Галілео Галілей народився в італійському місті Піза. Він був старшим сином талановитого музиканта і теоретика музики Вінченцо Галілея. Інтерес до науки в хлопчика пробудився, коли батько продемонстрував йому математичний зв’язок між струною лютні і нотою, яку вона видавала.

У 17 років Галілей вступив до Пізанського університету, щоб вивчати медицину, а пізніше, майбутній вчений, зацікавився математикою. За легендою, юнака захопили закони руху, коли він дивився на люстру в Пізанському кафедральному соборі. Галілей вияснив, що час, за який маятник розкачується в одну сторону, а потім повертається в попереднє положення (період), не залежить від відстані, яку він долає (амплітуда).

Галілей також продемонстрував, що сила тяжіння однаково діє на тіла, незалежно від їхньої маси, засікаючи час і скочуючи по нахиленій поверхні гарматні ядра різного розміру. Дані, які він отримав, суперечили вченню Арістотеля, який стверджував, що важчі предмети падають швидше легких.

Галілео Галілей і його демонстрація роботи сили тяжіння

Галілей також продемонстрував, що сила тяжіння однаково діє на тіла, незалежно від їхньої маси, засікаючи час і скочуючи по нахиленій поверхні гарматні ядра різного розміру

Про ці та інші експерименти Галілей написав в своїй праці De Motu («Про рух»). У 1592 році він став професором математики в Падуанському університеті і продовжив займатися науковими пошуками. Галілей використав свої знання для практичних цілей, наприклад, створення термоскопа, компаса, водяного насоса, мікроскопа й багатьох інших речей.

De Motu («Про рух»)

Праця в якій описані найважливіші експерименти Галілео Галілея

Та знаменитим Галілея зробило його вдосконалення телескопа. У 1609 році вчений приступив до розробки власного телескопа. Його третя модель збільшувала об’єкт спостереження майже в 32 рази.

Галілей вивчив лінію на Місяці, яка розділяла місячний день від місячної ночі (термінатор), і дійшов висновку, що більш світлі ділянки супутника мають рельєф, оскільки відкидають тіні, а темні – плоскі, бо у них тіні відсутні. Підсумовуючи, вчений стверджував, що на Місяці є рівнини й гори, к на Землі.

Галілеєві зарисовки Місяця

Галілей вивчив лінію на Місяці, яка розділяла місячний день від місячної ночі (термінатор), і дійшов висновку, що більш світлі ділянки супутника мають рельєф, оскільки відкидають тіні, а темні – плоскі, бо у них тіні відсутні

Пізніше Галілей розпочав спостереження Юпітера і помітив ти (пізніше чотири) «зірочки». Він зробив правильне припущення, що це не що інше, як місяці Юпітера (тепер їх називають Галілеєвими супутниками), які обертаються навколо планети. Сатурн виявився для вченого більш складною загадкою – те, що нагадувало йому ручки чашки, Галілей сприйняв як двох «компаньйонів» планети.

Галілео Галілей спостерігає Юпітер

Знаменитим Галілея зробило його вдосконалення телескопа. У 1609 році вчений приступив до розробки власного телескопа. Його третя модель збільшувала об’єкт спостереження майже в 32 рази

Галілей був одним з тих, хто вперше спостерігав сонячні плями, які, як ми тепер знаємо, являють собою більш холодні, «неспокійні» ділянки на поверхні Сонця. Це явище також суперечило твердженню Арістотеля про ідеальність небесних тіл. Галілео також підтвердив, що Венера проходить таку ж низку фаз, що і наш Місяць.

Вчений зайшов на небезпечний шлях – його спостереження доводили правоту ідей польського астронома Миколая Коперника. По мірі обертання Венери навколо Сонця різні частини планети відбивали світло, тому на небі Венера з’являлася у вигляді вузького серпа, коли наближалася до Землі, й у вигляді диска, коли віддалялася. Це суперечило геліоцентричній ідеї церкви про те, що все обертається навколо Землі в центрі Всесвіту.

Скептики, які піддали сумніву теорію Коперника, міркували так: якщо всі планети подібні на Землю, чому у них немає супутників? Тепер Галілей знав, що як мінімум у ще однієї планети – Юпітера – вони були. Вчений був відданим католиком, однак не міг ігнорувати очевидні докази.

В 1623 році вибрали нового папу, Урбана 8, який вирізнявся більш широкими поглядами, і Галілею дозволили обговорити ідею Коперника як математичну концепцію при умові, що вчений з однакову увагу приділить обом ідеям. Однак у своїй наступній праці «Діалог про дві головні системи світу» (1632 рік) вчений відкрито віддав перевагу геліоцентричним поглядам.

Під загрозою смертної кари Галілей відрікся від цієї ідеї. Всі його роботи піддалися церквою забороні, а самого вченого до кінця життя помістили під домашній арешт. Йому дозволяли лише міняти місце проживання, щоб мати можливість знаходитися поближче до лікарів, які рятували його від прогресуючої сліпоти.

І лише у 20 столітті папа Іван Павло ІІ офіційно признав 350-річну помилку церкви по відношенню до Галілея.

Візуалізація статті нижче: