Гліцинія (Wisteria) – рід рослин сімейства Бобові. Назву зареєстровано англійським ботаніком і зоологом Томасом Наттеллом (1786–1859) і походить від прізвища американського професора анатомії Пенсільванського університету Каспара Вістара, (1761–1818).

Від квітучої гліцинії неможливо відірвати погляд. Вона заповнює простір феєрверком різноманітних кольорів і відтінків – від світло-блакитних і ніжно-рожевих, до інтенсивно-фіолетових і кремово-білих, в які забарвлені суцвіття у формі довгих ефектних грон, рясним водоспадом спадаючих вниз. Коли гліцинія цвіте, прогулянка серед цього райського виру фарб нагадує чарівний сон, де немає місця, ні смутку, ні печалі. Адже не дарма кажуть, що перебуваючи в її оточенні, ти немов опиняєшся в раю.

У перекладі з грецької мови назва цієї рослини означає «солодкий». Вона дійсно протягом усього етапу цвітіння наповнює навколишнє повітря приємним солодким ароматом. Ця рослина – одна з найкрасивіших представників флори.

Види цього роду – це субтропічні, деревовидні, листопадні, рідше напівлистопадні ліани, здерев’янілі біля основи, що проростають у субтропічних районах Східної Азії і Північної Америки. Поширені в лісах Китаю в провінціях Хубей і Сичуань. Широко розповсюджені по всьому світу як декоративні рослини, але перевагу надають територіям у вологому субтропічному кліматі. В Україні культивується здебільшого в Криму.

Гліцинії – багаторічні рослини, що досягають у висоту 15–18 м. Для них характерні спадаючі гілки-ліани і голі, рідше опушені пагони. Лоза в діаметрі може досягати 40 см, в’ється по або проти годинникової стрілки по будь-якій опорі. Кора сіра, пагони тонкі, зелені. Живе до 150 років. Росте швидко.

Непарноперисті листя (до 30 см) розташовані чергово, їх колірна гамма набуває різних зелених відтінків з опушенням або без нього. Цвітіння припадає на кінець березня-травень (азіатські види) і середину липня-серпень (американські види). Гліцинія китайська цвіте двічі: з розпусканням листя (травень) і їх старінням (вересень).

Квітки зібрані в пониклі гроноподібні китиці від 10 до 80 см в довжину і розпускаються одночасно або починаючи з нижніх суцвіть і поступово просуваючись вгору. Забарвлення квіток відрізняється світлими пастельними тонами блакитних відтінків, відомі види з білими і рожевими суцвіттями. Під час цвітіння гліцинія видає тонкий або густий, насичений аромат.

Плоди – бобові стручки з густим опушенням, розміром до 15 см. Всередині знаходиться плоско-округлі, темно-коричневе насіння. Представники роду Гліцинія відносяться до отруйних рослин.

Деякі види і сорти гліциній:

Wisteria floribunda – багатоквіткова (рясно квітуча). Була виведена в Японії, тому іноді її називають японської гліцинією. У порівнянні з китайським різновидом, вона має меншу висоту (8–10 м) і дрібні квіти. Однак листя і суцвіття у неї більші, 40 і 50 см відповідно. Цвіте після розпускання листя. Стійка до морозів до –27ºС. Квіти можуть мати різні відтінки: фіолетові, блакитні, білі, рожеві.

Wisteria Frutescens – чагарникова. Її батьківщина – східні штати США. Суцвіття фіолетового і синього відтінку розміром до 15–20 см з’являються протягом усього літа. Відрізняються менш інтенсивним зростанням і не таким сильним запахом.

Wisteria venusta – прекрасна. Досягає 10 м у висоту. Має досить великі квіти близько 2,5 см, зібрані у великі грона довжиною 20 см білого і фіолетового кольору. Відрізняється від інших опушенням листя, особливо з нижньої сторони, і бобів.

Wisteria Macrostachya – морозостійка гліцинія із західних областей США. Довжина пагонів (висота рослини) невелика, всього 4–8 м. Запашні грона довжиною 20 см з’являються кілька разів за вегетаційний період. Має високу морозостійкість. Один із сортів цього виду, Blue Moon, легко переносить від’ємні температури нижче –35–40ºС.

Wisteria Brachybotrys – короткоостиста. У висоту може досягати 3–6 м. Запашні суцвіття довжиною 10–15 см розквітають пізньою весною. Листя м’які, злегка ворсисті, приємні на дотик, тому цей вид називають ще гліцинія шовковиста.

———-Детальніше:

1. Compton, J. A., Lack, H. W. (2012). The discovery, naming and typification of Wisteria floribunda and W. brachybotrys (Fabaceae) with notes on associated names. Willdenowia, 42(2), 219–240.
2. Compton, J. A., Thijsse, G. (2011). The type of Wisteria japonica (Fabaceae): research into material for new names published in the first section of Siebold and Zuccarini’s Flora Japonica. Willdenowia, 43(1), 113–120.