Круль В.П. Теорія і методологія географічної науки (ретроспективний огляд до 70-80-х рр.. ХХ століття): навч. посібник / В.П. Круль. – Чернівці : Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2018. – 344 с.

Переднє слово

Географія як наукова дисципліна с однією з найдавніших із когорти таких давніх дисциплін, як історії, філософії, біології тощо. Вона пройшла доволі тривалий етап свого розвитку, який часово співмірний зі становленням та подальшою динамікою людської думки зокрема та людського суспільства загалом. Виходячи з цього, видається важливим простежити весь хід формування географічних поглядів – від початків первісного суспільства і до зародження наукових основ географії.

Для досягнення означеної мети ми обрали діахронічний підхід, який у своєму класичному розумінні для даного випадку передбачав розгляд динаміки географічних думок, поглядів, ідей, теорій, концепцій строго за часовою стратифікацією – від часу їхнього виникнення, подальшої трансформації, удосконалення й до сучасного розуміння. Причому за кожен із хронологічних зрізів повинно розглядатися все багатство географічної думки, яким володіли вчені того часу.

Однак із плином часу географічні ідеї нагромаджувалися й удосконалювалися, тому кожен наступний часовий період огляду збільшувався в обсягах у межах певних наукових напрямів і приростав зовсім іншими, новими, напрямами (даний факт підтверджується матеріалом навчального посібника). Саме це наштовхнуло нас на думку не розглядати прикінцевий (новітній) етап розвитку географічних теорій і методів, а обмежитися 70-80-ми рр. Минулого століття. Оскільки прикінцевий період, що включає останні 40-50 років, особливо насичений найрізноманітнішими географічними поглядами, ідеями, концепціями, теоріями та парадигмами, які охоплюють усі напрями єдиної географії, то йому доцільно присвятити дослідження або наукове, або навчально-методичне.

Важливим видається звернення уваги й на те, що географія як наукова дисципліна зароджувалася в межах натурфілософії, тому на її початках перевалював природничий напрям. Виходячи з цього, левова частка обсягу першої частини даного посібника – «Становлення і розвиток географічних ідей за стародавніх часів» – присвячена саме розгляду фізико-географічних ідей і концепцій. І лише починаючи від середніх віків суспільно-географічна думка поступово і невпинно завойовує собі рівноправне місце у структурі єдиної географії, що знаходить своє підтвердження у матеріалі наступних трьох частин даного посібника. Особливо це стосується його прикінцевої (четвертої) частини, де в трьох із п’яти розділах йдеться винятково про розвиток суспільно-географічних ідей, а в інших двох виклад дотичний більшою-меншою мірою або до суспільної, або до природничої географії.

Наголосимо також на тому, що дане видання є продовженням конспекту лекцій «Історії і методології географічної науки» що побачив світ ще в 2000 році. Така назва повністю відповідала й самому предметові, який був нормативним для спеціальності «Географія». У ньому, окрім огляду теоретико-методичних основ географічного знання, подавалася й історія географічних відкриттів. За необхідності перегляду сутнісного підходу до даного предмету з переінакшенням його назви (заміна «історії» на «теорію») потреба в останніх (розгляду географічних відкриттів) стала не актуальною.

Насамкінець відзначимо, що у вказаній вище «Історії…» розкривалися тільки питання, які стосуються найдавнішого етапу динаміки географічної думки (він із доповненнями увійшов до першої частини даного посібника). Окрім того, оскільки у матеріалах останнього згадується багато прізвищ та імен, то, для зручності користування ним, нами був уведений Іменний покажчик, в якому навпроти тієї чи іншої особи вказується номер сторінки, на якій про неї йдеться. Причому за першої такої згадки у тексті прізвище виділяється курсивом.