Перш ніж перейти до характеристики тропічного поясу, необхідно визначити місце його вод у Світовому океані та дати загальне уявлення про природну, або фізико-географічну, зональність (поясність) океану. Це значною мірою допоможе виявленню специфічних відмінностей тропічних вод від інших широт.

Відомо, що на суші в меридіональному напрямку змінюються природні пояси: полярний, субполярний, помірний, субтропічний, тропічний, екваторіальний. Те ж спостерігається під час руху океаном. У низьких широтах Тихого океану основні зони були вивчені та описані радянським ученим  Богоровим. У Світовому океані зазвичай виділяються такі зони або, точніше, пояси. У північній півкулі – північний полярний (або арктичний), субполярний (субарктичний), помірний, субтропічний і тропічний. Поблизу екватора розташовується екваторіальний. У південній півкулі простежуються аналогічні пояси, але у зворотному порядку: південний тропічний, субтропічний, помірний, субполярний (субантарктичний) і полярний (антарктичний). Пояси північний тропічний, екваторіальний та південний тропічний разом складають тропічний пояс Світового океану.

Отже, океан за природними умовами симетричний щодо площини термічного екватора та кожному поясу північної півкулі відповідає пояс у південній. Розглянемо коротко основні особливості природи різних поясів, починаючи з полярних.

Полярні пояси (рис. 1), тобто арктичний і антарктичний, є областями холодних вод, практично цілий рік покриті льодами. Тут постійний холод, відсутність сонячного світла взимку. У північній півкулі цей пояс збігається з Центральним полярним басейном, що охоплює середню частину Північного Льодовитого океану. За осінь і зиму утворюється потужний льодовий покрив. Влітку кілька місяців Сонце не заходить за обрій, частина льоду тане, але більшість акваторії залишається покритою льодом. Сюди у вигляді глибинного потоку проникають теплі води Гольфстриму, дещо пом’якшуючи суворий клімат.

Умови для розвитку життя малосприятливі. Але влітку, за 1–2 місяці розвивається фіто-і зоопланктон. Тут мешкають риби, морські звірі, птахи.

На суші в цих широтах розташовані зони крижаної пустелі та високоарктичної тундри (наприклад, Гренландія).

У південній півкулі Північного Льодовитого океану по широтах відповідає Антарктичний континент з його могутнім неживим крижаним покривом і води з морськими і шельфовими льодами. Води населяють різні тварини – планктон, ракоподібні, риби, ластоногі; тут же знаходять їжу птахи (пінгвіни та ін.). У такий спосіб, у крайніх полярних умовах океан незрівнянно сприятливіший для розвитку життя, ніж вкрита льодом суша.

Субполярні пояси (рис. 2) (субарктичний та субантартичний) – це переважно області льодової периферії. Вони вкриті льодом узимку і вільні від нього влітку. В результаті охолодження та осолонення вод (при льодоформуванні) розвивається вертикальна циркуляція. Щороку вода добре промішується до великих глибин і збагачується киснем і поживними солями. Влітку у порівняно теплій (0–+5° С) воді за великої кількості сонячного світла, кисню і поживних солей розвивається маса планктону. Ведеться інтенсивний промисел риби та морських звірів. На суші у цих широтах розташована тундра.

У південній півкулі відповідний пояс розташований між 52–58 і 66° пд. ш. Протягом короткого субантарктичного літа тут розвивається маса планктону. У зоопланктоні особливо важливий великий рачок Euphausia superba, або криль, довжиною до 6 см. Ним харчуються різні риби, птахи, ластоногі, кити.

У високих широтах обох півкуль формуються холодні води, які занурюються і поширюються далі у бік екватора. Вони підстилають теплі тропічні та екваторіальні води, формуючи холодні середні та глибинні шари. Холодні води виявляються всюди в низьких широтах на глибині кількох сотень метрів. У багатьох районах вони близько підходять до поверхні та впливають на океанографічні умови поверхневих шарів, а подекуди навіть виходять на поверхню.

Помірні пояси (рис. 3). Води помірних широт в обох півкулях зазнають дуже суттєвих річних (сезонних) і міжрічних (багаторічних) змін температури. Влітку верхні шари води прогріваються до +15° С і більше. Між теплою, поверхневою і холоднішою підповерхневою водою утворюється більш-менш різкий шар стрибка температури. Зимове охолодження поверхневих вод створює вертикальну циркуляцію, конвективну за своєю природою. Вода перемішується до значної глибини, шар стрибка зникає. У результаті поверхневі шари збагачуються поживними солями, а кисень проникає в глибину. У результаті в межах помірних широт і межах помірних і субполярних вод формуються сприятливі умови розвитку планктону та утворення скупчень риб. Води цього поясу належать до багатих рибою (оселедець, лососеві, анчоус, тріска, камбала тощо).

У помірних широтах переважають західні вітри та розвивається інтенсивна атмосферна циклонічна діяльність. Тому тут часті шторми, особливо у зимову половину року. Західні вітри викликають потік поверхневих вод на схід. Це Північно-Атлантична і Північно-Тихоокеанська течії в північній півкулі та Антарктична циркумполярна – у південній. На суші в помірному поясі поширені ліси та степи.

Між помірними та тропічними розташовані субтропічні пояси (рис. 4) північної та південної півкуль – з високим атмосферним тиском, малою кількістю опадів, слабкими змінними вітрами, високою температурою повітря. Тут слабка горизонтальна циркуляція вод, відносно висока температура поверхневих шарів, найвища для відкритого океану солоність. Теплі, порівняно легкі води стабільно займають верхній шар. Перемішування вод слабке, води «малородючі». На одиницю об’єму води тут дуже мало планктонних організмів і риб. Тому вода прозора.

У межах північного субтропічного пояса розташоване Саргасове море – гігантський кругообіг вод (за годинниковою стрілкою) з переважанням занурення їх у середній частині, утворений кільцем течій. У центрі накопичуються плаваючі саргасові водорості.

На суші в цих широтах поширені субтропічні ландшафти і північні частини тропічних пустель.

Ближче до екватора розташовується тропічний пояс у широкому сенсі, який буде розглянуто докладніше в наступних публікаціях.

На основі: Богданов, Д.В. (1975). Тропический океан. Москва : Наука, 80.