Традиційно у червні – липні студенти спеціальностей «Географія» та «Середня освіта (Географія)» проходять спеціалізовані навчальні практики. Цьогоріч метеорологічна, біогеографічна та ландашафтознавчі практики відбулись на університетській базі польових практик у Мигово.

Випробувані у роботі під час мікрокліматичної зйомки у долині р. Мигова сучасні цифрові метеостанції.

Кілька слів про мікроклімат

Під словом мікроклімат маються на увазі місцеві особливості клімату, що істотно змінюються вже на невеликих відстанях. У тому самому географічному районі з одним загальним типом клімату спостерігаються різні варіанти мікроклімату над близькими ділянками земної поверхні, проте різними за будовою і властивостями. Над луками і сусіднім лісом, над ріллею і болотом, над рівнинним степом і в балці, поблизу озера й у віддаленні від нього атмосферні умови будуть у більшій або меншій мірі різнитися. Це означає, що в зазначених місцях при одному загальному типі клімату буде різний мікроклімат.

Мікрокліматичні розходження залежать від дрібномасштабних розходжень у будові і властивостях підстильної поверхні. Вони слабкі порівняно з тими особливостями клімату, що формуються під впливом інших, великомасштабних географічних чинників.

Для мікроклімату відіграють роль експозиція підстильної поверхні щодо напрямків горизонту, нерівності мікрорельєфу, великий або менший ступінь вологості ґрунту, особливості рослинного покриву тощо. Ці розходження підстильної поверхні визначають розходження в поглиненій радіації, ефективному випромінюванні і радіаційному балансі поверхні, а також в умовах нерадіаційного обміну між поверхнею й атмосферою. Через це спостерігатимуться мікрокліматичні розходження в режимі температури і вологості повітря й у випаровуванні.

Мікрорельєф і розходження в шорсткості земної поверхні можуть обумовлювати і мікрокліматичні розходження в режимі вітру. У меншому ступені виявляються мікрокліматичні розходження в режимі хмарності й опадів. Наприклад, над значним по розмірах озером у теплий час року може відбуватися часткове розсіювання купчастих хмар. Відомо також зменшення хмарності й опадів на плоских узбережжях морів. У холодну пору року конвективні хмари, навпаки, можуть виникати над відкритими водними поверхнями. У різних умовах погоди мікрокліматичні розходження можуть виражатися краще або гірше. Наприклад, температурні розходження найбільші в тиху і сонячну погоду, розходження у вітрі – при сильному вітрі тощо.

Коли мова йде про такі великі об’єкти, як узбережжя або місто, іноді уникають використання терміну «мікроклімат» і говорять про місцевий клімат, однак точного кількісного розмежування цих термінів не існує. До явищ місцевого клімату варто віднести, наприклад, бризи, гірсько-долинні вітри тощо.

Термін клімат можна розуміти як клімат географічного ландшафту, обумовлений за показниками декількох станцій, розташованих у типових ділянках цього ландшафту. Під місцевим кліматом в такому випадку варто розуміти клімат визначеного географічного урочища даного ландшафту.

На біогеографічній практиці закладений фітоцентичний профіль з використаннням сітки Раменського для картографування ключових фітоценозів.

Кілька слів про рослинні угрупування

Рослинне угруповання складається з великої кількості рослин, які формують складну просторову архітектуру, яка змінюється у часі.

Під структурою рослинного угруповання розуміють розподіл надземної та підземної маси рослин в просторі та часі.

Структура фітоценозу дуже складна і складається з наступних елементів:

1. надземна та підземна ярусність;
2. мозаїчність фітоценозу;
3. синузіальність;
4. консортивність.

При розміщенні рослинних організмів у просторі, у відповідності з їхніми вимогами до умов середовища, створюються своєрідні яруси рослин.

Ярусність – це розчленованість фітоценозу на структурні або функціональні горизонти, що мають різну ступінь зімкнутості і приймають різну участь в асиміляції та акумуляції речовин і енергії, які прямо або опосередковано впливають на життя організмів у фітоценозі.

Ярусом називають частину шару рослинного угруповання, в якому розташовані асиміляційні органи рослин – листки, стебла, сисні корені, підземні органи, що запасають поживні речовини (корені, кореневища, бульби, цибулини).

Особливо чітко ярусна будова помітна у лісових фітоценозах: один або декілька ярусів деревних порід, чагарників, чагарничків. трав’яних рослин, мохів, лишайників

У рамках ландашфтознавчої практики здійснено ландшафтну зйомку та описано ландшафти ключових ділянок долини р. Мигова.

Кілька слів про схему ландшафтного дослідження

Шлях отримання знань – найбільш рухлива складова ландшафтознавства, оскільки в ході зміни наукових і практичних завдань змінюються уявлення як за змістом, так і стратегією досліджень.

Перший напрямок досліджень йшло від універсальних ландшафтознімальних робіт до строго орієнтованих практичних робіт. Відомості про властивості ландшафтів необхідні для генетичної або морфологічної класифікації природних комплексів. Вивчають також окремі важливі, складні і маловивчені властивості ландшафтних комплексів.

Другий напрямок досліджень характеризується переходом від польових методик, що містять низку дій, до методологічного опрацювання, де виявляють необхідну схему дослідницької діяльності, проводять емпіричні і теоретичні узагальнення. Осмислюють не окремі дії, а дослідницьку діяльність загалом. Для цього необхідне виважене методологічне узагальнення попереднього досвіду. Розробляють нові методи вирішення задач, які не розв’язувалися раніше, відбувається еволюція конкретно орієнтованих методик і методологічних розробок від простого до складного. Виконані роботи та їх різноманітність формують багатство ландшафтознавства.

Послідовність дій відображає процес дослідження і залежно від завдань, що потребують вирішення, розглядається за схемами: підготовчий, польовий і камеральний етап дослідження. Ландшафтне дослідження включає: вивчення властивостей ландшафтів, морфологічної структури, просторової диференціації процесів у ландшафті, сучасної динаміки і прогнозу розвитку конкретного ландшафтного комплексу. Ландшафтний прогноз й оцінка спрямовані на виявлення можливих змін у ландшафті. Цю схему модернізують, включаючи додаткові етапи: вибір об’єкта дослідження, побудова моделей, управління територією. Вона об’єднує природно-історичні, технологічні та соціально-економічні завдання.

До теперішнього часу склалася загальна схема ландшафтного дослідження:

1. Наявність об’єкта дослідження і деяких знань про нього;
2. Необхідність отримання про нього більш повних знань: чіткого формулювання мети дослідження; вибору засобів дослідження: підбору моделей-підходів, виокремлення понятійного апарату й методів; розробці програми, яка окреслює коло вирішуваних питань;
3. Проведення натурних спостережень, експериментів, підбір матеріалів попередніх спостережень;
4. Синтез матеріалів спостереження та отриманих раніше знань;
5. Перевірка існуючих знань;
6. Впровадження і розповсюдження в загальнодоступній формі отриманих нових знань.

Відеозвіт метеорологічної, біогеографічної та ландшафтознавчої практики: