Національний парк «Каланки» є одним із найвідоміших і найпрезентативніших природоохоронних територій не лише туристичного регіону Провансу, але й всієї Франції. «Каланки» – це наймолодший з-поміж 10 національних парків країни, адже створений він лише 18 квітня 2012 року. Проте передумови для його створення були ще задовго до цього. Зокрема, мова про раціональне використання даного масиву ведеться ще із кінця ХІХ ст., саме від тоді тут зупиняється будь-яка сільськогосподарська та промислова діяльність. Починаючи від 1870 р. створювалися екскурсійні асоціації та товариства, які пропагували природоохоронну справу. Уже на початку ХХ ст. існувало близько 150 таких асоціацій. Середина ХХ ст. для регіону та і Франції, загалом, є тим часом, коли до природоохоронної справи починають залучатися державні органи (перший закон про національні парки у Франції з’явився у 1960 р. ).

Природний парк «Каланки» займає частину Середземноморського узбережжя в регіоні Прованс-Альпи-Лазурний берег. До території парку входять масив Каланок, острови Фріульського архіпелагу, Ріульський архіпелаг та масив Кап-Канай. Загальна площа території парку складає 520 км², проте з них лише 85 км², де нараховується 25 каланок, – це суходільні території та знаходяться на узбережжі трьох міст – Марсель, Кассіс і Ла-Сіота, а решта 435 км² – морські.

«Каланки» представляє собою приклад постійної взаємодії людини і природи, з унікальним багатством флори і фауни. Особливістю даного парку є те, що він являється першим у Європі природним парком, який, окрім природніх ландшафтів, охоплює й периферійну територію міста, який є як наземним, так і морським, в якому охороняються майже 140 видів наземних рослин і тварин, а також більше 60 морських видів.

Каланки – це вузькі затоки, невеликі бухти врізані у вапнякові скелі. Вони являються тими ж фіордами, тільки більш вузькими і глибокими та територіально знаходяться у теплому Середземному морі. Власне завдяки цим унікальним геологічним утворенням та ландшафтному різноманіттю територія парку внесена в список світової спадщини ЮНЕСКО.

Ландшафти національного парку є унікальними. Тут ми можемо милуватися вузькими бухтами із дзеркальною водою, які роблять глибокі ущелини у скелястих берегах, пляжами із бірюзовою водою, білими вапняковими скелями і кручами, обривами і ущелинами, на яких ростуть вічнозелені хвойні дерева, підводним каньйоном. У схилах тих скель є велика кількість печер, проте більшість із них затоплені. Для того, щоб побачити цю красу, для туристів є пішохідні та морські маршрути.

———-Детальніше:

1. V. Deldrève, P. Deboudt (2012). Le Parc national des calanques: Construction, concertation, usages.
2. Ginelli, V. Marquet, V. Deldreve (2014). Bien pratiquer la nature… pour protéger les Calanques? Dans Ethnologie francaise, 3(44), 525-536.
3. Le Parc national des Calanques