Мамсуров, М.С. (1982). Сейсмология и сейсмометрия. Москва : Знание, 48. Землетруси належать до найвеличніших катастроф, що відбуваються на Землі. Їх вивчення має велике значення. Сейсмологія і сейсмометрія мають давню історію розвитку. Перший прилад для реєстрації землетрусів – маятниковий сейсмоскоп був винайдений у 132 році н.е. в Китаї. Однак лише в середині ХІХ століття закладені насправді наукові основи сейсмології і сейсмометрії і з’являються прилади – сейсмографи, що дають повну часову розгортку сейсмічних коливань. У брошурі розглядаються основні напрямки розвитку сейсмології і сейсмометрії; землетруси, сейсмічні хвилі і сейсмічні шкали, сучасні уявлення пр. будову Землі, організація сейсмічних спостережень. Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів народних університетів, на сейсмологів і геофізиків. ЗМІСТ Вступ Землетруси Сейсмічні шкали Сучасні уявлення про будову Землі Сейсмічні хвилі До записної книги лектора Сейсмографи…

Гуцуляк, В.М. (2005). Ландшафтознавство : Навчальний посібник. Чернівці : Рута, 124. У навчальному посібнику розглядаються теоретичні й методичні питання вчення про ландшафт: системний підхід, природно-територіальні комплекси, морфологічні одиниці ландшафту, класифікація та динаміка ландшафтів, методика складання великомасштабної ландшафтної карти тощо. Як приклади використовуються складені автором фрагменти карт території Прикарпаття. Наводиться схема співвідношення індивідуальних і типологічних одиниць фізико-географічної диференціації. Головна увага приділяється найновішим досягненням ландшафтознавства. Для окремих тем даються завдання до практичних робіт. Посібник написаний відповідно до програми курсу і розкриває її найважливіші теми. Для студентів вищих навчальних закладів, які вивчають курси географії та екології, викладачів, науковців. ЗМІСТ Передмова Короткі відомості х історії виникнення й розвитку ландшафтознавства Системний підхід при вивченні ландшафтів. Геосистеми Природно-територіальні комплекси Морфологія ландшафту Класифікація ландшафтів Функціонування, динаміка і розвиток ландшафтів Методи проведення ландшафтних…

Геренчук, К.І., Раковська, Е.М., Топчієв, А.Г. (1975). Польові географічні дослідження. Київ : Вища школа, 248. У навчальному посібнику викладені теоретичні основи і практичні прийоми комплексних географічних досліджень: ландшафтних, економіко-географічних, прикладних. Описані методи математичної обробки результатів досліджень. Розраховано на студентів географічних спеціальностей університетів і педагогічних інститутів. Посібником можуть користуватися працівники проектних організації, вчителі географії. ЗМІСТ Завдання і значення курсу та його структура Система географічних наук Організація польових географічних досліджень Методи ландшафтних досліджень Польові економіко-географічні дослідження Комплексні прикладні географічні дослідження Моделювання і дослідження територіальних географічних структур ПДФ-версія книги:

Геренчук, К. (Ред.). (1973). Природа Івано-Франківської області. Львів : Вища школа, 160. Івано-Франківська область розташована в трьох різних за своєю природою ландшафтних зонах. Північно-східна частина території (Придністров’я) лежить на Подільській височині. Тут панують лісостепові ландшафти, це західний край лісостепової зони Руської рівнини. Середня частина області розташована в межах Передкарпаття з піднятим і сильно розчленованим рельєфом. Тут панують лісолучні ландшафти переважно з широколистяних лісів – бука, граба, дуба тощо, – які займають високі межиріччя та їх схили. На понижених рівнинах і улоговинах поширені луки. Південно-західна частина Івано-Франківської області заходить в Українські Карпати, які складаються з серії хребтів, витягнутих у південно-східному напрямку. Значна висота гір (1000–2000 м над рівнем моря) зумовлює сильне зволоження цієї частини області. Більшість гір покрита майже суцільними листяними і хвойними лісами. У колективній…

Працею «Природа Українських Карпат» започатковано серію регіональних монографій із дев’яти книг. У восьми монографіях цієї серії досліджено природу адміністративних областей заходу України. Перша з них – «Природа Львівської області» – опублікована в 1972 р., а остання – «Природа Закарпатської області» – в 1981 р. У передмові до «Природи Львівської області» науковий редактор зазначає мету і завдання такого типу видань, тому подаємо її повністю: «Автори цієї роботи поставили перед собою завдання – дати таку характеристику природних умов Львівської області, у якій, з одного боку, на підставі сучасних даних були б охарактеризовані окремі компоненти природи (геологія, рельєф, клімат, води, рослинний та тваринний світи та ґрунти), а з другого, – ті територіальні природні комплекси, що утворюють ці компоненти, і закономірності їх поширення на території області». Зрозуміло, що таке…

Геренчук, К. (Ред.). (1979). Природа Тернопільської області. Львів : Вища школа, 167. Тернопільська область займає західну частину Подільської височини, яку часто називають плато, оскільки вона відзначається рівнинністю поверхні та значними абсолютними висотами. Середня висота області 326 м, максимальна 443 м (біля м. Бережани), а мінімальна, при впаданні Збруча у Дністер, – 116 м. Таким чином, амплітуди абсолютних висот у області перевищують 300 м. У цілому ж поверхня Тернопільської області має суцільний нахил з півночі на південь, від так званих Кременецьких гір до Дністра, і цьому нахилу підпорядковується переважна більшість річок області – усі ліві притоки Дністра. Тільки верхів’я трьох річок (Стиру, Горині та Вілії) течуть на північ до Прип’яті. У колективній монографії узагальнені матеріали по геології, рельєфу, корисних копалинах, кліматі, поверхневих і підземних водах, рослинності,…

Геренчук, К. (Ред.). (1976). Природа Ровенської області. Львів : Вища школа, 156. Ровенщина була заселена з давніх часів, про що свідчать численні археологічні пам’ятки та старовинні міста (про Дубровицю є згадка в літописах 1005 р., про Дубно – 1100 р., про Клевань – 1113 р.), а також значні зміни в природному середовищі: вирубки лісів, розорання степових ділянок тощо. Область розташована на північному заході республіки. її географічне положення визначається такими координатами: крайня північна точка (с. Прикладники Зарічнянського району) – 51°58' пн. широти; крайня південна (с. Дружба Червоноармійського району) – 50°01' пн. широти; крайня західна (с. Боремель Млинівського району) – 25°01' сх. довготи і крайня східна точка (с. Кам’яне Рокитнівського району) – 27°38' сх. довготи. У колективній монографії узагальнені матеріали по геології, рельєфу, корисних копалинах, кліматі, поверхневих…

Геренчук, К. (Ред.). (1972). Природа Львівської області. Львів : Вища школа, 152. Львівська область відзначається великою різноманітністю природних умов і багатством природних ресурсів. На її території с рівнини і гори, поширені поліські, лісостепові і лісолучні ландшафти: її надра багаті покладами нафти і горючих газів, кам’яного вугілля і самородної сірки, різноманітних солей і мінеральних вод тощо. Така різноманітність природних умов і природних ресурсів області зумовлена її географічним положенням, геологічною будовою і характером поверхні. Колективна монографія є узагальненням надзвичайно широких, але розпорошених у різних виданнях відомостей про рельєф, геологію, корисні копалини, клімат, поверхневі та підземні води, рослинність, ґрунтовий покрив, тваринний світ і ландшафти Львівської області. Це перша монографія, в якій на сучасному науковому рівні охарактеризована природа області, описані природні райони та ландшафти, ґрунтовно розглядаються питання охорони природи.…

Геренчук, К. (Ред.). (1980). Природа Хмельницької області. Львів : Вища школа, 152. Поверхня території Хмельницької області – це висока рівніша, плато, але з різною орографічною будовою? Найвищою його частиною є центральна смуга, на якій розміщені верхів’я Південного Бугу з його притоками (Бужком, Плоскою, Вовком, Іквою тощо) та верхів’я Случі. Абсолютні висоти тут перевищують 320 м, піднімаючись у багатьох місцях до 360...380 м. Ріки врізані неглибоко, долини мають переважно положисті схили, до яких прив’язана розгалужена сітка балок. Західну частину цієї смуги А. Тілло (1890) назвав Авратинською височиною, її ще звуть Верхньобузькою (від Волочиська до Летичева). На північ і південь від Верхньобузької височини абсолютні висоти поверхні області знижуються. Північніше Шепетівки, у басейні р. Корчик, вони мають 220...240 м і утворюють рівнину, вкриту пісками та лесовидними піщанистими суглинками.…

Геренчук, К. (Ред.). (1975). Природа Волинської області. Львів : Вища школа, 147. Волинська область має рівнинну поверхню, середня висота якої 195 м н. р. м., отже, дещо вища від середньої висоти рівнинної частини республіки в цілому. Найвища точка поверхні Волині досягає 292 м н. р. м. і розташована на півдні області, недалеко від с. Бужани Горохівського району; найнижча її точка – в долині р. Прип’ять, біля устя р. Стохід і піднімається на 139 м н. р. м., отже, відносна різниця у висотах між південним і північним краєм області становить 150 м. Віддаль між цими двома крайніми за висотою точками дорівнює по прямій 180 км, отже похил поверхні області на перший погляд може здатися досить значним (близько 0,8 м на 1 км віддалі). Насправді похили поверхні…