Світ каменів настільки різноманітний, що не спеціаліст не в змозі охопити всю область знань про них… Однак, ті, хто зможе правильно навчитися «читати» їх, розкриють перед собою красу та багатство каменю, завдяки чому він залишається незамінним матеріалом усіх часів!

Камінь – тверда, нековка складова частина земної кори, що утворює суцільні маси або окремі шматки. Для ювеліра – це дорогоцінний камінь, для будівельника – будівельний матеріал, з якого вимощують вулиці та будують будинки. Однак, геологи, які займаються наукою про Землю, називають об’єкти свого вивчення не «камінням», а гірськими породами та мінералами

Гірською породою, або просто породою називають поєднання (агрегат) мінералів природного походження. Наука, що вивчає гірські породи називається петрографія.

Мінерали (з латинського minera – руда, mina – шахта) – це природні хімічні сполуки або самородні елементи, що утворились внаслідок різноманітних фізико-хімічних процесів у земній корі та на її поверхні. Наука, що займається вивченням мінералів називається мінералогія.

Кристал – однорідне за складом тіло визначеної геометричної форми із закономірною внутрішньою будовою – кристалічною решіткою. Структура кристалічної решітки визначає різноманіття фізичних властивостей кристалів, і тим самим мінералів. Розділ науки, що вивчає кристали називається кристалографією.

Дорогоцінний камінь – поняття, яке не має єдиного визначення. Зазвичай, до дорогоцінних каменів належать ті, що мають гарні та рідкісні кристали і володіють високою твердістю. Наука про дорогоцінне каміння має назву гемологія.

Руда – мінеральна суміш з промисловим вмістом металів. Інколи, рудами називають деякі неметалічні суміші мінеральної сировини, що володіють корисними властивостями.

Література:

1. Шуман В. Мир камня. В 2-х т. Горные породы и минералы. М. : Мир. Т. 1. 1986. 215 с.