Вчення про геосистеми зобов’язує нас внести корективи в популяризацію географічних знань і в програми шкільної географії. За кордоном Какела і Хрістоферсон (Kakela, Christopherson, 1972) зробили це лише частково. У нас в країні в шкільній географії і в області енциклопедичних знань це питання поки замовчують.
При таких умовах постановка питання про логічні основи вчення про геосистеми, про зміни, з ними пов’язані, в змісті фізичної географії, а також перспективи застосування її даних на практиці видається своєчасною.
Автор прагнув хоча б згадати основні (в тому числі невирішені і проблематичні) питання, що стосуються вчення про геосистеми, з тим щоб привернути до них увагу і провізорно намітити абрис перспективної тематики з фізичної географії в її сучасному розумінні.
З часів Михайла Ломоносова (1711–1765) й Іммануїла Канта (1724–1804) уявлення про зміст фізичної географії змінювалося неодноразово відповідно до еволюції наук про Землю та Космос і прогресуючим розвитком загальної методології. Гнучкість наукових концепцій – показник їх життєвості.
Визнання вчення про геосистеми стрижнем сучасної фізичної географії (без її колишніх розділів, які знайшли самостійне місце в циклі наук про Землю) не повинно викликати сумнівів і коливань, оскільки воно цілком закономірно і в змозі забезпечити подальший прогрес нашої науки.
Сочава В.Б. Учение о геосистемах. – Новосибирск: Наука, 1975. – 39 с.
Перейти до повнотекстової версії
ЗМІСТ
- До постановки питання
- Об’єкт фізичної географії у світлі вчення про геосистеми
- Геосистема – природне явище
- Логічні основи вчення про геосистеми
- Моделі та графи
- Екосистеми у географічному середовищі
- Мінімум-ареали геосистем різних розмірів
- Дворядний принцип класифікації геосистем та проблеми районування
- Епігеомери та класифікація геосистем
- Передбачення динаміки геосистем (географічні прогнози)
- Геосистеми та співтворчість людини с природою
- Країнознавство та географія у вищій школі
- Вчення про геосистеми та прикладна географія
- Література