Материк Євразія – найбільший масив суші на Землі, де живе більше половини її населення, омивають чотири океани – Північний Льодовитий, Атлантичний, Тихий та Індійський. Материк розташований між екватором і 77° пн. ш., його крайні точки – мис Челюскін (77° 43′ пн. ш.), мис Піай (1° 16′ пн. ш.), мис Рока (9° 34′ з. д.), мис Дежньова (169° 40′ з. д.); найбільша протяжність із півночі на південь – 8 тис. км, із заходу на схід – 16 тис. км. Деякі острови, що належать до Євразії, розташовані на великій відстані від неї. Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа та Північна Земля заходять за 80° пн. ш., острови Малайського архіпелагу простягаються у південну півкулю до 11° пд. ш. Азорські острови в Атлантичному океані розташовані на 28° з. д. Площа Євразії з островами – 53,4 млн км2, у тому числі, площа островів – 2,75 млн км2. Величезні розміри материка визначають велику складність та різноманітність його природних умов. У межах Євразії розташовані дві частини світу – Європа та Азія.

Уявлення про Європу й Азію як про різні частини світу склалося в давнину, значно раніше, ніж сформувалися географічні уявлення про справжні розміри і контури всього материка загалом. Тому довгий час існувало поняття про Європу й Азію не тільки як про різні частини світу, але і як про різні материки. Це поняття, що підкріплюється контрастами в природних умовах Європи та Азії, було сприйнято та підтримувалося багатьма географами. Однак якщо називати материками великі ділянки суші, оточені з усіх боків або майже з усіх боків водами Світового океану, Європу та Азію можна розглядати лише як єдиний материк. Розподіл його на частини світу має під собою не фізико-географічну, а історичну основу і передусім зумовлено тим, що уявлення про частини склалося у людства значно раніше, ніж уявлення про ціле. Цим пояснюється і те, що назва найбільшого материка Землі – Євразія – складається з назв двох частин світу, що розташовані в його межах (рис. 1).

Європа та Азія (межа)
Рис. 1. Європа та Азія (межа)

Існує декілька варіантів поділу. За найпоширенішим варіантом, межа проходить Північним Льодовитим океаном, Карським морем, східним схилом Уральських гір, річкою Емба, північним узбережжям Каспійського моря і Кумо-Маницькою западиною. Далі Азію і Європу розділяють Азовське море, Керченська протока, Чорне море, протока Босфор, Мармурове море, протока Дарданелли, Егейське і Середземне моря.

Океани і моря, глибоко врізаючись у материк, розчленовують його околиці, особливо на заході та півдні. Але через величезні розміри Євразії її внутрішні частини віддалені від морів та океанів на тисячі кілометрів. Це посилює різкість природних контрастів у межах материка. Найвужча і глибоко розчленована морями західна частина Євразії. Тут найбільша відстань від моря становить лише 600 км. На схід материк розширюється. В азіатській частині на долю островів і півостровів припадає менше 1/4 від загальної площі.

Із заходу на схід змінюється і характер поверхні материка. На зміну розчленованому рельєфу Західної Європи приходять великі простори Східноєвропейської, Західносибірської, Туранської рівнин та Середньосибірського плоскогір’я. Пояс гірських споруд, що простягається через усю південну частину Євразії від Атлантичного до Тихого океану, у напрямі із заходу на схід, стає дедалі потужнішим і високим, досягаючи найбільших висот Землі в межах Гімалаїв і Тибетського нагір’я.

У західній та південній частинах Євразії переважає субширотне простягання основних орографічних елементів, у середній частині материка і особливо на сході воно змінюється субмеридіональним. Отже, орографія сприяє проникненню в глиб материка впливів Атлантичного і Північного Льодовитого океанів, тоді як від впливів Тихого та Індійського океанів внутрішні частини Євразії відокремлені гірськими підняттями.

Джомолунгма, Сагарматха, або Еверест
Рис. 2. Джомолунгма, Сагарматха, або Еверест

Найвища вершина земної кулі, розташована в Гімалаях на кордоні Китаю і Непалу. Її висота становить 8848,86 метра над рівнем моря

Величезні розміри Євразії, складність її будови та рельєфу, положення між приполярними та приекваторіальними широтами, різний ступінь впливу океанів створюють істотну різноманітність зональних особливостей природи та значні відмінності у прояві закону географічної зональності. У Євразії поширені безплідні арктичні пустелі та вологі екваторіальні ліси; великі простори зайняті безстічними територіями, де майже не буває дощів, а на таких же великих площах місцеве населення страждає від надлишку вологи. Для Євразії характерні найбільші для Землі контрасти температур і висот. У її межах розташовані найвища гірська вершина (рис. 2) і найглибша суха депресія земної кулі (рис. 3). Унікальні розміри Євразії та складність природних умов – головна її особливість, її своєрідність, основна відмінність від інших материків. Це ускладнює, але водночас робить цікавим її вивчення.

Мертве море
Рис. 3. Мертве море

Найнижча точка на планеті, розташована на 420 метрів нижче рівня моря

На основі: Власова, Т.В. (1986). Физическая география материков (с прилегающими частями океанов). Часть 1. Евразия, Северная Америка : Учебник. Москва : Просвещение 417.