Найбільший за територією та найпівнічніший штат США в північно-західній частині Північної Америки, що займає півострів Аляска: усю північно-західну частину материка, Алеутські острови й архіпелаг Олександра.

Площа і розташування

Загальна площа — 1 717 855 км²; площа суходолу — 1 478 457 км². Аляска стала 49-м штатом Сполучених Штатів 3 січня 1959 року. У Беринговій протоці розташований морський кордон із російським Чукотським автономним округом. Межує з канадською провінцією Британська Колумбія та територією Юкон. На півночі омивається водами Чукотського моря та моря Бофорта (Північний Льодовитий океан), на півдні та південному заході — водами Тихого океану.

Історія

Першими європейцями, що відвідали Аляску 21 серпня 1732 року, були члени команди бота «Св. Гавриїл» під командуванням геодезиста М. С. Гвоздєва.

Від 9 липня 1799 року до 18 жовтня 1867 року Аляска з прилеглими до неї островами перебувала під управлінням Російсько-американської компанії. Бойові дії на Далекому Сході в період Кримської війни показали повну незахищеність східних земель Російської імперії та особливо Аляски. Щоб не втратити дарма територію, яку неможливо було захистити й освоїти в осяжному майбутньому, було ухвалене рішення про її продаж.

Підписання договору продажу Аляски відбулося 30 березня 1867 року у Вашингтоні. Текст договору був англійською та французькою мовою.

Приблизно в цей час було виявлено золото. Регіон розвивався повільно аж до початку золотої лихоманки на Клондайку у 1896 році. За роки золотої лихоманки на Алясці було видобуто близько 1 000 тонн золота, що в цінах на квітень 2005 року відповідало 13—14 мільярдам доларів.

Географія

Будучи відділеною від решти штатів США територією Канади, Аляска є найбільшим ексклавом у світі. Складається з материкової частини та великого числа островів: архіпелаг Олександра, Алеутські острови, острови Прібилова, острів Кадьяк, острів Святого Лаврентія. Найвіддаленіші з островів Алеутського архіпелагу розташовані у Східній півкулі, тому Аляска одночасно є найсхіднішим, найзахіднішим, а на додаток ще і найпівнічнішим штатом США. Омивається Північним Льодовитим і Тихим океанами. На тихоокеанському узбережжі, більшу частину якого займає затока Аляска — хребет Аляски; внутрішня частина — плато заввишки від 1200 м на сході і до 600 м на заході; переходить в низовину. На півночі — хребет Брукса, за яким розташована Арктична низовина.

Геологія

Геологія Аляски включає докембрійські магматичні та метаморфічні породи, що сформувалися в прибережних террейнах і додалися до західної околиці Північної Америки від палеозою до наших днів. Цей регіон був затоплений протягом більшої частини палеозою та мезозою та сформував великі запаси нафти та газу через тектонічну активність у Північному Льодовитому океані. Протягом плейстоцену Аляска була значною мірою вільною від льоду, що дозволило людям мігрувати до Америки.

Клімат

Клімат у Джуно та на південному сході Аляски морський, а на півночі штату – субарктичний морський. Клімат у Південній Центральній Алясці – субарктичний з коротким та прохолодним літом. Клімат у Внутрішній Алясці можна охарактеризувати як екстремальні.

Природні зони

Області висотної поясності, тундри й лісотундри.

Тундро-болотні грунти

Опади

У внутрішній Алясці часто на рік випадає менше 254 мм опадів.

На північному узбережжі затоки Аляска випадає лр 3810 мм опадів на рік [10] , у західних частинах штату та на півночі півострова Сьюард — менше 250 мм, а в районі між Ділінгхемом та Бетелом середньому близько 2540 мм.

Температура

Найвищі та найнижчі температури штату були зафіксовані у Внутрішній Алясці. Найвища – 37,8 ° C була зафіксована у Форт-Юкон 27 червня 1915 року. Найнижча температура Аляски (-62,2 ° C) була зафіксована в Проспект-Крік 23 січня 1971, що на 0,6 ° C вище, ніж найнижча температура континентальної Північної Америки.