У лісі можна побачити кущі шипшини, на кінцях стебел якої дивні атласно-пухнасті зелені, іноді червонуваті, кулясті «бутони», розміру великої троянди. З середини бутона визирають листочки шипшини. Ці незвичайні утворення за старих часів викликали забобонний страх. Та їх походження пояснюється просто. Крихітні перетинчастокрилі комахи горіхотворки проколюють своїм яйцекладом листя і відкладають там яєчка. Відбувається роздратування і ненормальне розростання листової тканини, яка зовні покривається численними відростками, схожими на мох. Утворюються так звані гали-бедегуари або цецидії. Якщо розрізати галл, можна виявити кілька камер. У кожній з них знаходиться біла зігнута личинка горіхотворки. Восени – там лялечка, а на початку літа – вже доросла горіхотворка, яка приймається за свою шкідливу для рослин роботу.

Гали шипшини за старих часів застосовували в медицині як снодійний засіб. На різних рослинах – різні галли. Особливо цікаві гали горіхотворки яблуневої на нижньому боці листків дуба. Вони мають вигляд гладких кулястих зеленувато-червоних яблучок.

Малоазійські та грецькі чорнильні горішки вживалися в техніці і медицині за часів Гіппократа. Порівняно недавно ці горішки використовувалися для забарвлення шерсті, шкіри, приготування чорнила і фарб.

С.М. Кирилюком впродовж літа/осені здійснюється вивчення популяції шипшини на південних схилах Хотинської височини з метою виявлення ландшафтів, які потенційно є найбільш сприятливими для ураження шипшини галами.