Александр Зупан народився в Інніхені, графстві Тіроль, а першу освіту здобув в гімназії Лайбаха (Любляни). Навчався в Університеті Граца (1866–1868) як вихованець історика Франца Кронеса, потім продовжив освіту у Віденському університеті та здобув ступінь доктора філософії в Граці в 1870 р. З 1871 по 1875 р. працював викладачем у школі в Лайбаху а також вивчав різні науки в Граці, Галле та Лейпцигу.

З Чернівцями його професійна діяльність пов’язана з 1877 року, коли він призначений вчителем у гімназії, а уже з 1880  до 1884 року працює професором географії в Чернівецькому університеті.

І хоча з 1884 року він переїжджає до Бреслау (Вроцлава), щоб очолити кафедру географії тамтешнього університету, саме йому ми завдячуємо за розвій фізичної географії на початках становлення університету в Чернівцях. Зокрема, Александр Зупан запровадив і організував на філософському факультеті галузеві курси фізичної географії, орографії, геоморфології, кліматології, океанології, етнології а також регіональні курси географії Європи, країн басейну Дунаю, Африки та Азії.

Александр Зупан (1847-1920)

У 1880-1884 рр. працював на посаді професора географії у новоствореному Чернівецькому університеті

Його оригінальний і новаторський внесок у географічну науку стосується, передусім,  кліматології та океанографії. Зокрема, у 1879 р. Зупан розробив першу карту кліматичних поясів, що була складена на основі ізотерм пересічних річних температур та температур повітря найтеплішого місяця. Така карта стала продовженням ідей А. Гумбольдта, який вперше заговорив про вплив географічних чинників на конфігурацію ізотерм.

Мапа річних ізотерм світу

На основі проведених ізетерм річних температур повітяр і тепмератур найтеплішого місяця Зупаном визначені по три кліматичні пояси у кожній півкулі

Зупан виокремлює жаркий пояс, обмеженими паралелями 25о, а також помірні і холодні пояси. Пізніше, у 1884 р., він розробив систему, в якій зони отримали регіональні назви. Науковець виділив 35 окремих провінцій, наприклад, Східноєвропейську, Західноєвропейську, Середземноморську, Капську).

Основи фізичної географії

Підручник за авторством А. Зупана, визнаний як комплексний і сучасний посібник для вивчення фізичної географії

З-поміж його найвідоміших праць – шкільні підручники з географії, «Статистика приземних повітряних течій», «Територіальний розвиток європейських колоній», «Нариси із загальної політичної географії». Апогеєм ж його наукового доробку вважають підручник «Основи фізичної географії», що став загальновизнаним на теренах всієї Австро-Угорської монархії. У підручнику знаходимо розділи присвячені Землі як планеті загалом, атмосфері, океанам, динаміці земної поверхні, біогеографії. До книги доданий атлас з 20 кольорових карт, що ілюструють кліматотвірні чинники, поширення рослин і тварин, землетрусів вулканів, льодовиків, рухи літосферних плит.

Світова мапа поширення льодовиків

Одна з мап атласу у підручнику "Основи фізичної географії"

Список використаної літератури:

  1. Холявчук Д.І. Регіональна кліматологія : навчальний посібник. Чернівці : Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2019. 168 с.
  2. Сєргєєва Т.М. Невідомі Чернівці: нариси з історії метеорології та сейсмології. Чернівці, 2015. 120 с.
  3. Rosner R. (2009). Scientists and mathematicians in Czernowitz University. Proceedings of the 2nd ICESHS (Cracow, Poland).
  4. Oliver, J.E. (2008). Сlimate zones in Oliver J.The encyclopedia of world climatology. Dordrecht : Springer, 270-272.
  5. G., J.W., & Supan, Alexander. (1908). Supan’s Physical Geography. Електронна версія статті