Геренчук, К. (Ред.). (1979). Природа Тернопільської області. Львів : Вища школа, 167. Тернопільська область займає західну частину Подільської височини, яку часто називають плато, оскільки вона відзначається рівнинністю поверхні та значними абсолютними висотами. Середня висота області 326 м, максимальна 443 м (біля м. Бережани), а мінімальна, при впаданні Збруча у Дністер, – 116 м. Таким чином, амплітуди абсолютних висот у області перевищують 300 м. У цілому ж поверхня Тернопільської області має суцільний нахил з півночі на південь, від так званих Кременецьких гір до Дністра, і цьому нахилу підпорядковується переважна більшість річок області – усі ліві притоки Дністра. Тільки верхів’я трьох річок…
Геренчук, К. (Ред.). (1976). Природа Ровенської області. Львів : Вища школа, 156. Ровенщина була заселена з давніх часів, про що свідчать численні археологічні пам’ятки та старовинні міста (про Дубровицю є згадка в літописах 1005 р., про Дубно – 1100 р., про Клевань – 1113 р.), а також значні зміни в природному середовищі: вирубки лісів, розорання степових ділянок тощо. Область розташована на північному заході республіки. її географічне положення визначається такими координатами: крайня північна точка (с. Прикладники Зарічнянського району) – 51°58' пн. широти; крайня південна (с. Дружба Червоноармійського району) – 50°01' пн. широти; крайня західна (с. Боремель Млинівського району) – 25°01' сх.…
Геренчук, К. (Ред.). (1972). Природа Львівської області. Львів : Вища школа, 152. Львівська область відзначається великою різноманітністю природних умов і багатством природних ресурсів. На її території с рівнини і гори, поширені поліські, лісостепові і лісолучні ландшафти: її надра багаті покладами нафти і горючих газів, кам’яного вугілля і самородної сірки, різноманітних солей і мінеральних вод тощо. Така різноманітність природних умов і природних ресурсів області зумовлена її географічним положенням, геологічною будовою і характером поверхні. Колективна монографія є узагальненням надзвичайно широких, але розпорошених у різних виданнях відомостей про рельєф, геологію, корисні копалини, клімат, поверхневі та підземні води, рослинність, ґрунтовий покрив, тваринний світ і…
Геренчук, К. (Ред.). (1980). Природа Хмельницької області. Львів : Вища школа, 152. Поверхня території Хмельницької області – це висока рівніша, плато, але з різною орографічною будовою? Найвищою його частиною є центральна смуга, на якій розміщені верхів’я Південного Бугу з його притоками (Бужком, Плоскою, Вовком, Іквою тощо) та верхів’я Случі. Абсолютні висоти тут перевищують 320 м, піднімаючись у багатьох місцях до 360...380 м. Ріки врізані неглибоко, долини мають переважно положисті схили, до яких прив’язана розгалужена сітка балок. Західну частину цієї смуги А. Тілло (1890) назвав Авратинською височиною, її ще звуть Верхньобузькою (від Волочиська до Летичева). На північ і південь від Верхньобузької…
Геренчук, К. (Ред.). (1975). Природа Волинської області. Львів : Вища школа, 147. Волинська область має рівнинну поверхню, середня висота якої 195 м н. р. м., отже, дещо вища від середньої висоти рівнинної частини республіки в цілому. Найвища точка поверхні Волині досягає 292 м н. р. м. і розташована на півдні області, недалеко від с. Бужани Горохівського району; найнижча її точка – в долині р. Прип’ять, біля устя р. Стохід і піднімається на 139 м н. р. м., отже, відносна різниця у висотах між південним і північним краєм області становить 150 м. Віддаль між цими двома крайніми за висотою точками дорівнює…
Геренчук, К. (Ред.). (1978). Природа Чернівецької області. Львів : Вища школа, 160. Хоч територія Чернівецької області невелика, однак вона відзначається великою різноманітністю природних умов, чітко поділяючись на три частини: північна частина (між ріками Дністер і Прут) лісостепова рівнина з середньою абсолютною висотою близько 230 м н. р. м., середня частина (між рікою Прут і краєм Карпат) – Передгір’я з висотою майже 350 м н. р. м. і гірська частина – Карпати з середньою висотою приблизно 900 м н. р. м. Таким чином, територію Чернівецької області можна уявити собі у вигляді трьох великих східців, що піднімаються на південь. У колективній монографії…
Паламарчук, М.М., Паламарчук, А.М. (1988). Агропромышленные комплексы: географические аспекты. Москва : Знание, 48. Показані сутність, фактори і закономірності формування агропромислових територіальних комплексів. Подано їх типізацію. Викладені теоретичні основи структури АПК. Характеризуються галузі, функціональна і територіальна структура АПК. Розглянуті напрямки покращення територіальної організації АПК. Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів народних університетів, працівників агропромислової сфери, планових органів і наукових закладів, викладачів вищих навчальних закладів. ЗМІСТ Вступ Сутність, фактори і закономірності формування територіальних АПК Типологія агропромислових територіальних комплексів Теоретичні основи структури територіальних АПК Структура агропромислового комплексу Покращення територіальної організації агропромислових комплексів Висновки Література ПДФ-версія книги:
Берлянт, А.М. (1990). Геоизображения и геоиконика. Москва : Знание, 48. Інтеграція ідей і методів – одна з головних тенденцій розвитку сучасної науки. На стику картографії, аерокосмічного зондування і машинної графіки формується новий науковий напрямок – геоіконіка, що вивчає весь спектр геозображень нашої планети: карти, знімки, тривимірні моделі тощо. Розказано про властивості геозображень, сферах їх застосування в науках про Землю, представлені перспективи взаємодії геоіконіки і геоінформатики. Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів народних університетів, вчителів, читачів, що цікавляться проблемами сучасної картографії. ЗМІСТ Вступ. Давня кам’яна мапа Геозображення – графічні моделі планети Системи геозображень Масштаб часу і простору Генералізація геозображень Феномен…
Юденич, О.М. (1958). По річках України. Київ : Учбово-педагогічне видавництво «Радянська школа», 375. У книзі розглядаються ріки з більш значними притоками Чорного, Азовського та Балтійського морів: Дніпро (з того місця, де він входить у межі України), Південний Буг, Дністер, Дунай, ріки Кримської області, Сіверський Донець, малі річки, які безпосередньо впадають у Чорне та Азовське моря та Західний Буг і інші притоки Вісли. Розповідається також і про канали, що сполучають річки, і міжрічкові волоки, які існували за старих часів. Книга розрахована на учителів географії та широкі кола читачів. Вона принесе користь і туристам та юним «краєзнавцям». ЗМІСТ Від автора Вступ Загальна…
Авакян, А.Б., Полюшкин, А.А. (1989). Наводнения. Москва : Знание, 48. Серед природних катастроф – землетрусів, виверження вулканів, ураганів – повені за своїми руйнівними наслідками займають одне з перших місць. За даними ЮНЕСКО, за останнє століття у світі загинуло від них 9 мільйонів людей, в той час як від землетрусів і ураганів – 2 мільйони. Повені за своєю руйнівною силою і катастрофічним наслідкам справедливо вважаються одним із найстрашніших стихійних лих. Автори брошури розповідають про причини і наслідки повеней, про захисні споруди минулого і про сучасні напрямки організації захисту від паводків і повеней. Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів народних університетів,…