Давно не було дощу? Ця фраза може набути різного інтонаційного змісту посеред літа залежно від обставин чи вашого заняття.

11 років тому у цей час над Північною Італією почав формуватися молодий циклон, що за дві доби досяг регіону Чорного моря. Заблокований на сході та півночі антициклоном, він став малорухомим баричним утвором, що разом із системою фронтів тривалий час був активним над півднем України. Підживлюючись теплими вологими повітряними масами з Чорного моря та холодним повітрям з півночі, циклон неодноразово набував нової сили над західним регіоном. Дуже сильні дощі призвели до катастрофічного підвищення рівнів води на карпатських ріках, підйому ґрунтових вод та накопичення в низинах стічних вод. Збитки перевищили 15 млн. грн.

В період з 19 по 30 червня на низькогірних метеостанціях і гідропостах зафіксовані двох-трьохмісячні суми опадів. Така їх тривалість зумовила перенасичення ґрунтів водою, через що активізувалися зсуви ґрунтів та дестабілізація тріщин гірських порід в селенебезпечних, гірських районах області.

2010 рік став одним із найнебезпечніших з точки зору катастрофічних повеней у Центрально-Східній Європі. У травні-червні зафіксували найсильніші паводки як у Центральній, так і Східній Європі: Польщі, Австрії, Чехії, Німеччині, Угорщині, Словаччині, Сербії, Україні, Словенії, Боснії, Герцеговині, Чорногорії, Хорватії, Румунії.

10 років потому, минулого року за даними Українського гідрометцентру, протягом 23–24 червня у Карпатському регіоні випало 200–235 мм опадів. До того ж, половина з них відбулася локально протягом трьох годин (для порівняння у Чернівцях пересічно за рік фіксують 650 мм опадів).

Проте паводок 23–24 червня 2020 року по рівнях затоплення не перевищив ще один дощовий 2008 рік, але вже цього року зони затоплення паводковими водами значно більші ніж у 2008 році.

Цікаво, що такі катастрофічні історії занотовані і відбиті у будові річкових долин та природних пошкодженнях лісів і схилів майже у кожному десятиріччі. Певна циклічність таких максимумів зволоження, як і термічних умов неодноразово підтверджена авторитетними дослідженнями у Карпатському регіоні.

Ще одна типова риса розподілу опадів – сезонність, що пов’язана з повторюваністю та активізацією певних циркуляційних процесів на тлі загального сезонного прогрівання атмосфери. Прогрітий приземний шар повітря стає сприятливим середовищем для безперервного вологообігу. Тому у теплий період року, зокрема в літній період активізуються процеси конвекції та місцевого формування циклонів.

Українські Карпати додають динамічності розвитку подій із опадами, підхоплюючи та істотно підсилюючи тепло і вологу, що найчастіше надходять з Атлантики і Середземного моря. Циклони при цьому стають провідниками вертикального та горизонтального переносу тепла і вологи, що посилюється на гірських схилах завдяки бар’єрному впливу гір. Такий вплив відбивається і на суміжні простори. Тому зазвичай екстремальні величини опадів в Українських Карпатах за умов атлантичних циклонів фіксуються не на найвищих хребтах, а на деякій відстані від них – за десятки, а то й сотні кілометрів від передових хребтів (у Буковинських Карпатах скажімо у підгір’ї). За умови південних, південно-західних вітрів максимальні опади спостерігаються у внутрішньогірських районах, (наприклад у Внутрішніх Горганах) де пересічно за рік випадає найбільше опадів – понад 1700 мм за рік. До таких дощових районів належать верхів’я Тиси та Білого Черемошу.

А тепер повернемось до сезонності і драматичних зливових подій червня, які ніяк не можуть сприйнятись природними і типовими. Циркуляційні умови Українських Карпат сприяють формуванню максимуму опадів у холодний період року на південно-західному макросхилі, або простіше кажучи – Закарпатському регіоні, а у теплий період на північно-східних схилах Скибових Карпат і Передкарпатті. От і маємо в червні–липні, а інколи у травні дощі із шаром опадів понад 100 мм, що спричиняють паводки катастрофічного характеру в басейні Дністра, Прута і Сірету. Влітку через накопичення істотної кількості теплової енергії значної ваги набувають так звані внутрішньомасові опади, чому сприяють гірські масиви та активна конвекція. Частота таких опадів влітку спостерігається у 2–5 разів більше, ніж затяжних фронтальних. Для прикладу, минулого тижня цифрова метеостанція на території університету за одну годинну зафіксувала зливу такого типу із шаром опадів у 17 мм.

Тому ще одною характерною рисою розподілу опадів у Карпатському регіоні є їхній зливовий характер у теплий, чи навіть літній період року і значно більша повторюваність довготривалих дощових періодів в осінньо-зимовий період. Загалом метеорологічні записи свідчать, що максимум опадів упродовж останніх 50 років типово припадав на липень, упродовж останніх 30 років, можливо внаслідок фази потепління, на червень, а останніми найтеплішими роками взагалі він спостерігався у травні.

І, можливо, ще одна злива у червні зіпсувала вам чергові плани вихідного дня, але, хтозна, мабуть такої рясної вологи Карпати чекали з десяток років, щоб потім подарувати нам налитий сонцем краєвид зелених Карпат.

А я прощаюсь з вами з побажаннями позитивних імпресій від витворів художниці погоди.

Візуалізація статті нижче: