, спеціалізації і кооперації, науково-технічній співпраці, а також підготовці професіоналів. Брошура розрахована на лекторів, читачів, що цікавляться питаннями міжнародних економічних зв’язків. ЗМІСТ Зовнішня торгівля на службі миру і прогресу Вступ Економічна і науково-технічна співпраця з країнами Економічна співпраця з країнами, що розвиваються Торгово-економічна зв’язки з промислово розвинутими країнами ПДФ-версія книги:

Що таке біосфера? Майже сто років тому видатний вчений академік Володимир Іванович Вернадський створив вчення про біосферу. Але саме поняття, а також термін «біосфера» належать не Вернадському. Знаменитий австрійський геолог Зюсс набагато раніше назвав оболонку Землі, населену живими організмами («біо» грецькою – «живе»). На думку Вернадського, Зюсс висловив «нове, дуже велике емпіричне узагальнення, всіх наслідків якого він не передбачав». У 1924-1926 pp. Вернадський опублікував свої перші праці про біосферу. В них він дав пояснення різноманітним фактам, спостереженням природи, намітив шляхи подальших досліджень. Вчений узагальнив усе це, і в результаті виникло цілісне вчення про біосферу. Сутність своєї концепції Вернадський пояснив так: «На земній поверхні немає хімічної сили постійно діючої, а тому і більш могутньої за своїми кінцевими наслідками, ніж живі організми, взяті в цілому». Біологічний кругообіг Основою науки про біосферу були геохімічні дослідження і, насамперед, вивчені Вернадським кругообіги найпоширеніших на Землі хімічних елементів – кисню та вуглецю. Ці кругообіги в біосфері Землі відбуваються за участю організмів. Вуглець потрібний всьому живому (звичайно, разом з іншими хімічними елементами) для побудови різноманітних органічних речовин, з яких складається тіло кожного організму. Кисень необхідний для дихання,…

Гуцуляк, В.Н. (1978). Природне условия средней части Прут-Днестровского междуречья: учебное пособие. Черновцы : ЧГУ, 112. У книзі підсумовані матеріали дослідження природних умов середньої частини Прут-Дністерського міжріччя. Дається характеристика окремих компонентів (геолого-геоморфологічна, гідро-кліматична, біогенна) і природно-територіальні комплекси, які сформувалися в результаті їх взаємодії. Розглянуті питання раціонального використання природних ресурсів регіону. ЗМІСТ Вступ Географічне положення Геолого-геоморфологічна будова Гідро-кліматичні компоненти Біогенні компоненти (ґрунти, рослинність, тваринний світ) Місцевості вододільних просторів Схилові місцевості Долинно-терасові місцевості Література ПДФ-версія книги: