Коротка історія досліджень космосу сповнена кумедних, а іноді і невеселих подій, непорозумінь і несподіваних відкриттів. Поступово виник якийсь фольклор, яким фахівці обмінюються під час зустрічей. Часто він пов’язаний з несподіванками в поведінці космічних апаратів. Недарма в колах дослідників космосу народилася напівжартівливе, напівсерйозне формулювання закону Мерфі-Чізехолма: «Все, що може зіпсуватися, – псується. Все, що не може зіпсуватися, псується теж». Одна з суто наукових статей в журналі «Science» так і починалася: «Відповідно до закону Мерфі...» Але на щастя, буває і навпаки. Випадок, про який ми розповімо, швидше відноситься до такого дивного везіння. Важко сказати, скільки тут правди, але наукова канва цієї історії цілком достовірна. Точному знанню положення космічного апарату біля далекої від Землі планети сприяють не лише засоби радіонавігації, а й передані апаратом телевізійні зображення, на яких…

Посада: доцент Науковий ступінь: кандидат географічних наук Поштова скринька: m.proskurnyak@chnu.edu.ua Тематика наукових досліджень: Ландшафтознавча, ландшафтознавчі дослідження сучасних та історичних, природних і культурних, карстових і ерозійних ландшафтів, проблем і напрямів їх збереження. Окрема наукова увага до збереження природної і культурної спадщини ландшафтів міст і містечок Буковини, Поділля та Покуття. Напрямки наукових досліджень: Ландшафтознавство; Ландшафтознавче картографування; Карстологія і карстові ландшафти; Культурне ландшафтознавство. Наукові профілі: Курси, що читає: Ландшафтознавство; Прикладне ландшафтознавство; Географія ґрунтів; Методологічні проблеми природничої географії. Інформація про досягнення у професійній діяльності (відповідно до п.38 ліцензійних умов провадження освітньої діяльності) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20   Додаткова інформація: Закінчив Чернівецький державний університет в 1988 р. Два роки працював інженером картографічної лабораторії кафедри…

Кам’яновугільний період (карбон) – п’ятий геологічний період палеозойської ери тривалістю близько 60 млн років. Почався 358,9 ± 0,4 млн років тому, а закінчився 298,9 ± 0,15 млн років тому. Кам’яновугільний період поділяється на два субперіоди – Міссісіпій і Пенсільваній, в кожному з яких виділяють епохи - нижню, середню і верхню. Тектоніка На початку кам’яновугільного періоду значна частина земної суші була зібрана в два величезних суперматерики: Лавразію на півночі і Гондвану на півдні. Протягом пізнього карбону обидва суперматерики неухильно зближалися один з одним. Цей рух призвів до формування нових гірських ланцюгів, що утворилися по периферії континентів і які були буквально затоплені потоками лави, що виливалася з надр Землі. Клімат помітно охолов, і, поки Гондвана «перепливала» через Південний полюс, планета пережила щонайменше два періоди зледеніння. Впродовж кам’яновугільного…

Існує 3 основних кільця, названих індексами A, B і C. Вони помітні без особливих проблем із Землі. Є і більш слабкі кільця – D, E, F. При детальному огляді у великому розширенні – кілець виявляється безліч. Між кільцями існують щілини, де немає часток. Ту щілину, яку можна побачити в середній телескоп із Землі (між кільцями А і В), названо щілиною Кассіні. У ясні ночі можна побачити навіть менш помітні щілини. Внутрішні частини кілець обертаються швидше за зовнішні. Ширина кілець сягає 400 тис. км, однак їхня товщина не перевищує кількох десятків метрів. Крізь кільця можна побачити зірки, хоча їхнє світло при цьому помітно слабшає. Всі кільця складаються з окремих шматків криги різних розмірів: від пилинок до кількох метрів в поперечнику. Ці частинки рухаються з практично однаковими…

Про роботу геологів існують найрізноманітніші уявлення. Одні вважають їх експедиції мало не приємною прогулянкою, чимось подібною до туристичного походу; інші, уявляючи собі нелегку працю геологів, вважають, що все це компенсується привабливою силою романтики. Чи так це? Звичайно, і якась частка романтики, і постійна спрага новизни ніколи не залишають геолога, але головне не в цьому. Перш за все робота в полі – це цілеспрямована праця дослідника, до того ж нелегка, що вимагає фізичної витривалості і загартування, наполегливості, організованості і терпіння, праця, пов’язана з безліччю незручностей, далеко не звичайних, але завжди цікавих, захоплюючих і які підкорюють геолога назавжди. Кожна робота по-своєму цікава і своєрідна. Професія геолога зазвичай пов’язана з тривалим перебуванням в тайзі або пустелі, серед гірських хребтів або мальовничих долин, в тундрі чи спекотних степах південних…

