Кирилюк С.М. Ландшафтно-екологічна оцінка Хотинської височини для садівництва : монографія. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т ім. Юрія Федьковича, 2019. 240 с.
У монографії на базі емпіричної бази, зібраної протягом 2001–2006 рр., проаналізовано природні умови Хотинської височини та відібрано критерії оцінки її території, зважаючи на екологічну толерантність плодових культур по відношенню до умов природного середовища. Розроблено універсальний алгоритм ландшафтно-екологічної оцінки території щодо можливості якомога кращого підбору найоптимальніших умов для закладки плодових садів.
Для викладачів і студентів географічних та агрономічних факультетів вищих навчальних закладів, науковців і спеціалістів з географії та сільського господарства.
Передмова
У монографії викладені результати досліджень, здійснених автором протягом 1999–2006 рр. Значна частина матеріалів увійшла до кандидатської дисертації «Ландшафтно-екологічний аналіз та оцінка території для цілей садівництва» захищеної у 2007 році (11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів).
Матеріали монографії розраховані на людей, які мають у своїй власності колективний або присадибний сад. Адже їм рідко доводиться вибирати площу під нього. Здебільшого власники садів стають перед фактом закладки саду на вже існуючих або відведених їм ділянках. Однак, знаючи ґрунтові умови та біологічні вимоги плодових рослин, можна краще розмістити їх у саду, більш вдало підібрати породи та сорти, а за необхідності провести відповідні меліоративні заходи. При освоєнні ділянки під сад, перш за все, звертають увагу на рельєф, ґрунти, клімат і ґрунтові води.
Підсумком проведеного дослідження є створення універсального алгоритму оцінки території до можливості оптимального її використання у садовому господарстві.
У процесі роботи над виданням я користувався консультаціями своїх колег та друзів – Мирослава Проскурняка, Петра Чернеги, Миколи Дутчака та Ольги Киналь. Усім їм виражаю щиру вдячність за підтримку та корисні поради. Також висловлюю подяку моїм щирим колегам і друзям, тим хто допомагав і підтримував мене у процесі роботи – Дарії Холявчук та Аллі Самашко. Особливу подяку висловлюю своїй дружині Олені Кирилюк за велику моральну підтримку та неоціненну допомогу при написанні й оформленні цієї книги.
Післямова
Емпірична база дослідження сформована на базі польових експедицій протягом 2001–2006 рр. Зібрана й опрацьована така інформація:
- Гідрогеологічна – пробурено 80 свердловин середньою глибиною 25 м, досліджено та описано 1344 криниці, побудовано гідрогеологічний профіль, проведено річні спостереження за рівнем підземних вод;
- Геоморфологічна – закладено 4 геоморфологічні профілі;
- Геофізична – проведені річні спостереження за рядом метеорологічних показників, виконані радіометричні вимірювання;
- Гідрологічна – проведені спостереження на 16 пунктах річок басейну р. Гуків потягом зимової межені, весняної повені, літньо-осінньї межені;
- Ґрунтова – виконано комплексне обстеження ґрунтів Хотинської височини на чотирьох профілях. Застосовані дані аерофотозніманьня в масштабі від 1:2000 до 1:5000, відібрано 210 проб;
- Ландшафтна – закладено чотири профілі з детальним описом на ключах;
- Біогеографічна та екологічна – проведені фітоценологічні дослідження в басейні р. Гуків, виконано комплексне обстеження Хотинської височини на чотирьох профілях щодо вивчення поширення та визначення видового складу шкідників плодово-ягідних культур;
- Садівнича – періодичні спостереження на ключах в т.ч. у власному саду. Застосовано метод опитування, яким охоплено 6 населених пунктів Хотинської височини; роздано й опрацьовано 440 анкет.
Територія Хотинської височини виділена нами на підставі басейнового підходу та тектонічної будови й окреслена басейнами таких річок: р. Онут, р. Молотківський, р. Рашків, р. Рукшин, р. Несвоя, р. Сталінешти, р. Щербинці, р. Черлена, р. Котилів, р. Дінауци, р. Рингач, р. Старий Кордон (Рокитна), р. Гуків, р. Шубранець.
Хотинська височина знаходиться в стані тектонічного підняття. На її території спостерігається велика кількість тектонічних розломів. Гірські породи представлені ордовицько-силурійськими та нижньодевонськими аргілітами та пісковиками, нижньокрейдовими пісками, алевролітами та пісковими флішами, сарматськими глинами, алевролітами та піщаниками.
Антропогенові відклади представлені трьома основними генетичними групами: елювіальні – жовто-бурі суглинки та пісково-кам’янисто-щебенисті нагромадження, делювіальні – переважно жовті суглинки та глини, алювіальні – галечники, піски, супіски та суглинки.
Рельєф височини характеризується наявністю таких основних типів: яружно-балкові типи, терасові, пасмово-горбисті, плосковершинні, ерозійно-зсувні та ерозійно-карстові форми.
Діапазон рівня підземних вод дуже великий і коливається від 1 м до 50 м. Здебільшого неглибокі рівні в долинах річок, заплавах, глибокі – на вододілах та їхніх схилах. Ступінь мінералізації варіює від 0,54 г/л до 1,76 г/л.
Нами виділено аналоги місцевостей, подібних за умовами місцевого кліматотворення:
1 – вододілів і надвисоких терасованих рівнин;
2 – низьких заплав;
3 – низьких і середніх терас;
4 – днищ ярів та балок;
5 – стрімких схилів;
6 – схилів північної експозиції;
7 – схилів південної експозиції;
8 – схилів західної експозиції;
9 – схилів східної експозиції;
10 – північно-західних схилів;
11 – північно-східних схилів;
12 – південно-західних схилів;
13 – південно-східних схилів.
Основні малі річки Хотинської височини – рр. Гуків, Рокитна, Онут, Рингач, Черлена, Шубранець, Молотківський та ін. У всіх них простежуються чотири фази водного режиму: зимова межень, весняна повінь, літньо-осіння межень та дощові паводки. На основі розрахунку числа Лохтіна та коефіцієнта стабільності Маккавєєва для русел малих річок басейну Гукова оцінена вразливість русел (потенційна екологічна напруженість) до антропогенних дій та несприятливих чинників природного
характеру.
Ґрунтовий покрив Хотинської височини представлений 8-ма генетичними типами:
1 – алювіальні лучні;
2 – дернові;
3 – чорноземно-лучні;
4 – чорноземи опідзолені;
5 – темно-сірі лісові;
6 – сірі лісові;
7 – світло-сірі лісові;
8 – бурувато-підзолисті.
Територія Хотинської височини знаходиться на стику трьох фізико-географічних районів:
1 – Хотинського височинного горбисто-грядового, лісового;
2 – Долиняно-Балковецького яружно-балкового, лісостепового;
3 – Новоселицького котловинного, ступінчасто-терасового, степового.
Здійснено крупномасштабне ландшафтне картографування території басейнів рр. Онута, Гукова та Рокитни. Виділено 39 місцевостей, які формують складну структуру із 141 урочища.
На прикладі басейну р. Гуків проаналізовано ступінь антропогенної перетвореності. Коефіцієнт антропогенної перетвореності у межах басейну змінюється від 2,1 до 9,2. Середнє значення коефіцієнта становить 5,91. Такий коефіцієнт характерний і для інших частин Хотинської височини.
Вивчення садових насаджень Хотинської височини проводили в кілька етапів:
1) історичний огляд розвитку садівництва на території височини;
2) аналіз аерофотознімків території Хотинської височини та на його основі складання карти садових насаджень;
3) опитування місцевих власників садів та садових господарств.
Встановлені природні умови місцезростання головних плодових культур у межах височини:
1 – яблуня (Malus: M. sylvestres (L) Mill., M. preacox (Poll) Borkh., M. orientalis Uglizk., M. domestika Borkh.);
2 – груша (Pyrus: P. Pyraster Burgsd., P. Caucasica Fed., P. Salicifolia Pall., P. communis);
3 – слива та алича (Prunus: P. Domestica L., P. spinosa L., P. cerasifera Ehrh.);
4 – вишня та черешня (Cerasus: C. Vulgaris Mill., C. Austere L., C. Avium L.).
Встановлені природні умови та ареали існування популяцій шкідників (сисні шкідники, шкідники генеративних органів, листогризучі шкідники, шкідники стовбурів і гілок, шкідники ягідних культур) та ентамофагів плодово-ягідних культур.
З’ясована роль природних умов щодо вирощування плодово-ягідних культур:
1 – рельєфу (експозиції, крутизни, теплового режиму схилів, вологозабезпечення схилів, висотних рівнів);
2 – підземних вод (глибина залягання першого водоносного горизонту, ступінь загальної мінералізації);
3 – клімату (температури початку вегетації, температури початку цвітіння, необхідну суму активних температур, температури настання періоду листопаду, температури настання біологічного спокою, кількості опадів у період вегетації, кількості опадів протягом року, тривалість вегетаційного періоду, вологість повітря);
4 – водних об’єктів;
5 – ґрунтів (товщини кореневмісного шару, гранулометричного складу, глибини залягання високолужних горизонтів, вмісту гумусу, вмісту скелетної частини).
Проведені фітоіндикаційні дослідження в межах заплавних ландшафтів басейну р. Гуків. Встановлено реакцію відповідних фітоіндикаторів на рН ґрунту та вміст гумусу. Дотримуючись методів фітоіндикації, визначено оптимальні ґрунтові умови для вирощування найпоширеніших плодових культур у межах Хотинської височини.
Встановлені критерії оцінки території для цілей садівництва. Розроблений алгоритм оцінки території для оптимального існування плодових культур. В його основі ландшафтний (а) та екологічний (б) принципи:
а – ландшафтний – якісні складові (компоненти ландшафту та їх структурні складові – рельєф (експозиція, крутизна, гіпсометричні рівні), підземні води (глибина залягання першого водоносного горизонту, ступінь загальної мінералізації), мікроклімати, ґрунти (тип, рН, кількість гумусу, змитість, механічний склад);
б – екологічний – кількісні (межі толерантності природного середовища, в нашому випадку компонентів ландшафту – їхні абіотичні та біотичні складові). Проведена комплексна оцінка території по шести категоріях сприятливості:
1 – дуже несприятливі – до 22б;
2 – несприятливі – 23–33 б;
3 – слабко сприятливі – 34–44 б;
4 – сприятливі – 45–55 б;
5 – дуже сприятливі – 56–66 б;
6 – надзвичайно сприятливі – 67 і більше балів.
