Пустеля Гобі простягається від гір Алтаю і Тянь-Шаню на сході до Північно Китайського плато на заході, на півночі Гобі переходить у степи Монголії, на півдні регіон обмежений горами Наньшань, Алтинтаг та річкою Хуанхе. Гобі складають кілька географічних регіонів: Алтайска Гобі, Монгольська Гобі, Алашанська Гобі, Гашунська Гобі й Джунгарська Гобі. За сукупністю пустельних територій Гобі є найбільшою пустелею Азії. Площа пустелі Гобі складає 1 295 000 кв. км. Вона утримує статус п’ятої найбільшої пустелі світу після Антарктичної, Арктичної, пустелі Сахара та Аравійської пустелі. Довжина пустелі Гобі 1,600 км, а ширина – 500-100 км. Гобі настільки протяжна, що для того, щоб пройти її пішки знадобиться цілий рік. Пустеля Гобі знаходиться приблизно в тих самих широтах, що й центральна Європа та північна частина Сполучених Штатів Америки. Висота над рівнем моря цієї пустелі коливається від 488 до 1524 метрів. Запаси води в пустелі Гобі нечисленні. Поверхневі річки мають мало постійного потоку, річища більшості тутешніх річок заповнені водою тільки влітку. У западинах часто можна знайти солоні болота.

Запаси корисних копалин у пустелі незначні. Зазвичай тут добувають сіль, вугілля, нафту, мідь та інші руди. Пустеля  являє собою чергування піщаних та скелястих пагорбів, дюн, сухих гірських схилів, гравійних степів, саксаулових лісів й пересохлих річищ річок. Дюни пустелі Гобі сформувалися у результаті сильних бур та ерозії. Переважна частина поверхні пустелі Гобі вкрита не піщаними дюнами (вони займають лише 5% території), а скелями.

Ґрунти пустелі Гобі переважно сірувато-коричневі, що містять гіпс та галіт (кам’яна сіль), а також коричневі карбонатні – багаті вуглецем.

Пустеля  розташована поблизу Гімалайських гір, які блокують прохід дощових хмар з боку Індійського океану. Тому Гобі приписують термін «пустеля дощової тіні» або «пустеля тропічних тіней». Щороку тут випадає близько 18 мм опадів – переважно взимку. Всього за один день випалі опади можуть змити все на своєму шляху. Вода в пустелі пробуджує насіння рослин, що знаходяться в піску.

Особливе розташування зумовило те, що пустеля, яку ще називають «серцем Азії», є досить холодним місцем. Тут переважають субарктичні зимові температури, які можуть опускатися до -40 градусів за Цельсієм. Найхолодніший місяць – січень.

Літо в пустелі, хоча й коротке, але спекотне. У липні температурна часто досягає +45 градусів за Цельсієм. Тут відбуваються різкі й значні перепади добових температур. Якщо здійснити подорож у пустелю на монгольської території, то протягом доби можна відчути перепади температури до 17 градусів за Цельсієм. Середньорічна температура в пустелі Гобі становить менше 3 градусів за Цельсієм.

Тварини пустелі Гобі представлені комахами, ящірками, гризунами, павукоподібними, скорпіонами, зміями, птахами та газелями джейранами. Однак це далеко не все дикі мешканці Гобі. Одна з найнезвичніших тварин цієї місцевості – гобійський бурий ведмідь, або як його називають місцеві жителі – мазалай. Цей ведмідь мешкає в ізольованих оазисах уздовж південній частині Великого Гобійского заповідника, який знаходиться під охороною держави.

Головною екологічною проблемою пустелі Гобі є її постійне розширення. Починаючи з 1994 року піски пустелі значно наблизилися до Пекіна. Китайську столицю та піски Гобі розділяють лише 160 км. Щорічно в місто потрапляє близько півмільйона тонн піску, який суттєво знижує видимість. 

Список використаних джерел:

  1. Краткая географическая энциклопедия. Том 5 / Главный редактор Григорьев А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1960—1966. — 544 с. 
  2. Китай очима Азії / [Капранов С. В. та ін. ; редкол.: О. В. Богомолов та ін.] ; НАН України, Ін-т сходознавcтва ім. А. Ю. Кримського, Укр. асоц. китаєзнавців. — Київ : Ін-т сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, 2017. — 315 с.