Червоне море — міжконтинентальне море Індійського океану у тектонічному розломі між Африкою та Аравійським півостровом Євразії.
За геологічними мірками, Червоне море є наймолодшим морем на Землі.
Площа моря 450 тис. км²; найбільша глибина 2600 м; об’єм вод — 251 тис. км³. Море витягнуте з північного заходу на південний схід на 1932 км. Баб-ель-Мандебською протокою й Аденською затокою сполучається з відкритими водами океану. На півночі Акабська і Суецька затоки омивають Синайський півострів .
Геологія
Через головну вісь моря проходить рифт Червоного моря, що прямує від Афарського трійника на півдні до трійника на півночі моря, від якого розділяється двома гілками на північний схід (рифт Мертвого моря) та на північний захід рифт Суецької затоки — що є авлакогеном. Рифт Червоного моря відокремлює Африканську плиту від Аравійської. Цей розкол розпочався в еоцені, пришвидшився протягом олігоцену. На дні моря відбуваються процеси спредингу, тобто процеси розсування земної кори. Це надає морю характерну впізнавану витягнуту вузьку форму. Внаслідок цих процесів море з часом стане центральною частиною океану, як колись подібні процеси у Північній Атлантиці розкололи Лавразію, утворивши океан між Північною Атлантикою і Європою. Геологічні структури північного узбережжя Червоного моря продовжуються на південному, як структури Скандинавського півострова в Гренландії.
За часів кайнозою Баб-ель-Мандебська протока була декілька раз перекрита і Червоне море повністю випаровувалось. Це могло відбутись через:
- Виверження вулкана на острові Перім і перекриття морської протоки лавовими потоками.
- Зниження світового рівня моря під час льодовикових періодів через збереження великого об’єму води в льодовикових шапках.
Рельєф дна
Ізобати морського дна здебільшого повторюють обриси берегової лінії . У рельєфі дна виділяється вузька прибережна мілина (до глибини 200 м), найширша в південній частині моря, з численними кораловими і корінними островами. За мілиною відсутній материковий схил, підводні скелясті береги можуть уходити на глибину до 700 м. Дно моря являє собою неперервну каньйоноподібну улоговину з глибинами понад 2000 м. На півдні глибоководна улоговина з’єднується з Баб-ель-Мандебським підняттям (глибини до 170 м)
Донні відклади
Донні відклади представлені переважно вапняковими мулами, на півдні простежується домішка карбонату магнію.
Вулканізм
На дні моря вулканічні процеси проявляють себе діяльністю гідротермальних джерел — білих та чорних курців; вулканічними виверженнями та постійними землетрусами. Внаслідок вулканізму з-під поверхні моря з’являються нові острови. Так, упродовж 2011—2013 років на півдні в архіпелазі Зубейр виникли два нові острівця — Шолан і Джадід.
Затоки
На півночі моря розташовуються дві затоки: Суецька і Акабська, яка з’єднується з Червоним морем через протоку Ет-Тиран. Глибини в затоці Акаба сягають 1800 м. Коралові рифи облямовують невеликі бухти, що звуться на півночі шермами.
Протоки
- Зейт
- Баб-ель-Мандебська
- Тавіла
- Шадван
Острови
Островів у північній частині моря мало (наприклад: острів Тиран і група островів Гіфатин) і тільки південніше 17° пн. ш. вони утворюють кілька архіпелагів з численними островами: Дахлак в південно-західній частині моря є найбільшими[2], а архіпелаги Фарасан, Суакін, Ханіш менші. Є й окремі острови — Камаран.
Береги
Береги порізані слабо, їх обриси в основному зумовлені скидною тектонікою і майже на всьому своєму протязі східні і західні береги паралельні один одному.
Річковий стік
Особливість Червоного моря полягає в тому, що в нього не впадає жодна річка, а річки зазвичай несуть із собою мул і пісок, істотно знижуючи прозорість морської води. Тому вода в Червоному морі кришталево чиста.
Клімат
Уся акваторія моря лежить в тропічному кліматичному поясі. Увесь рік над морем панують тропічні повітряні маси. Це спекотна посушлива зона з великими добовими амплітудами температури повітря. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри.
Протягом року відзначаються два окремих мусонні сезони, північно-східний і південно-західний мусони. Мусонні вітри дмуть через різницю між нагрівом поверхні суші і моря. Вельми високі температури поверхні у поєднанні з високою солоністю, роблять море одним з найгарячіших і найсолоніших морських басейнів у світі.
Середня температура поверхні води в Червоному морі влітку становить близько 26 °C на півночі, до 30 °C на півдні. Середня температура води 22 °C. Кількість опадів над Червоним морем і його берегами наднизька — в середньому 6 мм/рік, дощі — переважно швидкоплинні зливи. Дефіцит опадів і відсутність джерел прісної води в Червоному морі, перевищення випаровування над опадами досягає 2050 мм/рік, що призводить до високої солоності з мінімальними сезонними варіаціями.
Солоність
Червоного моря становить 42 проміле, що робить його унікальним серед морів, які входять у склад Світового океану, адже серед них воно є найсолонішим (ні, Мертве море не входить до складу Світового океану). Для порівняння – солоність Чорного моря складає 18 проміле, а Азовського – 13,8 проміле. Завдяки високій солоності червономорські курорти популярні для родинного відпочинку – малята легко вчаться плавати та триматися на воді
Риби
У Червоному морі мешкає понад 1200 видів риб. Мурени, пристосовані до життя на рифах, можуть сягати 3 м завдовжки й мають досить страхітливий вигляд. Можна зустріти і рибу-наполеона, що дістала свою назву через характерний виступ на голові, який нагадує головний убір французького імператора. Ці риби особливо численні у південній частині Синайського півострова. Відрізняються яскравим забарвленням риби-ангели і риби-метелики, риби-клоуни і барабулі.
Інші тварини
У Червоному морі широко поширені дельфіни і косатки. Цілком можлива зустріч під водою й із зеленою черепахою. Дивовижні голкошкірі подовженої форми — морські огірки — живуть на морському дні.
