Спрайт (від англ. sprite, спорідненого зі spirit – «дух, привид») – електричний розряд великих розмірів, що виникає в мезосфері. Від типових блискавок спрайт відрізняється кольором. Зазвичай, їх освітлення має синій або червоний відблиск. Спрайти займають верхні шари атмосфери, а іноді досягають межі з космосом. Вони формуються на висоті від 50 до 130 кілометрів (висота утворення «звичайних» блискавок – не більше 16 кілометрів) і досягають в довжину до 50 км і до 100 км у діаметрі. Спрайт з’являються через десяті частки секунди після удару дуже сильною блискавки (або ж грози) і тривають менше 100 мілісекунд. Найчастіше спрайт поширюється одночасно вгору і вниз, але при цьому поширення вниз помітно більше і швидше. Для порівняння: звичайний спалах блискавки йде з хмар вниз до поверхні, а спрайти йдуть з хмари у верхні шари атмосфери (іоносфери). Більшість спрайтів б’ють з позитивно зарядженої хмари, а тому мають більший заряд. Незважаючи на уже накопичені дані, вчені досі намагаються зрозуміти природу цих практично невловимих атмосферних явищ. Ці червоні блискавки з’являються лише на кілька мілісекунд, і це дуже ускладнює їхнє вивчення.
Найчастіше спрайти приймають форму медузи або моркви. Слово спрайт з англійської можна перекласти як привид. Однак термін спрайт є акронімом, який можна перекласти з англійської як «стратосферні обурення, що виникають внаслідок сильної електризації грози». Спрайт дуже важко побачити з поверхні планети. Їх можуть побачити пілоти літаків, що високо летять, зокрема спеціальних дослідницьких літаків, а також астронавти з МКС. Уже майже 100 років військові та цивільні пілоти свідчили, що бачили ефемерні спалахи над штормами. Хоча дослідники атмосфери здебільшого відкидали ці твердження, фотографія, зроблена в 1989 році, випадково зафіксувала на плівці перше зображення цих короткочасних спалахів, які назвали червоними спрайтами.
Фото спрайту на нічному небі
Ці червоні блискавки є складовим компонентом явищ у верхніх шарах атмосфери, які називаються перехідними явищами, що світяться. Вони можуть відрізнятися за кольором, формою, а також висотою, на якій вони з’являються. Тому вчені вирішили класифікувати їх, розділивши на джети, спрайти та ельфи. Джети, які знаходяться нижче спрайтів, мають переважно синій колір (тому, що повітря горить синім і білим), а спрайти та ельфи мають червоний відтінок (тому що азот горить червоним).
Фото спрайту на камеру з Університету Аляски та позначками висот
Як свідчать дослідження, спрайти можуть виникати не тільки на Землі. Вже давно відомо, що в атмосфері Юпітера можуть з’являтися такі ж, як і на нашій планеті, блискавки. В 2011 році ізраїльські вчені вирішили дізнатися, чи можуть виникати спрайти не лише на Юпітері, а й на Сатурні та Венері. Під час експерименту вчені створили в лабораторії атмосферні умови цих планет та пропускали через ці атмосфери електричні розряди. Виявилося, що спрайти справді можуть там з’являтися. Що стосується Юпітера, то ця теорія знайшла підтвердження, коли космічний апарат «Юнона» зміг побачити і спрайти, і ельфи у верхніх шарах атмосфери газового гіганта.
6 липня 1989 року фізики з Міннесотського університету тестували нову чутливу камеру для експериментів на великій висоті, камера була направлена на зірки випадковим чином. В об’єктив потрапила далека гроза. Після перегляду запису виявили воронкоподібні спалахи світла тривалістю кілька мілісекунд, приблизно в 30 км над хмарами довжиною 20 км. Зовсім випадково в об’єктив потрапило невідоме науці явище. Після цього почали переглядати зйомки із супутників і виявилося що в кадр потрапляли десятки таких спалахів.
Джерела з яких взято інформацію:
