Морфологічні властивості ґрунту пов’язані з іншими, зокрема, хімічними і фізичними. Дуже важливою властивістю ґрунту є його щільність. Оптимальною вважається щільність близько 1 г/см3. Якщо ж вона сягає величини 1,4 г/см3, то коріння рослин погано проникає у цей шар ґрунту і він залишається без коріння. Саме тому не можна обмежувати ґрунт лише глибиною поширення коріння рослин, проте використовувати цю ознаку для оцінки та виділення ґрунтів все ж таки треба.
Кожен горизонт ґрунтів характеризується структурою та гранулометричним складом (поєднанням ґрунтових частинок різного розміру). Гранулометричний склад впливає на водний режим ґрунтів, характер руху води у них тощо (рис. 1).
Хімічні властивості ґрунтів насамперед визначаються мінералогічним складом і значною мірою глинистими мінералами, гумусом, складом та кількістю обмінних катіонів (кальцій, натрій, магній, алюміній, водень) – тих, які легко обмінюються у ґрунті при взаємодії з розчинами, що містять надлишок інших катіонів. Ці катіони регулюють рівень кислотності ґрунтів, рухливих, доступних поживних речовин, таких як калій, фосфор, азот.
Всі ці властивості характеризують ґрунт і багато в чому зближують його з гірською породою. Але будова, гумусовий шар, особливе поєднання всіх горизонтів відрізняють ґрунт від гірської породи. У ґрунт постійно надходить органічна речовина – залишки рослин і тварин, продукти їхньої життєдіяльності тощо. У ґрунті вирує життя. Ґрунт існує, поки на ньому ростуть рослини, мешкають ґрунтові тварини, функціонують мікроорганізми тощо (рис. 2).
На основі: Карпачевский, Л.О. (1989). Жизнь почвы. Москва : Знание, 64.