Вчення про геосистеми зобов’язує нас внести корективи в популяризацію географічних знань і в програми шкільної географії. За кордоном Какела і Хрістоферсон (Kakela, Christopherson, 1972) зробили це лише частково. У нас в країні в шкільній географії і в області енциклопедичних знань це питання поки замовчують. При таких умовах постановка питання про логічні основи вчення про геосистеми, про зміни, з ними пов’язані, в змісті фізичної географії, а також перспективи застосування її даних на практиці видається своєчасною. Автор прагнув хоча б згадати основні (в тому числі невирішені і проблематичні) питання, що стосуються вчення про геосистеми, з тим щоб привернути до них увагу і провізорно намітити абрис перспективної тематики з фізичної географії в її сучасному розумінні. З часів Михайла Ломоносова (1711–1765) й Іммануїла Канта (1724–1804) уявлення про зміст фізичної…

Синій кит – типовий планктоноїд: він харчується численними рачками у верхній товщі моря. У водах Антарктиди кити споживають виключно планктон. Коли одного разу вирішили перевірити вміст шлунка кита, у ньому знайшли 425 кг крилю. У водах Арктики кити харчуються трьома видами рачків. У крижаній воді міститься більше кисню й вуглекислого газу, аніж у теплій, тому й життя в холодних водах часто значно багатше та різноманітніше, ніж у тропічних. Синій кит здатний розвивати швидкість до 50 км/год. Їжу він звичайно заковтує, пірнаючи. На глибині приблизно 500 м може перебувати до двох годин. Щоразу після тривалого перебування на глибині кит повинен виринати, щоб набрати повітря. Потім він повертається на поверхню, у величезних кількостях заковтуючи планктон. Наполовину прикривши пащу, тварина викачує воду, затримуючи поживний планктон в щілинах китового…

Наразі накопичено значний матеріал досліджень, який може бути покладений в основу вчення про географію океану, особливо з точки зору фізичної географії. Це в першу чергу значні матеріали експедиційних досліджень, що проводилися в останні десятиліття різними країнами в найрізноманітніших районах океанів. Вивчалися питання фізики і хімії океану, його геологія і біологія, морська метеорологія тощо. Уявлення про географію океану накопичувалися давно. Вони містили відомості, які надходили від мореплавців і рибалок, про конфігурацію берегів, погоду, течії, льодові явища, глибини і властивості ґрунту, про розподіл риб й інших тварин. Зараз ведуться різнобічні дослідження морів і океанів. Вони включають вивчення дна (розподіл глибин, рельєф, ґрунт), гідрології (температура, солоність вод, течії, прозорість, колір), метеорології, гідрохімії (кисень, біогенні речовини), біології (планктон, бентос, риби). Отже, представляється доцільною і своєчасною постановка питання про створення…

Це перша книга трьохтомної серії, яка висвітлює життя і діяльність п’ятдесяти двох географів, мандрівників та мореплавців. Всі статті про окремих великих людей географічної науки розміщені в хронологічному порядку. Статті побудовано за тезисним принципом – висвітлені лише основні біографічні та професійні віхи видатних географів, мандрівників та мореплавців з розстановкою акцентів на найважливіших їхніх здобутках. Видатні вітчизняні географи, мандрівники та мореплавці: У 3-х ч. / За ред. Діброви О.Т. –К.: Державне учбово-педагогічне видавництво «Радянська школа», 1951. – Частина 1. – 188 с. Перейти до повнотекстової версії ЗМІСТ Афанасій Нікітін Єрофей Павлович Хабаров Семен Іванович Дежньов Василь Прончищев Харитон Прокопович і Дмитро Яковлевич Лаптєви Вітус Берінг Олексій Ілліч Чиріков Степан Петрович Крашенінніков Михайло Васильович Ломоносов Григорій Іванович Шеліхов Василь Михайлович Головнін Юрій Федорович Лисянський Іван Федорович Крузенштерн Отто…

Сказання про Атлантиду має вже двотисячоліття. Цій проблемі присвячено тисячі статей і книг, проаналізовані, розібрані і зіставлені найрізноманітніші джерела – історичні, етнічні, зоогеографічні, астрономічні тощо. Але є ще одне важливе джерело, про яке не знали люди давнини. Воно з’явилося зовсім недавно – в останні десятиліття. Це новітні досягнення географії, геології та геофізики, а також археологічні розкопки. В наші дні геологічна наука може досить точно визначити потенційну на Землі руйнівну силу геологічної катастрофи, оконтурити зони, де ті чи інші геологічні катастрофи відбувалися або можливі в майбутньому, оцінити наслідки таких явищ, як падіння космічного тіла, землетрус, виверження вулкана або повінь. Нові фактичні дані, отримані геологами й археологами, змушують переглянути деякі давно сформовані традиційні уявлення про місце знаходження Атлантиди і датою її загибелі. В останні роки проблема Атлантиди…