Морфологічні властивості ґрунту пов’язані з іншими властивостям, зокрема, хімічними і фізичними. Однією із найважливіших властивостей ґрунту є його щільність. Оптимальною вважається щільність яка сягає близько 1 г/см³. Якщо її значення досягає величини 1,4 г/см³, то коріння рослин погано проникає у цей шар і він лишається без них. Саме тому не можна обмежувати товщину ґрунту опираючись лише на середні глибини поширення коренів. Проте варто використовувати цю ознаку для оцінки та типізації і класифікації ґрунтів.

Кожен горизонт ґрунтів характеризується своїм складом, структурою, гранулометричним складом (сукупністю ґрунтових частинок різного розміру). Гранулометричний склад впливає на водний режим ґрунтів, характер руху води у них тощо.

Хімічні властивості ґрунтів насамперед визначаються мінералогічним складом і значною мірою глинистими мінералами, гумусом, вмістом і кількістю обмінних катіонів (кальцій, натрій, магній, алюміній, водень), тобто тих, які легко обмінюються у ґрунті при взаємодії з розчинами, що мають надлишок інших катіонів (рис. 1). Ці катіони регулюють рівень кислотності ґрунтів, рухливих, доступних поживних речовин, таких, як калій, фосфор, азот.

Всі ці властивості характеризують ґрунт і багато в чому зближують його з гірською породою. Проте будова ґрунту, гумусовий горизонт, особливе поєднання всіх горизонтів відрізняють його від гірської породи. Ґрунт постійно поповнюється органічною речовиною, в якості якої виступають залишки рослин і тварин, продукти їхньої життєдіяльності тощо. Ґрунти існують до тих пір поки на них ростуть рослини, мешкають ґрунтові тварини, функціонують мікроорганізми тощо.

На основі: Карпачевский, Л.О. (1989). Жизнь почвы. Москва : Знание, 64.