Придворний лікар англійської королеви Вільям Гілберт не тільки користувався славою лікаря, який глибоко знає свою справу, але був чи не найвидатнішим натуралістом свого часу (рис. 1). Вчений витратив 18 років життя і майже весь свій стан на досліди з вивчення загадкових явищ магнетизму і зробив при цьому чимало відкриттів, що прославили його ім’я.

Результати проведених ним численних дослідів з намагніченими тілами він виклав у праці, надрукованій у лондонській друкарні в 1600 р. У шести книгах свого твору він докладно розповів про взаємодію магнітного каміння між собою і з залізними предметами, про орієнтацію по меридіану намагнічених сталевих пластинок і голок, про поведінку магнітів при їх нагріванні та про інші прояви магнітних сил. Ці дослідження настільки об’ємні і різноманітні, що із сучасників були підстави назвати Гілберта «батьком науки про магніти».

Чимало інформації у творах Гілберта і про земний магнетизм. Він описує досліди з вивчення магнітних сил навколо залізної кулі, яку намагнітив з допомогою найбільшого магнітного каменю в Англії (Гілберт купив його за нечувану суму). Визначивши на поверхні кулі напрямок магнітних сил, він переконався, що у двох його точках ця сила спрямована по радіусу кулі, а по лінії його поверхні, однаково віддаленої від зазначених двох точок, магнітна сила спрямована по дотичній до кульової поверхні.

«Але так само, як показує компасна стрілка, спрямовані магнітні сили і на Землі», – вирішив Гілберт, і це навело його на думку, що намагнічена куля – зменшена в десятки мільйонів разів копія намагніченої Землі. Наслідком цього геніального припущення вченого був найважливіший для науки висновок: причина земного магнетизму всередині нашої планети, а Земля – величезний магніт. Ось чому шосту книгу свого твору Гілберт назвав «Про великий магніт – Землю», чітко визнавши суть свого відкриття (рис. 2).

Значення виданої Гілбертом книги не лише у її науковому змісті, а й у тому, що це була перша книга, на титульному аркуші якої з’явилося ім’я автора. Цим Гілберт підкреслював високу гідність вченого, право на повагу до його праці. Це була також перша книга без посвячення її якійсь високопоставленій особі, як це завжди робилося раніше. Видавши книгу без жодної посвяти, видатний учений кинув виклик несправедливому суспільству і стверджував авторитет науки та її творців. Праця першого англійського магніголога була високо оцінена вченими його часу.

Галілео Галілей, прочитавши його книгу, вважав за необхідне навести з неї відомості про магніти у своєму знаменитому творі «Діалог про дві найголовніші системи світу». Великий італійський фізик був захоплений твором свого колеги: «Відтворюю хвалу, дивуюся, заздрю Гілберту. Він розвинув гідні подиву ідеї про предмет, про який трактувало стільки геніальних людей, але який жодним із них не був вивчений уважно».

Говорячи про великий внесок Вільяма Гілберта в розвиток науки про магнетизм, не можна не відзначити містичні міркування, що трапляються в його книзі, і наївні висновки. Неспроможні, наприклад, спроби Гілберта пояснити природу магнетизму. Вони носять схоластичний характер і зводяться в основному до того, що магніти мають «душу». Звичайно, «помилки» Гілберта можуть знайти своє пояснення в тому, що він творив за часів похмурого середньовіччя, коли в європейських містах ще спалювали сотні «відьом» і «чаклунів». Джордано Бруно був спалений на багатті інквізиції через те, що відстоював систему світобудови Коперника.

Потрібно відзначити ще одну дуже важливу заслугу Гілберта перед наукою, що мала велике значення для розвитку природознавства: він ще до Френсіса Бекона – філософа, який проголосив дослід першим критерієм істини, писав про значення досліджень з використанням дослідів, а головне – за допомогою експериментів перевіряв теоретичні міркування, що висувалися ним. «Гілберт житиме, поки магніт притягуватиме». Як не приєднатися до цих справедливих слів англійського поета Джона Дрейдена?

На основі: Почтарев, В.И., Михлин, Б.З. (1986). Тайна намагниченной Земли. Москва : Педагогика, 112.