Зміст книги відповідає програмі курсу агрокліматології, що читається в Одеському гідрометеорологічному інституті. Книга знайомить студентів з сучасними досягненнями агрокліматології в області сільськогосподарської оцінки клімату, з кліматичної оцінкою небезпечних агрометеорологічних явищ, принципами агрокліматичного районування, проблемою агрокліматичних ресурсів та рядом інших важливих питань. Вважаючи зв’язок агрокліматології з багатьма спорідненими і суміжними науками (загальною кліматологією, фізіологією рослин, рослинництвом тощо) досить тісним, автори прагнули створити такий посібник, який в певних межах враховував б досягнення цих наук. Тому пропонована книга може бути використана як навчальний посібник студентами не лише гідрометеорологічних, але і сільськогосподарських вузів. Ця книга є першою спробою систематизувати сучасні знання в області агрокліматології, тому її слід вважати корисною і для практиків, пов’язаних зі сферою сільськогосподарського виробництва. Автори приносять глибоку подяку академіку Ф.Ф. Давітая, доценту Л.П. Серяковій й іншим…

Ці Методичні вказівки є практичним посібником, яким належить керуватися при організації та проведенні авіаційних спостережень за поширенням і розподілом різних видів забруднень на поверхні морів, озер, річок і водосховищ. Організація та регулярне проведення авіаційних спостережень дозволить систематично стежити за просторово-часовим ходом процесів забруднення і самоочищення водних об’єктів, включаючи і ті з них, які недоступні або важкодоступні для берегових і корабельних спостережень. Матеріали, одержувані в процесі виконання авіаційних зйомок, є цінним доповненням до результатів гідрохімічних і гідробіологічних спостережень, проведених на прибережних станціях і кораблях. Метод авіаційних зйомок може бути ефективно використаний і для виконання функцій контролю за забрудненням водних об’єктів і отримання екстреної інформації про різкі зміни рівня забруднень. З його допомогою легко виявити появу нових вогнищ забруднень, контролювати роботу очисних споруд, обстежувати аварійні розливи нафтопродуктів…

Білого ведмедя вважають живим символом Арктики. У світі за оцінками фахівців налічують від 22 до 31 тис цих тварин. Білі ведмеді чудово пристосовані до життя в Арктиці. Вони надзвичайно витривалі – можуть швидко долати значні відстані, розвиваючи швидкість до 40 км/годину, але зазвичай вони пересуваються зі швидкістю від 3 до 6,5 км/год. Їхні стопи, за винятком чорних подушечок на підошві, покриті хутром, що надає більшої стійкості під час руху по кризі. Коли білий ведмідь іде по крижині, його лапи зігнуті, а кігті направлені до середини. Завдяки такій ході цей великий звір може утримувати рівновагу та не ковзатися. По гладеньких і ковзких схилах ведмідь з’їжджає вниз на животі, гальмуючи розпластаними задніми лапами. Ареал білого ведмедя циркумполярний – охоплює південні частини Північного Льодовитого океану та його узбережжя.…

Девонський період (девон) – четвертий геологічний період палеозойської ери тривалістю близько 55 млн років. Почався 419,2 ± 3,2 млн років тому, а закінчився 358,9 ± 0,4 млн років тому. У девоні виділяють три епохи: Верхня, Середня і Нижня. Тектоніка Ранньодевонська епоха була вираженою геократичною епохою. На її протязі завершилися каледонські тектонічні рухи. Розпочалися значні регресії моря, що підсилювалися значними підняттями. Їхнім наслідком була інтенсифікація денудації суходолу, особливо у найбільш прогнутих ділянках платформ – наприклад на озерно-алювіальних внутрішньоматерикових низовинах або в межах великих дельт річок, де у великому обсязі відбувалося накопичення уламкових відкладів різної розмірності. Великі простори Північноамериканського і Східноєвропейського континентів займали мілководні моря з максимальною глибиною не більше 400 м. На завершальній стадії каледонського горотворення у результаті диференціації тектонічних рухів, а також їх значної амплітуди,…

Силурійський період (силур) – третій геологічний період палеозойської ери тривалістю близько 42 млн років. Почався 443,8 ± 1,5 млн років тому, а закінчився 419,2 ± 3,2 млн років тому. У силурі виділяють чотири епохи: Лландоверійську, Венлокську, Лудловську і Пржидолську. Тектоніка Характерна особливість силурійського періоду – поступове опускання суші під воду. Моря розмивали більшість щойно сформованих гірських масивів і затопили величезні площі. Повільне занурення суші і опускання дна океану призвели до накопичення осадових порід-мергелів, пісковиків, доломітів, граптолітових сланців, брахіоподових і коралових вапняків. Гігантський суперконтинент Гондвана (якому судилося розділитися сотні мільйонів років тому на Антарктиду, Австралію, Африку і Південну Америку) поступово перемістився у південну півкулю, в той час як менший континент Лаврентія (майбутня Північна Америка) зайняв екватор. В кінці силуру відбуваються горотворні процеси, завдяки яким сформувалися Скандинавські…

