Галактика NGC 6872, також відома як Галактика Кондор, являє собою масивну спіральну галактику дванадцяти цілих семи десятих зоряної величини в напрямку сузір’я Павича і віддалена від Землі на відстань двісті двадцять мільйонів світлових років. Галактика має чітку форму інтегрального знака. Галактика Кондора наразі перебуває в процесі взаємодії з лінзоподібною галактикою IC 4970 чотирнадцяти цілих семи десятих зоряної величини і розташованої на відстані однієї десятої дуги на північ від галактики Кондора.

У січні 2013 року вчені NASA заявили, що галактика Кондора є однією з найбільших коли-небудь виявлених спіральних галактик. На небі вона простягається понад шість хвилин дуги, а реальна її протяжність перевищує 522 000 світлових років, що робить її в п’ять разів більшою за наш Чумацький Шлях. За найскромнішими оцінками галактика Кондора нараховує до 2 трлн. зірок.

У ній також виявлено велику кількість зоряних скупчень. Вік молодих кластерів в галактиці не старше 100-а мільйонів років й абсолютна більшість з них розташована у зовнішній області галактичного диска – в так званих приливних хвостах. Нові зірки формуються у Північному хвості галактики приблизно в п’ять разів частіше, у порівнянні з внутрішніми частинами галактики і в два рази швидше, ніж в Південному хвості.

Дві галактики найбільшого зближення зазнали близько 130-ти мільйонів років тому, що, очевидно, викликало активну фазу зореформування у регіоні вздовж спіральних рукавів більшого компаньйона. Під час зближення галактика IC 4970 проходила вздовж площини спірального диска Кондора, рухаючись у напрямку обертання цієї галактики. У результаті зіткнення і її проходження через один із спіральних рукавів галактики Кондора спричинило його суттєве порушення. Цей сектор містить цілу низку областей формування нових зірок.

Галактики NGC 6872 і IC 4970
Галактики NGC 6872 і IC 4970

Дві галактики найбільшого зближення зазнали близько 130-ти мільйонів років тому, що, очевидно, викликало активну фазу зореформування у регіоні вздовж спіральних рукавів більшого компаньйона

Існує ще одна галактика поблизу Кондора – галактика NGC 6876 десяти цілих семи десятих зоряної величини, що є найяскравішим членом сусідньої групи галактик. Вона вперше виявлена англійським астрономом Джоном Гершелем 27 червня 1835 року і розташована на відстані приблизно 8-ми хвилин дуги на південний схід від Кондора. Передбачається, що ця галактика містить подвійну чорну діру.

Галактика NGC 6876
Галактика NGC 6876

Галактика десяти цілих семи десятих зоряної величини. Є найяскравішим членом сусідньої групи галактик. Вперше виявлена англійським астрономом Джоном Гершелем 27 червня 1835 року

Джон Гершель (1792-1871)
Джон Гершель (1792-1871)

Британський математик, астроном, хімік, фотограф, ботанік, син Вільяма Гершеля

Це зображення складено з даних трьох різних телескопів і демонструє поступове зіткнення між галактиками NGC 6872 і IC 4970. Дані рентгенівського зображення, отримані рентгенівською обсерваторією Chandra, показані у фіолетовому кольорі, дані Spitzer – в червоному, а оптичні дані – зафарбовано в червоний, зелений і синій кольори, і отримані за допомогою Дуже Великого Телескопа телескопа.

Подвійна чорна діра
Подвійна чорна діра

Передбачається, що NGC 6876 містить подвійну чорну діру

Наразі ні в кого не виникає сумнівів, що надмасивні чорні діри існують в центральних частинах більшості галактик. Мало того, що галактики і чорні діри співіснують, вони, безперечно, нерозривно пов’язані у своїй еволюції. Щоб краще зрозуміти ці симбіотичні відносини, вчені звернулися до швидко зростаючих чорних дір – так званих активних галактичних ядер – для їх детального вивчення та отримання відповіді – як вони впливають на їхнє галактичне середовище? Останні дані Chandra і Spitzer демонструють, що IC 4970 – маленька галактика у верхній частині зображення, яка схожа на кокон і повністю занурена в хмари газу і пилу, містить таке ядро.

Це означає, що в поле зору оптичних телескопів, навіть таких як Дуже Великий Телескоп, мало що можна побачити. Однак рентгенівське й інфрачервоне випромінювання легко проникає крізь цю завісу галактичного матеріалу і відкриває спостерігачу справжнє світлове шоу, яке генерується під час «падіння» матеріалу на чорну діру і його нагрівання (на зображеннях цей процес проявляється як яскраве точкове джерело).

Проходження IC 4970 через NGC 6872
Проходження IC 4970 через NGC 6872

Ці дві галактики перебувають у процесі зіткнення, і гравітація IC 4970, ймовірно, перетягає частину внутрішньогалактичних холодних газів з галактики Кондора

Незважаючи на щільну завісу газу і пилу навколо IC 4970, дані Chandra свідчать про те, що в ній все ж таки недостатньо гарячого газу для стимулювання росту активного галактичного ядра. Звідки ж відбувається постійне надходження матеріалу для цієї чорної діри? Відповідь вдається відшукати у галактиці Кондора. Адже, як вже зазначалося – ці дві галактики перебувають у процесі зіткнення, і гравітація IC 4970, ймовірно, перетягає частину внутрішньогалактичних холодних газів з галактики Кондора (цей процес ідентифікований Spitzer), забезпечуючи, у такий спосіб, нове паливо для гігантської чорної діри.

Візуалізація статті нижче: