Поняття про екологічні системи – одне з основних вчень про біосферу. Бельгійський учений П. Дювіньо дав таке визначення екосистемі: «Функціональна система, що включає у собі сукупність живих істот та їх довкілля, називається екологічною системою». Екосистема зазвичай є складною єдністю взаємодіючих між собою рослин і тварин, що існують у певних умовах зовнішнього середовища. Біосферу Землі можна розглядати як сукупність всіх екосистем, між якими існують різні взаємодії. Отже, під терміном «екосистема» маються на увазі, по-перше, наземні екосистеми у вигляді природних ландшафтів та їх частин; по-друге, водні екосистеми річок, озер, морів. Довгий час поняття «природний ландшафт» було суто описовим. Потім у нього почали…
Найактивніша речовина в біосфері – жива речовина. Кількість живої речовини у біосфері дуже невелика порівняно з неживою, неорганічною речовиною. Однак саме жива речовина відіграла вирішальну роль у формуванні сучасної біосфери, оскільки вона щорічно відтворює близько 10% своєї загальної маси. Ця маса створюється, перетворюється та розкладається. Перебуваючи у постійному кругообігу, жива речовина залучає до цього кругообігу великі маси мінеральних речовин, які виявляються біогенними, оскільки «народжені життям». Не тільки загальний біологічний кругообіг в цілому, а й кругообіги окремих хімічних елементів, будучи вкрай швидкими і мобільними, відіграють вирішальну роль у всій динаміці біосфери. Основні з них: кругообіг кисню, вуглецю, азоту. Всі біогенні кругообіги…
Сучасна структура біосфери та межі проживання сучасних організмів сформувалися не відразу. Вони результат довгої історії Землі, починаючи від її виникнення і до сучасного стану. Докази розвитку біосфери численні та беззаперечні. Це, перш за все, викопні залишки давніх організмів. Вивчаючи такі залишки, вчені вже давно встановили головні етапи – ери та періоди – в історії розвитку рослинного покриву та тваринного населення Землі. Ці дані стали основою загальноприйнятої геологічної хронологічної шкали. У найдавніші архейську і протерозойську ери життя було представлено найпримітивнішими, нижчими формами (рис. 1). Ерою палеозою (тобто стародавнього життя) називають геологічний час, коли існували вже різноманітні організми в морі, а на…
Біосфера – це земний простір, в якому існує життя. Які ж межі цього простору? За теорією академіка В.І. Вернадського, верхня та нижня межі біосфери визначаються факторами земного середовища, які уможливлюють або лімітують існування живих організмів. Верхньою межею біосфери Вернадський вважав озоновий екран – шар озону в атмосфері, розташований в середньому на висоті 20 км від Землі. Озоновий екран затримує більшу частину ультрафіолетового випромінювання Сонця, що згубно діє на живі організми. Нижня межа біосфери, за вченням Вернадського, проходить на глибині 3–3,5 км нижче поверхні земної кори. Вона визначається такою температурою земних надр, за якої життя неможливе. За таку межу Вернадський прийняв…
Що таке біосфера? Майже сто років тому видатний вчений академік Володимир Іванович Вернадський створив вчення про біосферу. Але саме поняття, а також термін «біосфера» належать не Вернадському. Знаменитий австрійський геолог Зюсс набагато раніше назвав оболонку Землі, населену живими організмами («біо» грецькою – «живе»). На думку Вернадського, Зюсс висловив «нове, дуже велике емпіричне узагальнення, всіх наслідків якого він не передбачав». У 1924-1926 pp. Вернадський опублікував свої перші праці про біосферу. В них він дав пояснення різноманітним фактам, спостереженням природи, намітив шляхи подальших досліджень. Вчений узагальнив усе це, і в результаті виникло цілісне вчення про біосферу. Сутність своєї концепції Вернадський пояснив так:…
Веселка – це оптичне явище, яке виникає в атмосфері і має вигляд різнобарвної дуги на небосхилі. Спостерігається вона в тих випадках, коли сонячні промені освітлюють завісу дощу, розташовану на протилежній Сонцю стороні неба. Веселка спостерігається осторонь, протилежною Сонцю, на тлі дощових хмар або дощу. Різнобарвна дуга зазвичай знаходиться від спостерігача на відстані 1-2 км, а іноді її можна спостерігати на відстані 2-3 м на тлі водяних крапель, утворених фонтанами або розпилювачами води. У 1637 році знаменитий французький філософ і вчений Декарт дав математичну теорію веселки, засновану на ламанні світла Згодом ця теорія була доповнена Ньютоном на підставі його дослідів по…
Однією з найбільш вражаючих форм рельєфу у світі є каньйон річки Колорадо. Незважаючи на те, що Гранд-Каньйон не є найбільшим чи найглибшим каньйоном у світі, проте, його щорічно відвідує більше 2 мільйонів людей з усього світу. У 1979 році каньйон річки Колорадо ввійшов до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Каньйон річки Колорадо знаходиться на північному заході штату Аризона, він сформувався внаслідок розмиття плато Колорадо в межах середньої течії однойменної річки і є одним з найглибших каньйонів світу. Його довжина – 466 м., а максимальна глибина 1600 м., швидкість течії річки в межах каньйону складає до 25 км/год. Значну висоту має і поверхня…
Геоморфологічні особливості западини Ель-Гор за картосхемами, створеними із застосуванням ГІС-інструментарію (звіт з практичного курсу дисципліни "Регіональна геоморфологія") Поетапна побудова картосхеми рельєфу западини Ель-Гор за допомогою програмного забезпечення QGIS : 1. Ознайомлення з інтерфейсом QGIS, після завантаження та встановлення програмного забезпечення для виконання практичної роботи. 2. На ПК завантажуємо SRTM відповідно до варіанту. Розмір 5*5 градусів, формат – Geo TIFF. Розпаковуємо архів – зображення у форматі *tif переміщуємо у відкрите вікно QGIS. 3. Створюємо картосхему відмивки, або «тіньового рельєфу» для кожної основи. 4. Створюємо карту рельєфу території обравши градієнт wiki-schwarzwald та відкоригувавши кольорову гамму та значення шкали висот. Було обрано мінімальне…
Є головним породоутворюючим мінералом, коштовним та технічним каменем. Завдяки своїм фізичним властивостям стійкий до механічного та хімічного вивітрювання (розчиняється лише в плавиковій кислоті), а тому є найрозповсюдженішим мінералом на Землі. Як породоутворюючий мінерал зустрічається, як правило, тільки мутний, молочний або жильний кварц. Твердість за шкалою Мооса – 7, густина – 2,6, блиск може бути скляний або масний, колір риски – білий, злам – раковистий або занозистий, спайність відсутня. Кристали кварцу утворюють тригональну сингонію, зазвичай стовпчасті, мають форму шестигранної призми з ромбоедрами на кінцях граней. Інколи, дрібні кристали («діаманти») мають псевдобіпірамідальний вигляд. Найбільші родовища: гори Фіхтель (Німеччина), Альпи, Урал, Бразилія, о.…
Береги, незважаючи на всю їх зовнішню різноманітність, можна розділити на два основних типи. Для першого типу берега характерний крутий схил (обрив), перед яким часто простягається вузька смужка пляжу. Пляж складений валунами, галькою, мушлями або піском. На гористих узбережжях, густо порізаних річковими долинами, суша по лінії обриву обрізана немов ножем. На обриві часто спостерігаються свіжі зрізи гірських порід. Шари гірських порід іноді залягають рівними горизонтальними пластами, досить часто інтенсивно зігнуті в складки. Такі обриви можна бачити, наприклад, на Кавказькому узбережжі Чорного моря і в Криму. Там, де до моря «спускаються» гори, стрімкий берег є ніби їх природним продовженням. Але там, де…