Біосфера – це земний простір, в якому існує життя. Які ж межі цього простору?

За теорією академіка В.І. Вернадського, верхня та нижня межі біосфери визначаються факторами земного середовища, які уможливлюють або лімітують існування живих організмів. Верхньою межею біосфери Вернадський вважав озоновий екран – шар озону в атмосфері, розташований в середньому на висоті 20 км від Землі. Озоновий екран затримує більшу частину ультрафіолетового випромінювання Сонця, що згубно діє на живі організми.

Нижня межа біосфери, за вченням Вернадського, проходить на глибині 3–3,5 км нижче поверхні земної кори. Вона визначається такою температурою земних надр, за якої життя неможливе. За таку межу Вернадський прийняв температуру +100 °С.

Товщина біосфери, таким чином, становить трохи більше 20 км. Але насправді життя Землі не займає навіть цього простору. Воно довго не може існувати ні високо в атмосфері, ні глибоко в надрах земних. Живі організми лише туди потрапляють і деякий час там існують. У сучасній біосфері життя в основному зосереджена на земній поверхні та поблизу неї. Найгустіші скупчення живої речовини Вернадський назвав «плівками життя». На суші це, перш за все, ґрунти та рослинний покрив нашої планети, його тваринний світ, а у Світовому океані – так званий планктонний приповерхневий шар.

Саме на поверхні суші, в прилеглих до неї шарах атмосфери та в приповерхневих шарах морів та океанів мають місце найбільш сприятливі умови для утворення та розвитку організмів у тих формах, що існують на Землі.

Отже, живі організми не заповнюють сьогодні всього земного простору. Щоб освоїти нові ділянки цього простору, потрібна подальша еволюція організмів. Вони повинні виробити такі нові особливості, які дали б їм можливість поширюватися ще далі на земній кулі.

На основі: Герасимов, И.П. (1976). Биосфера Земли. Москва : Педагогика, 96.