Гліцинія (Wisteria) – рід рослин сімейства Бобові. Назву зареєстровано англійським ботаніком і зоологом Томасом Наттеллом (1786–1859) і походить від прізвища американського професора анатомії Пенсільванського університету Каспара Вістара, (1761–1818). Від квітучої гліцинії неможливо відірвати погляд. Вона заповнює простір феєрверком різноманітних кольорів і відтінків – від світло-блакитних і ніжно-рожевих, до інтенсивно-фіолетових і кремово-білих, в які забарвлені суцвіття у формі довгих ефектних грон, рясним водоспадом спадаючих вниз. Коли гліцинія цвіте, прогулянка серед цього райського виру фарб нагадує чарівний сон, де немає місця, ні смутку, ні печалі. Адже не дарма кажуть, що перебуваючи в її оточенні, ти немов опиняєшся в раю. У перекладі з грецької мови назва цієї рослини означає «солодкий». Вона дійсно протягом усього етапу цвітіння наповнює навколишнє повітря приємним солодким ароматом. Ця рослина - одна з найкрасивіших…

Ордовицький період (ордовик) – другий геологічний період палеозойської ери тривалістю близько 42 млн років. Почався 485,4 ± 1,9 млн років тому, а закінчився 443,8 ± 1,5 млн років тому. В ордовику виділяють три епохи: Нижню, Середню і Верхню. Тектоніка В ордовицькому періоді розміри багатьох континентів і їхнє положення на земній сфері зазнали істотних змін. Лише Гондвана в ранньому і середньому ордовику зберегла колишні розміри і приблизно те ж розташування. Як і раніше, існували два великих океани – палео-Атлантичний і палео-Азіатський. У порівнянні з кембрієм збільшилися площі епіконтінентальних морів, які розташовувалися на території сучасної Австралії і Південної Америки. У північній півкулі відбувалися зближення Сибірського і Китайського континентів, тимчасове замикання у південній частині палео-Атлантичного океану і формування океану палео-Тетіс. Останній відділяв молоду Лавразію від Гондвани. У пізньому…

Кембрійський період (кембрій) – перший геологічний період палеозойської ери і фанерозойського еону загалом. Почався 541,0 ± 1,0 млн років тому, а закінчився 485,4 ± 1,9 млн років тому. Отже, кембрій тривав приблизно 56 млн років У кембрії виділяють чотири епохи: Тереновіанську, Епоху 2, Мяолінгіанську або Епоху 3 і Фуронгійську. Тектоніка На початку кембрійського періоду існував один-єдиний величезний континент, якому вчені дали назву Пангея, що з грецького перекладається як «вся земля». З часом Пангея розпалася на частини, які стали основою сучасних континентів. Наприкінці кембрійського періоду Пангея поділилася на два надконтиненти: Лаврентію у Північній півкулі та Гондвану у Південній. Простір між двома гігантськими континентами був зайнятий морем Тетіс. У кембрії існували два великих океани – палео-Атлантичний і палео-Азіатський, в центральних частинах яких розташовувалися серединно-океанічні хребти. Велика частина…

Протерозой (з грецької (proteros) – перший, старший і (zoe) – життя) – найтриваліший геологічний еон, наступний після архею. Так, нижньою межею протерозою вважають час 2,5 млрд років тому. Верхньою – 541 млн років тому ± 1 млн. За сучасними уявленнями через низку еволюційних змін і подій протерозой поділений на 3 періоди: палеопротерозой, мезопротерозой і неопротерозой. Тектоніка Протягом протерозойського еону продовжували формуватися ядра континентів з фрагментів найдавніших протоконтинентів – кратонів. Зокрема під час палеопротерозою сформувалися значні частини щитів Індії, Північного Китаю і Південної Америки. Так, найдавніше ядро Південної Америки – так званий амазонський кратон, займає майже всю північну і центральну частину Бразилії з прилеглими регіонами Венесуели, Гайани і Сурінаму. На схід від амазонського кратону збереглися фрагменти архейського щита. Ядро континентальної частини Європи також сформувалося під час…

Архей (з грецької (archios) – стародавній) – геологічний еон, який передує протерозою. Верхньою межею архею прийнято вважати час близько 2,5 млрд років тому (±100 млн), нижньою – 3,8–4 млрд років тому. Розпливчастість нижньої межі архею пояснюється 2-ма підходами щодо її визначення. За першим – вона відзначена появою найдавніших організмів, близько 3,8 млрд років тому. Згідно з другою – нижньою межею слід вважати остаточне формування земної кори та гідросфери у попередньому еоні – Катархеї, про який йшлося у випуску «Яким був догеологічний етап розвитку Землі». Загалом архей тривав приблизно 1,5 млрд років. Архей, за сучасними уявленнями, поділяється на 4 періоди: еоархей, палеоархей, мезоархей та неоархей, які виділені лише хронологічно. Еоархей – нижній період архейського еону, що охоплює часовий інтервал від 4-х до 3,6  мільярда років тому.…