Вікторія, Вікторія-Ньянза, Укереве  — озеро в Східній Африці, розташоване в тектонічному прогині Африканської платформи, — найбільше в Африці озеро, на кордоні Кенії, Уганди й Танзанії; є багата фауна; розвинені судноплавство і рибальство.

Історія

Перша записана інформація про озеро Вікторія походить від арабських торговців, які подорожували внутрішніми маршрутами у пошуках золота, слонової кістки та інших коштовностей і рабів.

Відома старовинна карта, датована 1154 роком, що разом з коментарями її автора, мусульманського географа та картографа Мухаммада аль-Ідрісі, відома під назвою «Книга Рожера», яка чітко відображає точне уявлення про озеро Вікторія, і описує його як джерело Нілу.

Першим європейцем, який побачив озеро у 1858 році, був британський Джон Геннінг Спік, який досяг південного берега під час своєї подорожі з Річардом Френсісом Бертоном, які вивчали центральну Африку і знайшли Великі африканські озера. Вважаючи, що він знайшов витоки Нілу, та побачивши цей широкий простір відкритої води в перший раз, Спік назвав озеро на честь Королеви Вікторії. Бертон, який відновлювався від хвороби під час своєї стоянки далі на південь, перебуваючи на березі озера Танганьїка, був обурений від того, що стверджував Джон Спік, який вважав, що він відкрив справжнє джерело Нілу, а Бертон вважав, що це питання ще не вирішене. Ця публічна суперечка сколихнула значну частину тодішнього наукового середовища, тому інші дослідники також прагнули або підтвердити, або спростувати відкриття Спіка.

Відомий британський дослідник і місіонер Девід Лівінгстон зазнав у певному розумінні невдачу у своїй спробі перевірити відкриття Спіка, пішовши ще далі далеко на захід і замість підтвердження відкрив більшості світу систему річки Конго. Згодом валлійсько-американський дослідник Генрі Мортон Стенлі, за фінансування газети Нью-Йорк Геральд, провів експедицію, яка таки підтвердила істинність відкриття Джона Спіка, обігнувши все озеро по його узбережжю, та ще й відкрив його єдиний витік з водоспадом на північному березі озера.

Загальні відомості

Площа — 68 000 км², довжина — 337 км, найбільша ширина — 275 км. Є частиною водосховища Вікторія. Має безліч островів. Впадає багатоводна річка Кагера, витікає річка Білий Ніл. Озеро судноплавне, місцеві жителі займаються рибальством.

Північне узбережжя озера перетинає екватор. Озеро при максимальній глибині 80 м відноситься до досить глибоких озер.

Озеро отримує величезну кількість води від дощів, більш ніж від всіх своїх приток. Тут дуже рясні опади.

В околицях озера проживає 30 мільйонів осіб.

Клімат

Клімат озера Вікторія тропічного типу, при температурах в діапазоні від 16 °C до 27 °C. З травня по липень південні вітри спричиняють переміщення водних мас на північ озера. Кількість опадів розподілено впродовж всього року, а два вологі періоди припадають на квітень та вересень-жовтень. Середньорічна кількість опадів становить 1450 мм. Січень 22 Липень +20.

Річки озера Вікторія

Озеро Вікторія отримує майже всі (80 %) водні ресурси з прямих опадів. Основні річки у Кенійському секторі: Сіо, Нзойя, Яла, Ньяндо, Сондо Міріу, Могусі і Мігорі. Найбільша річка, яка впадає в озеро, — Кагера, притока з західної сторони озера. Єдина річка, що тече з озера Білий Ніл (Бахр-ель-Абіад), витікає з півночі та впадає спочатку в озеро Кйога потім в озеро Альберт і вже згодом до Нілу. Відрізок Білого Нілу від озера Вікторія до озера Кьога називається «Вікторія Нілу», який сформувався ще в далекі 12 000 — 14 000 років тому. Об’єми води та рівень єдиного витоку озера відбуваються по-сезонно, забезпечуються менше 20 % від об’єму (водного) самого озера, решта приходить з дощами. Втрати води, почасти через відтік Білого Нілу, але головною проблемою є випаровування (в залежності від сезону і вітрів), ця втрата води становить від 31 до 124 мм на місяць.

Гідрохімічний режим

В озері виявляються евтрофні умови. Вони виникли з кількох причин: часті виверження та пожежі в його басейні, з викидом сажі і золи, якими було засипано ширші площі озера, та підживлювалися через приплив річок-приток, а також від збільшення забруднення, пов’язаного з господарюванням вздовж її берегів.

Інші вчені явище евтрофії озера пов’язують з масовим вимирання видів Haplochromine. Родючість тропічних вод (як фауна так і флора) залежить від швидкості, з якою поживні речовини озера будуть перероблятися. Річки-притоки озера Вікторія поряд з водними ресурсами ще й надають свої поживні речовини до озера. Чрез це вважається, що більша частина поживних речовин озера Вікторія замкнені в донних осадових шарах, ці вегетативні елементи розпаду рослин та організмів накопичуються дуже повільно. Існує мало сумнівів, що Haplochromis відігравали важливу роль у насиченні детрит і планктоном водних шарів озера. Усунення з озера Haplochromis, можливо, сприяло збільшенню частоти цвітіння вод, які в свою чергу також можуть нести відповідальність за масову загибель риби.

Властивості води

Озеро Вікторія має глибокі сезонні вертикальні перемішування, коли насправді озеро стає ізотермічним. Протягом червня та липня установлений термоклін руйнується під сезонним наступом південно-східних вітрів і протягом короткого періоду в кінці липня основна частина озера стає ізотермічним по глибині. Глибина і стійкість стрибка температур залежить від тривалості спокійного й теплого періоду, а їх частота залежить від масштабів кліматичних подій. В озері Вікторія, де термоклин найбільш часто зустрічається на глибині 30-40 м, повне перемішування цієї величезної водойми відбувається один раз на рік і часткове перемішування відбувається під час тривалих погодних сезонів.

Флора і фауна

За 14 000 років після наповнення озера, річковими водами, відбулася й органічна колонізація озера Вікторія. Озеро Вікторія стало звичним середовищем проживання, різних видів організмів, які займають всі екологічні ніші. Також дістала підтвердження, згідно з наявною теорією, багато ендемічних видів, один з них — цихліди. Після введення нільського окуня, розпочався людський механізм втручання в природне середовище, наслідком же стало явище евтрофікації води і навала гіацинта, тому автентичне біорізноманіття різко скоротилися. Багато організмів щезли, “завдяки втручанню людського чинника ” деякі цихліди (Haplochromis — приміром) стерто з лиця планети. Але на сьогодні, найвитриваліші цихліди потроху виживають, уже починають пристосовуватися до цих нових умов, у тому числі змінюючи звички харчування.

Тваринний світ

Поєднання густого лісу, савани, рідколісся і боліт створило ідеальні умови для життя найрізноманітніших тварин. Деякі з яких — унікальні. Приміром, ситатунга зустрічається в Танзанії практично тільки на острові Рубондо. Ситатунга — це незвичайна антилопа, яка живе на болотах. Вона надзвичайно кумедна, особливо цікаві її копита — вони сильно подовжені (10 см) і широко розставлені, як пальмове листя. Крім того, тут мешкають слони, носороги, жирафи, шаблерогі антилопи, бегемоти, крокодили, шимпанзе, зелені мавпи, дикобрази, мангусти, пітони, які можуть проковтнути невелику антилопу, мамби, кобри, гадюки, метелики і численні птахи: скопа, орли, чаплі-голіафи, ібіси і королівські лисиці та інші дрібніші представники африканської фауни.

Рослинний світ

1. Основні види деревної рослинності — Саванний ліс;
2. Основні види трав’янистої рослинністю — (Cymbopogon, Hyparrhenia, Londetia і Cyperus papyrus);
3. Основні види сільськогосподарських культур — Кукурудза, бавовна, сизаль, тютюн, бобові, цукрова тростина, кава, сорго, просо, пшениця й коренеплодів (маніоки і т. д.).

Озеро оточене саванами, на північному заході до берегів підступає вологий листопадно-вічнозелений екваторіальний ліс, впереміж з великими площами під вирощування сільгоспкультур. Великий ліс північного узбережжя тягнеться від басейну річки Конго.

У районі боліт та на узбережжі або на мілководді, існують різні види: Poaceae (Miscanthus violaceus, Leersia hexandra) з сфагнових (Sphagnum), Melastomataceae (Dissotis brazzaei), очерет, Рогіз   і лілії.

Вздовж берегової лінії, місцях захищених від хвиль, росте набагато більше рослинності, яка іноді проникає в глибину саме деяких приток чи інших заводей. Саме серед цих рослин панівну роль відіграє папірус , який досягає висоти чотири або п’ять метрів. Папірус зростав протягом довгого часу на берегах Нілу (кілька тисяч років), але нині він зустрічається тільки в південній частині Судану і в районі озера Вікторія, де він охоплює великі площі. На узбережжі можна зустріти різноманіття папороті , фікусів і рослин родини Limnophyton .

Використанні джерела:

1. Озеро Вікторія цікаві факти  Перейти до джерела
2. Озеро Вікторія в Африці Перейти до джерела
3. Вікторія.Озеро Перейти до джерела