Якщо за межі тропічного поясу Світового океану прийняти тропіки Рака і Козерога, то він простягатиметься з півночі на південь приблизно на 47°, або 2820 морських миль (5220 км). Пояс охоплює широкою смугою всю земну кулю, перериваючись лише материками. Площа океану в його межах становить 153 млн км2. Це більше площі всіх материків (включаючи Антарктиду) та островів, разом узятих. Зазвичай на географічних картах Світовий океан зображується у проекції Меркатора. Ця проекція не рівновелика, розміри всіх об’єктів у низьких широтах сильно зменшено. Правильне співвідношення площ зберігається лише на глобусах і картах рівновеликих проекцій.

Води тропічного поясу розділені материками на три частини, що входять до Атлантичного, Індійського та Тихого океанів. Сюди повністю або частково належать моря: Індонезії, Карибська та Мексиканська затока, Червоне. Розчленованість акваторії при великій протяжності берегової лінії та складності географії прилеглої суші зумовлює різноманітність природи тропічного поясу. Органічний світ тропіків найдавніший. Тут протягом багатьох геологічних періодів не було істотних змін кліматичних умов. Природа розвивалася протягом десятків мільйонів років без перерв і катастроф.

У тропічному поясі океану спостерігається безліч природних «ландшафтів». Тут – безкраї простори теплих синіх вод і відкриті береги, де гігантські вали океанічних хвиль накочуються на піщані пляжі під зеленими кронами пальм; густі непрохідні зарості мангрів, де зникає межа моря та земної тверді (рис. 1); породжені морем острови – атоли і коралові рифи з їх дивовижним, неповторним життям; прохолодні, зелені, води, що рясніють рибою біля пустельних берегів Перу; задушливо спекотне, надзвичайно солоне Червоне море – це частини великого тропічного поясу Світового океану.

Рис. 1. Зарості мангрів

Біоми солоних берегових екосистем. Мангрові ліси ростуть на узбережжях, де в місцях, захищених від енергії хвиль, скупчуються дрібнодисперсні осадові відклади, часто з високим вмістом органіки

Природа тропіків дає величезний матеріал для досліджень. У тропічному поясі океану відзначаються такі явища, які неможливо спостерігати у водах високих широт, – пасатна циркуляція, розвиток і проходження тропічних ураганів, екваторіальні поверхневі і підповерхневі протитечії, мусони і викликана ними сезонна перебудова течій в океані, масове органогенне осадонакопичення, коралові рифи та атоли, виняткова різноманітність органічного світу. Вивчення цих процесів має велике значення для пізнання не тільки тропічної зони, але і всього Світового океану, а також для вирішення багатьох питань географії, геохімії, геології та біології Землі.

Природа тропічного поясу океану та його ресурси досліджені ще дуже слабко. Гірше, ніж північна, відома тропічна фауна і флора. Більшість посібників і монографій з океанології засновані, здебільшого, на матеріалах вивчення помірних і високих широт. Природа тропічної суші прекрасно описана ще в позаминулому столітті в класичних працях А. Гумбольдта (рис. 2), А. Уоллеса (рис. 3) та ін.

Рис. 2. Александер фон Гумбольдт (1769-1859)

Німецький барон, науковець-енциклопедист, фізик, метеоролог, географ, ботанік, зоолог, мандрівник

Рис. 3. Альфред Рассел Уоллес (1823-1913)

Британський натураліст, мандрівник, географ, біолог і антрополог

Інтерес до цієї проблеми зріс ще й тому, що, за даними Організації Об’єднаних Націй, майже половина людства відчуває нестачу в харчових білках тваринного походження (переважно у країнах тропічного поясу). Бракує м’яса, риби, молока. У той же час океан може дати значну кількість високоякісних білків, що містяться в рибі, молюсках, ракоподібних та ін. Значна частина біологічних ресурсів тропічного поясу явно недовикористовується. Однією з причин цього є відносно слабке знання тропічних вод та їх ресурсів.

Межі тропічного поясу було б доречніше не проводити по тропіках Рака і Козерога, а взяти в якості таких ізотерми +20 °С на поверхні води для самого холодного місяця (у північній півкулі – лютий, у південній – серпень). Річ у тім, що ці ізотерми – природні межі поширення багатьох теплолюбних організмів, зокрема рифобудівних коралових поліпів. У тропічному поясі зовсім особливий склад фауни, інші екологічні умови, ніж за його межами. Тут інакше йде осадонакопичення і розвиваються берегові процеси, особлива геологічна будова дна в мілководних районах.

Тропічний пояс океану істотно впливає на природу помірних і високих широт обох півкуль Землі. Він здійснюється двома шляхами – океанічними течіями та атмосферною циркуляцією. У тропічних водах акумулюються величезні запаси тепла. Океанічні течії, що прямують з низьких широт у вищі (система Гольфстриму в Атлантичному океані (рис. 4) і Куросіо в Тихому, аналогічні течії в південній півкулі), переносять величезні кількості тепла. Ті акваторії океану, куди проникають їх води, виявляються значно теплішими, ніж зазвичай води в цих широтах. Відомо, що, незважаючи на високі широти, порти Норвегії, а також Мурманська не замерзають, тоді як розташований значно південніше порт Одеса часто покривається льодом. Кліматичний вплив вод Гольфстриму, які несуть тепло з низьких широт, поширюється на велику площу Західної, Північної та Східної Європи.

Рис. 4. Гольфстрим

Тепла течія в північній частині Атлантичного океану. Разом із північним продовженням у європейському напрямку, Північно-Атлантичною течією, є могутнім теплим океанським потоком

Винесення тропічного повітря у високі широти у різні роки має різну інтенсивність, залежно від ступеня розвитку меридіональної циркуляції в атмосфері. Він визначає інтенсивність надходження в помірні широти полярного та арктичного повітря. З великою впевненістю можна говорити, що справжня тепла «кухня погоди» всієї планети – це тропічний океан, оскільки він є головним акумулятором сонячного тепла на Землі.

Інтерес до вивчення тропічних вод та їх ресурсів істотно збільшився у другій половині ХХ століття. Посилилося міжнародне співробітництво у вивченні океану. У 60-х роках ХХ ст. численні експедиції працювали в Індійському, в екваторіальній частині Атлантичного та в Тихому океанах. У них брали участь представники США, СРСР, Великобританії, Франції, Німеччини, Японії, Австралії та інших країн. Значний внесок у дослідження тропічних вод зробили радянські експедиції на наукових кораблях «Витязь», «Михайло Ломоносов», «Академік Курчатов», «Академік Ковалевський». Вивчено чимало особливостей циркуляції вод у низьких широтах, зокрема в Атлантичному океані відкрито підповерхневу екваторіальну протитечію Ломоносова, поверхневу Антильсько-Гвіанську протитечію, циклонічні кругообіги вод; виявлено райони високої біологічної продуктивності.

На основі: Богданов, Д.В. (1975). Тропический океан. Москва : Наука, 80.