Вчення про геосистеми зобов’язує нас внести корективи в популяризацію географічних знань і в програми шкільної географії. За кордоном Какела і Хрістоферсон (Kakela, Christopherson, 1972) зробили це лише частково. У нас в країні в шкільній географії і в області енциклопедичних знань це питання поки замовчують.

При таких умовах постановка питання про логічні основи вчення про геосистеми, про зміни, з ними пов’язані, в змісті фізичної географії, а також перспективи застосування її даних на практиці видається своєчасною.

Автор прагнув хоча б згадати основні (в тому числі невирішені і проблематичні) питання, що стосуються вчення про геосистеми, з тим щоб привернути до них увагу і провізорно намітити абрис перспективної тематики з фізичної географії в її сучасному розумінні.

З часів Михайла Ломоносова (1711–1765) й Іммануїла Канта (1724–1804) уявлення про зміст фізичної географії змінювалося неодноразово відповідно до еволюції наук про Землю та Космос і прогресуючим розвитком загальної методології. Гнучкість наукових концепцій – показник їх життєвості.

Визнання вчення про геосистеми стрижнем сучасної фізичної географії (без її колишніх розділів, які знайшли самостійне місце в циклі наук про Землю) не повинно викликати сумнівів і коливань, оскільки воно цілком закономірно і в змозі забезпечити подальший прогрес нашої науки.

Сочава В.Б. Учение о геосистемах. – Новосибирск: Наука, 1975. – 39 с.

Перейти до повнотекстової версії

ЗМІСТ

  1. До постановки питання
  2. Об’єкт фізичної географії у світлі вчення про геосистеми
  3. Геосистема – природне явище
  4. Логічні основи вчення про геосистеми
  5. Моделі та графи
  6. Екосистеми у географічному середовищі
  7. Мінімум-ареали геосистем різних розмірів
  8. Дворядний принцип класифікації геосистем та проблеми районування
  9. Епігеомери та класифікація геосистем
  10. Передбачення динаміки геосистем (географічні прогнози)
  11. Геосистеми та співтворчість людини с природою
  12. Країнознавство та географія у вищій школі
  13. Вчення про геосистеми та прикладна географія
  14. Література