Бузинська Ірина Василівна - студентка другого курсу, спеціальності «014 Середня освіта (Географія)». Народилась в селі Луковиці, Глибоцького району, хоча після народження моя локація неодноразово змінювалась —> с. Василів, Заставнівський р-н; с. Драчинці, Кіцманський р-н; і тепер я проживаю на Старій Жучці, яка знаходиться в Садгірському районі, на лівому березі річки Прут. Чому обрала географічний факультет? У 9 класі я була більш ніж впевнена, що буду здобувати вищу освіту в юридичному факультеті, оскільки мені батьки завжди казали, що у мене не погано виходить захищати людей, але я відчувала, що це не моє, і в 10-11 класі, я вирішила, що буду поступати туди куди хочу сама, те що подобається мені - і це був геофак. Я ні разу не шкодую про свій вибір, адже кожна з наук цікава по-своєму, так, моментами це не легко, але що в житті є легкого? Якщо говорити про хобі, то це навчання, останнім часом тільки йому приділяю увагу, раніше це були танці, співи, вишивання. Також, мені подобаються подорожі, і коли є можливість, я завжди погоджуюсь, адже це щось нове, цікаве, і тільки подорожі ми пам’ятаємо завжди. Ну…

Сандуляк Іонела Миколаївна  - студентка другого курсу спеціальність середня освіта (географія). Народилась у відомому селі Димка що входить до складу Глибоцького  ОТГ. А відоме село тому що тут проживала письменниця Ольга Кобилянська саме тут вона написала свою повість "Земля". Село розташоване по правому і лівому берегу річки Котовець, яка є знаменитим місцем, адже розвинута туристична діяльність.  Середня висота села над рівнем моря становить 350 - 400м. Навчалася у Димківському НВК. Моя любов до географії проявилася у 10 класі. В 11 класі я вже почала задумуватися  про географічний факультет. Саме доля пов'язала мене з географічним факультетом, чому я дуже рада бо полюбила по-справжньому всю географічну родину і науки пов'язані з географією. Люблю проводити час з сім'єю, фотографувати і редагувати фотографії також люблю готувати.  

Веселка — оптичне явище в атмосфері , що являє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг (або кіл, якщо дивитися з повітря), що спостерігаються на тлі хмари, якщо вона розташована проти Сонця. Веселка – одне з найкрасивіших явищ природи, яке пояснюється розкладанням білого світла на кольори внаслідок заломлення. На завислу в повітрі краплинку води, що виникла після дощу, падає сонячний промінь. На межі «повітря — вода» промінь заломлюється, потім відбивається від внутрішньої поверхні краплини, ще раз заломлюється й виходить із краплини. Оскільки фіолетові промені заломлюються сильніше, ніж червоні, після виходу з краплини вони розходяться. Тому, цікавим є те, що червоний колір ми бачимо з зовнішнього боку первинної веселки, а фіолетовий — із внутрішнього.   Спостерігач, що стоїть спиною до джерела світла, бачить різнобарвне світіння, що виходить із простору по концентричному колу (дузі). Найяскравіша дуга (первинна веселка) утворена променями, що зазнали одного відбивання всередині крапель. Радіус цієї дуги становить 42° . Промені, що двічі відбилися від стінок краплі зсередини, утворюють вторинну веселку, радіус якої більший приблизно на 10°. Порядок кольорів у ній зворотний. Центр кола, дугу якого описує веселка, завжди лежить…

Гренландія, найбільший острів у світі, розташований у північній частині Атлантичного океану Простягається приблизно на 2670 км (1660 миль) з півночі на південь і більш ніж на 1050 км (650 миль) зі сходу на захід у найширшій точці.   Дві третини острова лежать за полярним колом, а північна частина простягається менш ніж на 800 км (500 миль) від Північного полюса.   Глибока берегова лінія Гренландії має довжину 39 330 км (24 430 миль), що приблизно еквівалентно окружності Землі на екваторі.  Льодовиковий щит Головною фізичною особливістю Гренландії є її масивний льодовиковий щит, який за розмірами поступається лише Антарктиді.   Льодовиковий щит Гренландії має середню товщину 1500 метрів (5000 футів), досягає максимальної товщини близько 3000 метрів (10 000 футів) і охоплює понад 1 800 000 квадратних кілометрів (700 000 квадратних миль). Результати за січень-червень 2021 року: Загальна тривалість танення до 20 червня становила трохи більше 2,49 мільйона квадратних кілометрів (961 000 квадратних миль), що в 1,5 рази менше, ніж середній показник з 1981 по 2010 рік, який становив 3,72 мільйона квадратних кілометрів (1,44 мільйона квадратних миль). Танення було трохи нижче середнього вздовж західно-центрального льодовикового щита і значно нижче середнього (на 10-12 днів від середньої швидкості) вздовж південно-західного…

Туман – скупчення завислих крапель у приземному шарі повітря, коли мікроскопічні краплі зменшують горизонтальну видимість біля поверхні Землі до менше ніж на 1 км, тоді як термін «серпанок» використовується, коли видимість складає – 1-10 км. Термін «смог» (від слів «дим» і «туман») широко застосовується для умов, коли до туману додається сильне забруднення повітря. Відповідно виникають хімічні реакції між краплями туману та різними забруднювачами. Зниження видимості залежить від структури туману, а особливо від щільності та розподілу крапель. За фізичними умовами утворення розрізняють: 1) тумани охолодження (радіаційні, радіаційно-адвективні, адвективні, орографічні); 2) тумани випаровування (випаровування з водойм та в зимовий час, тумани берегові, тумани з крапель дощу, тумани водяного пилу); 3) тумани, спричинені діяльністю людини (смоги, штучні тумани). Різні синоптичні умови визначають можливості утворення фронтальних та внутрімасових туманів. Вплив туману Оскільки туман утворюється в повітрі, він сильно погіршує видимість і може вплинути на певні види діяльності людини, особливо на транспорт. Краплі в тумані розрізняються по концентрації, що може привести до часткової або нульової видимості. Авіаційна галузь особливо схильна до впливу туману, так як обмежена видимість може зробити політ небезпечним, особливо при зльоті та…

Проскурняк М.М., Андрейчук В.М. Ландшафтогенез і природокористування на закарстованих територіях. – Чернівці: Рута, 1999. – 87 с. Дослідження ландшафтогенезу закарстованих територій є однією з необхідних умов організації ефективної соціально-економічної та екологічної системи природокористування. Сучасні закарстовані ландшафти функціонують і розвиваються під дією як природних, так і антропогенних факторів. У результаті антропогенної діяльності відбувається порушення, зміна і перетворення природних процесів ландшафтогенезу, їх незворотними напрямками, а головне – часто призводить до катастрофічних наслідків. У книзі висвітлені питання вивчення факторів ландшафтогенезу закарстованих територій і деяких аспектів їх використання. На прикладах Кунгурського та Прут-Дністровського лісостепу розкриваються умови формування закарстованих ландшафтів і роль карсту, як провідного чинника ландшафтогенезу. Завдяки дослідженням основних форм природокористування на закарстованих землях, розкриваються загальні закономірності карсто-територіальних забруднень і особливості їх самоочищення та збереженні. Видання розраховане на ландшафтознавців, карстологів, екологів, а також студентів географічних спеціальностей. ЗМІСТ Вступ Фактори ландшафтогенезу модельних територій Карст як фактор ландшафтогенезу Проблеми природокористування у закарстованих ландшафтах Література ПДФ-версія книги:

Водяний смерч-це інтенсивний стовпчастий вихор (зазвичай виглядає у вигляді воронкоподібної хмари), який виникає над водоймою. Деякі з них з'єднані з купчасто-дощовою хмарою. У звичайній формі це смерч над водою, що складається з п’яти частин життєвого циклу: утворення темної плями на поверхні води, спірального малюнка на поверхні води, утворення кільця розпилення, утворення видимого конденсату. воронка і, зрештою, розпад. Більшість водомірів не всмоктують воду; це невеликі і слабкі обертові стовпи повітря над водою. Найчастіше слабші, ніж більшість його наземних аналогів, сильніші версії, породжені мезоциклонами, трапляються. У той час як водоміри утворюються в основному в тропічних і субтропічних районах, інші райони також повідомляють про водоміри, включаючи Європу, Західну Азію (Близький Схід), Австралію, Нову Зеландію, Великі озера, Антарктиду, і в рідкісних випадках Велике Солоне озеро, серед інших. Деякі також зустрічаються на східному узбережжі Сполучених Штатів та узбережжі Каліфорнії. Хоча рідко, водяні смерчі спостерігалися у зв’язку з озерними смугами снігових опадів. "Струйки" існують у мікромасштабі, де їх середовище становить менш як два кілометри у ширину. Хмара, з якої вони розвиваються, може бути настільки ж нешкідливою, як помірні купчасті хмари, або настільки ж велика, як велеличезна…

У південній частині Англії, на Солсберійській рівнині бовваніють велетенські кам'яні грубо обтесані бруси з сарсенового пісковику, розставлені у вигляді великого кола. Зверху на них покладено трохи "менші" 25-тонні кам'яні перемички. Це й є Стоунхендж– одна з найвідоміших пам’яток Великої Британії, яка являє собою грандіозний Археологічний об’єкт епохи неоліту. Сам об’єкт та його околиці були включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1986 р. разом із Ейвбері. Стоунхендж тричі перебудовувався між 3500 і 1100 роками до н. е. Перший Стоунхендж був кільцевим ровом з двома валами і, можливо, слугував кладовищем. По колу вздовж зовнішнього валу розташовані 56 маленьких похоронних «ямок Обрі», названих так на честь Джона Обрі, який першим описав їх у XVII столітті. На північний схід від входу до кола стояв величезний семиметровий П'ятковий камінь. При другій перебудові Стоунхенджа  була прокладена земляна алея між П'ятковим каменем і входом. Були зведені два кільця з 80 величезних кам'яних брил блакитного кольору, які, ймовірно, доставлялися за 320 км з Південного Уельсу. На завершальному етапі будівництва була проведена перестановка мегалітів. Блакитні камені замінили кільцевою колонадою з 30 трилітів, кожен з яких складався з двох…

Полярні сяйва найчастіше спостерігаються в двох неправильної форми зонах, оточуючих північний і південний магнітні полюси Землі і простираються на широтах 60-70 °. Полярні сяйва іноді називають Північною і відповідно Південній Авророю-в честь римської богині ранкової зорі. Іноді полярні сяйва спостерігалися навіть у Сінгапурі, розташованому поблизу магнітного екватора. Так що, в якій би точці Землі ви не знаходилися, не втрачайте надії хоч мигцем побачити це красиве явище. Безсумнівно, полярне сяйво бачили багато, але не звертали уваги, не підозрюючи, що вони спостерігають. Полярні сяйва виникають при вторгненні в верхній шар атмосфери заряджених частинок високої енергії із земної магнітосфери. Стикаючись з різними атомами земної атмосфери, вони викличу-дають їх, викликаючи світіння. В основному полярні сяйва відбуваються на висотах 100-115 км, але іноді вони спостерігаються як набагато нижче, до 70 км, так і вище-на висоті до 300 км. Були зареєстровані полярні сяйва навіть на висоті 1000 км. Зауважимо для порівняння, що сріблясті хмари спостерігаються на висоті близько 80 км, а метеори утворюються на висотах 50-150 км. Кількість полярних сяйв тісно пов'язане з циклом сонячної активності, точніше, з сонячними плямами і досягає максимуму через рік-два після…

Тропічний циклон, також званий тайфуном або ураганом, інтенсивний круговий шторм, який виникає над теплими тропічними океанами і характеризується низьким атмосферним тиском, сильними вітрами та сильними дощами. Забираючи енергію з поверхні моря і зберігаючи свою силу, поки вона залишається над теплою водою, тропічний циклон створює вітри, які перевищують 119 км (74 милі) на годину. У екстремальних випадках швидкість вітру може перевищувати 240 км (150 миль) на годину, а пориви можуть перевищувати 320 км (200 миль) на годину. Ці сильні вітри супроводжують проливні дощі та руйнівне явище, відоме як штормовий нагон, висота поверхні моря, яка може досягати 6 метрів (20 футів) вище нормального рівня. Таке поєднання сильних вітрів і води робить циклони серйозною небезпекою для прибережних районів тропічних і субтропічних районів світу. Щороку протягом пізніх літніх місяців (липень-вересень у Північній півкулі та січень-березень у Південній півкулі) циклони вражають такі віддалені регіони, як узбережжя Мексиканської затоки Північної Америки, північно-західна Австралія, східна Індія та Бангладеш.   Тропічні циклони відомі під різними назвами в різних частинах світу. У північній частині Атлантичного океану та східній частині Тихого океану вони називаються ураганами, а в західній частині Північної…