Першим об’єктом у каталозі Шарля Месьє, який нараховує понад 100 астрономічних об’єктів, значиться Крабоподібна туманність – залишок вибуху наднової SN 1054, який спостерігався на Землі у 1054 році.

Французький астроном Шарль Мессьє народився 26 червня 1730 року. Натхненний з дитинства спостереженням комет і сонячних затемнень в його рідному місті Бадонвіль, він став астрономом і мисливцем за кометами. Мессьє зібрав і ретельно описав свої спостереження. Поки вчений полював за кометами, що «пролітали» над Францією, він склав відомий тепер список місцеположень з близько ста нерухомих туманних дифузних об’єктів.

Хоча ці об’єкти й були схожі на комети, проте вони не зміщувалися щодо зірок, і Мессьє зрозумів, що це не комети, які він шукає. Тепер цей список добре відомий астрономам як каталог найяскравіших і найкрасивіших туманностей, зоряних скупчень і галактик. Об’єкти списку Мессьє досі мають «Мессьє + номер».

Блиск наднової конкурував з яскравою Венерою. Її було видно неозброєним оком майже два роки, хоча практично зовсім не зафіксована у європейських хроніках.

Чимало вчених підкреслюють дивина цього упущення, адже на 1054 рік припала схизма – остаточний розкол католицької і православної церков. Інші, навпаки, вказують на зрозуміле презирство церкви до небесних явищ у такий драматичний момент.

Однак, на Далекому Сході, в Китаї і Японії, спостережень спалаху наднової SN 1054 більш, ніж достатньо. Також ця подія зафіксована і корінними американцями. Саме на них орієнтувався англійський лікар й астроном Джон Бевіс, який виявив Крабоподіюбну туманність у 1731 році. Завдяки подальшим дослідженням стало відомо, що Крабоподібна туманність розташована на відстані близько 6 500 світлових років від Землі у напрямку сузір’я Тельця,про яке ми детально розповідали в одному з попередніх випусках, має діаметр близько 11 світлових років і розширюється зі швидкістю майже 1500 кілометрів на секунду.

Це зображення одне з найбільших, коли-небудь зроблених.

Оранжеві нитки – це «рвані» залишки зірки, що складаються переважно з водню. Нейтронна зірка, яка швидко обертається та розташована в центрі туманності, – це динамо, що надає моторошного, внутрішнього, синюватого світіння туманності.

Залишок наднової SN 1054 відноситься до класу плеріонів. Плеріон відрізняються від оболонкових залишків (на кшталт SN 1572 Тихо або SN 1604 Кеплерa), всередині яких немає активності від центрального джерела енергії, тим, що в центрі плеріону розташована активна нейтронна зірка – пульсар.

Нейтронна зірка, подібно до маяка, викидає подвійні пучки випромінювання, які ніби пульсують 30 разів за секунду внаслідок її обертання. Нейтронна зірка – це надщільне ядро, що залишилося від зірки, яка вибухнула та викидає назовні високочастотні хвилі й частки енергії в поле «уламків», відоме нам як Крабоподібна туманність.

Рентгенологічні дані Chandra пролили світло на роботу цього могутнього космічного «генератора», який виробляє енергію зі швидкістю 100 000 Сонць. Крабоподібна туманність отримала свою назву завдяки кресленням, виконаних ірландським астрономом лордом Вільямом Парсонсом Россом у 1844 році, з використанням 36-дюймового телескопа.

У полі зору Хаббла, а також великих наземних телескопів, таких як Дуже Великий Телескоп (VLT) Європейської Південної Обсерваторії (ESO), Крабоподібна туманність набуває більш детального характеру, демонструючи вражаючу загибель зірки на відстані 6500 світлових років.

Це зображення було зібрано з 24 окремих знімків Wide Field і Planetary Camera 2, зроблених у жовтні 1999 року, в січні і грудні 2000-го року. Кольори на зображенні вказують на різні елементи, які були витіснені під час вибуху. Синій в нитках у зовнішній частині туманності – нейтральний кисень, зелений – іонізована сірка, а червоний вказує на дворазово іонізований кисень.

У цьому комплексному зображенні використовуються дані з трьох великих обсерваторій NASA: рентгенівське зображення Chandra показано синім кольором, оптичне зображення телескопа Хаббл відображено в червоному і жовтому кольорах, а інфрачервоне зображення космічного телескопа Spitzer – у фіолетовому.

Рентгенівське зображення менше за інші, оскільки високоенергетичні електрони, які випромінюють рентгенівські промені й витрачають свою енергію швидше, ніж електрони з більш низькою енергією, і які випромінюють в оптичному й інфрачервоному діапазонах. Поряд з багатьма іншими телескопами Chandra неодноразово спостерігала Крабоподібну туманність протягом всієї місії.

Крабоподібна туманність є одним із найбільш вивчених об’єктів у небі, що перетворило її на космічну ікону.

Візуалізація статті нижче: