Біосфера – життєве середовище для людства. Її основні компоненти: ґрунти і гірські породи, води, рослинний покрив, тварини. Це природні ресурси, необхідні для життя і господарської діяльності людини. Людина і людство виникли під час розвитку сучасної біосфери та органічно пов’язані з нею. Але водночас людство займає у біосфері особливе місце. Воно виокремилося на ранніх етапах історії первісної людини і ствердилося з плином часом.

Людиноподібні мавпи – найближчі родичі людини серед сучасного тваринного населення біосфери. Їхні представники (горили, шимпанзе, орангутанги, гібони) живуть переважно у тропічних лісах. У цих природних екосистемах вони займають певне екологічне місце як типові консументи.

Залишки найдавніших пралюдей – гомінід – виявлені у Східній Африці. Їхній вік – 4–5 млн років. Вчені припускають, що мешкали древні пралюди у тропічних лісах, середовище життя у них було набагато різноманітніше, ніж людиноподібних мавп. Стародавні пралюди вже на ранніх стадіях свого існування почали звільнятися від природної екологічної залежності. Причиною цього вирішального еволюційного перелому була передусім всеїдність людини, її здатність використовувати і первинну (рослинну), і і вторинну (тварину) біологічну продукцію. Крім того, людина була озброєна, вона могла використовувати різні предмети (кам’яні ножі, стріли та інші знаряддя) для полювання і добування їжі.

Перші люди зайняли особливе становище серед усього тваринного населення суші. Територія їхнього проживання надзвичайно сильно розширилася. Перша людина вийшла з певного типу екосистем (тропічного лісу) і вторглася до інших типів екосистем. Все це вивело людей з-під контролю біологічних та екологічних факторів, що склалися під час еволюції біосфери. Так були зроблені перші кроки шляхом підкорення природи людиною, створено передумови для швидкого розвитку соціальної організації людського роду.

Багато сотень і десятків тисяч років первісне людське суспільство вдосконалювало свою матеріальну культуру та соціальну організацію. Протягом дуже довгого часу – від палеоліту до середнього неоліту (мезоліту) – давні люди існували, збираючи плоди диких рослин або полюючи на диких тварин. Поступово давня людина розселялася на нових територіях із незайманою природою, перетворювала її. Вона стала причиною значних змін у навколишньому середовищі.

На північних континентах давня людина освоювала території, які звільнялися від материкового льоду в епохи його танення, особливо наприкінці льодовикового періоду. Надзвичайно важливий і значний той факт, що древні люди просувалися з благодатних південних тропічних і субтропічних областей до суворих північних районів. Він говорить про те, що первісна людина, очевидно, зазнавала вже деяких життєвих труднощів у районах свого первісного проживання. У пошуках нових джерел природних ресурсів, насамперед доступної їжі, вона розширювала життєвий простір.

Дуже цікавим є питання про причини зникнення наприкінці четвертинного періоду так званої мамонтової фауни. Ця фауна, як встановлено палеонтологічними знахідками, була дуже поширена в околицях льодовиків і територіях, що звільняються від материкових льодів останнього заледеніння (рис. 1). То були великі травоїдні тварини: мамонт, шерстистий носоріг, гігантський олень. Ці тварини зовсім зникли до кінця верхнього палеоліту, тобто 12–15 тис. років тому. Багато вчених вважають, що однією з причин їхньої загибелі була первісна людина – спритні і сильні мисливці, які порівняно легко полювали цих тварин. Про це свідчать цілі мамонтові цвинтарі поблизу стоянок стародавньої людини. Кістки мамонтів люди використовували для будівництва перших жител, предметів домашнього вжитку та прикрас (рис. 2).

У цей період (останні 12–15 тис. років) відбуваються великі зміни у характері матеріальної культури древніх людей. Завершується древнє кам’яне століття (палеоліт), і починається новий кам’яний вік – неоліт, а потім епоха заліза та бронзи. Наприкінці неоліту (близько 5–6 тис. років до н.е.) виникає примітивне землеробство і тваринництво.

Звичайно, хочеться пов’язати всі ці важливі події в один вузол. Чи не вичерпала первісна людина наприкінці четвертинного періоду всі ті можливості існування, які давали йому збирання та полювання? Чи не виявилася в цьому перша велика екологічна криза в житті людського суспільства? Чи не змусила вона первісну людину шукати нові джерела їжі: почати вирощувати зернові та плодові рослини і приручати диких тварин?

Ось які цікаві та важливі питання стоять зараз перед історичною наукою. Всі ці питання стосуються проблеми впливу людини на біосферу. А ще ширше – проблеми впливу людського суспільства на навколишню природу вже на ранніх етапах розвитку суспільства.

На основі: Герасимов, И.П. (1976). Биосфера Земли. Москва : Педагогика, 96.